ПЕРЕДМОВА

Ступінь дослідницького інтересу до теоретичних і практичних проблем доказування є стабільно високим на будь-якому етапі роз­витку цивільного процесуального законодавства і науки цивільно­го процесуального права.

Актуальність досліджень доказування пояснюється також тим, що повнота й чіткість його правового регулювання є одним з найбільш вагомих показників ефективності судового захисту. Співвідношення цілей норм цивільного процесуального права з результатами доказу­вання свідчить про те, чи відповідає реально досягнутий результат меті норм цивільного процесуального права, чи забезпечують вони оптимальне досягнення результату, який потребується в доказовій ді­яльності. Доказування пронизує усі стадії цивільного судочинства і має винятково важливе значення для здійснення правосуддя у ци­вільних справах, тому належний рівень його законодавчої регламен­тації є індикатором ефективності нової редакції ЦПК і цивільного су­дочинства у цілому.

Не дивлячись на значну кількість наукових розробок, чимало теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із доказуванням у цивільному судочинстві, ще не є остаточно вирішеними. Існує низка дискусійних питань, що стосуються змісту доказування, його мети і суб’єктів, стадій його здійснення, сутності багатьох процесу­альних категорій, пов’язаних з доказуванням. В умовах дії оновле­ного цивільного процесуального законодавства істотних змін зазна­ла регламентація видів засобів доказування, порядок подання і до­слідження доказів, порядок призначення судової експертизи, інші важливі аспекти, що стосуються доказування у цивільному судо­чинстві. Матеріали практики судового розгляду цивільних справ свідчать про те, що норми цивільного процесуального права у сфері доказування часом не однаково тлумачаться судами, що має своїм наслідком формування різних підходів у правозастосовній практи­ці в однотипних випадках. Це зумовлює необхідність проведення ґрунтовного аналізу особливостей доказування, який мав би на меті вирішення зазначених проблем.

У 2015 році мною було розпочато розробку концепції доказуван­ня у цивільному судочинстві з позиції розгляду його як механізму, а саме, динамічної системи процесуально-правових засобів, за до­помогою яких відбувається встановлення фактичних обставин справи. Такий підхід для науки цивільного процесуального права нетрадиційний, доказування зазвичай досліджується крізь призму його основних інститутів, однак категорія «механізм» відкриває значно ширші можливості. Окрім глибокого й усестороннього ана­лізу усіх основних інститутів доказування, які досі залишаються у центрі уваги, категорія «механізм» дозволяє також:

•звернутися до фундаментальних інститутів цивільного проце­суального права у їх взаємозв’язку із доказуванням, розгля­нути їх вплив на доказування;

•висвітлити порядок здійснення доказування на усіх стадіях цивільного судочинства, від моменту початку функціонуван­ня механізму доказування до моменту припинення його дії;

•у разі відхилення від приписів норм цивільного процесуаль­ного права, які встановлюють порядок здійснення доказуван­ня, визначити, якими є процесуальні наслідки такого відхи­лення — як власне відповідальність, так й інші наслідки про­цесуального характеру.

Доказування — це не тільки процес набуття властивостей без- спірності того чи іншого факту для суду, не просто система певних дій та стадій, а складна багатоаспектна діяльність.

1) регуляторного впливу норм цивільного процесуального права на регламентацію мети, принципів, порядку і меж доказування;

2) переведення законодавчо закріпленої можливості здійснення доказової діяльності у справі до дійсної реалізації процесуаль­них прав та виконання процесуальних обов’язків суб’єктів до­казування за допомогою процесуальних юридичних фактів;

3) досягнення процесуальних результатів із встановлення обста­вин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення учасни­ків справи, інших обставин, що мають значення для справи, у цивільних процесуальних правовідносинах, в рамках яких відбувається реалізація приписів норм цивільного процесуаль­ного права;

4) пізнання обставин справи і отримання знань про факти, які мають для неї значення, за допомогою доказів, що існують у встановленій процесуальним законом формі та відпові­дають визначеним законом вимогам.

Ця монографія є підсумком зазначеного дослідження. Вона мі­стить науково-практичну характеристику механізму доказування у цивільному судочинстві у контексті спрямованості на досягнення результатів у таких напрямах:

•праворозуміння. Розробка наукової концепції механізму дока­зування має на меті розвиток теоретичних положень про докази і доказування, обґрунтування сутності усіх процесуальних категорій механізму доказування, виявлення їх специфічних ознак та особ­ливостей, встановлення їх взаємозв’язку та взаємного впливу. Ана­ліз елементів механізму доказування дозволяє виявити системні зв’язки між ними та обґрунтувати їх функції, роль і значення у до­казуванні у цивільному судочинстві.

•правове регулювання. У монографії здійснено глибокий аналіз норм цивільного процесуального права, що регулюють доказуван­ня, та норм матеріального права, пов’язаних з доказуванням. Це утворило можливість виявити існуючі прогалини та колізії і запро­понувати підходи до їх подолання, що сприятиме удосконаленню законодавчої регламентації доказування у цивільному судочинстві;

•правозастосування. В ході роботи над монографією проаналізо­вано проблеми судової практики, що виникають в ході доказуван­ня, та правові позиції Верховного Суду з питань, що стосуються до­казування. Висновки, зроблені у зв’язку з аналізом проблем право- застосовної практики, спрямовані на підвищення ефективності роз­гляду і вирішення цивільних справ, посилення гарантій судового захисту у цивільному судочинстві.

При підготовці монографії джерелом натхнення для мене були праці мого дорогого дідуся Штефана Михайла Йосиповича, доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України. Михайло Йо­сипович є автором численних фундаментальних розробок у сфері цивільного процесуального права, котрі я, будучи представником його наукової школи, прагну розвивати і в майбутньому. Сподіваю­ся, що монографія сприятиме поглибленню знань про докази і до­казування, механізм доказування, його елементи, особливості його функціонування у цивільному судочинстві та стане у нагоді при по­дальших наукових пошуках у цій сфері.

Анна Штефан