ПЕРЕДМОВА

Становлення України як соціально-правової держави зумовлює переоцінку пріоритетів, визнання загальнолюдських цінностей, впровадження ідеології служіння держави людині, демократизації сучасного суспільства та розвитку суспільних відносин, що забезпечують активну взаємодію суб'єктів.

Впровадження ідеології служіння держави людині сприяло зміні акцентів у правосвідомості та, як наслідок, активізації суб'єктів громадянського суспільства (політичних партій, громадських організацій, благодійних організацій, профспілок тощо), що, у свою чергу, вимагає нових підходів до реалізації функцій органами публічної адміністрації як на державному, так і на місцевому рівнях.

У сучасній адміністративно-правовій концепції сутність діяльності суб'єктів публічної адміністрації полягає у тому, що вони, використовуючи свої права та виконуючи свої обов'язки, мають забезпечити, з одного боку, інтеграцію всіх суб'єктів громадянського суспільства, стабільність, а з іншого - стійкий розвиток, закономірні, цілеспрямовані зміни. У цьому полягає значення функцій суб'єктів публічної адміністрації, які визначають сутність їх діяльності, що зумовлена природою публічної влади - нерозривним зв'язком з інтересами суспільства та спрямованістю на максимальне задоволення потреб різних соціальних груп. Від того, наскільки досконала організаційна структура та функціональна компетенція органів публічної адміністрації, наскільки логічно і послідовно розподілені функції в системі суб'єктів публічної адміністрації, залежить її дієвість та рівень задоволення публічних інтересів.

З огляду на викладене вище актуальність теми детермінується декількома чинниками теоретичного та практичного характеру, по- перше, здійсненням в Україні адміністративної реформи з метою створення системи публічного управління, що забезпечить становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави та визначить головний пріоритет діяльності - служіння народові та національним інтересам, а також сприятиме формуванню громадянського суспільства.

Передмова регулювання та результатами аналізу реалій у житті суспільства, по- четверте, відсутністю в українській адміністративно-правовій науці комплексних, монографічних досліджень з теорії суб'єктів адміністративного права. Усі ці чинники вимагають оптимізації системи теоретичних уявлень про суб'єктів адміністративного права.

Для української адміністративно-правової науки ці уявлення мають особливе значення у зв'язку з формуванням нової ситеми цінностей, плюралізмом думок, нових способів комунікації та діяльності.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці українських та зарубіжних науковців загальної теорії держави та права, філософії права, адміністративного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів.

Окремі питання суб'єктів адміністративного права досліджували В. Б. Авер'янов, Г В. Атаманчук, К. К. Афанасьєв,О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, М. Віхляєв, В. М. Гаращук, В. М. Горшенев, І. П. Голосніченко, С. Т Гончарук, І. С. Гриценко, Є. В. Додіна, О. О. Дьомін, Ю. А. Дорохіна А. І. Єлістратов, О. Ф. Євтихієв, Б. М. Лазарєв, Д. М. Лук'янець, О. Є. Луньов, П. С. Лютіков, С. В. Ківалов, Т О. Коломоєць, В. Л. Кобалевський, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Н. Г. Саліщева, В. Ф. Сіренко, Ю. М. Старилов, С. С. Студенікін, М. С. Студенікіна, Ю. О. Тихомиров, О. В. Шоріна, О. М. Якуба, Ц. А. Ямпольська та інші.

Віддаючи належне надбанням вчених у дослідженні проблем суб'єктів адміністративного права, слід зазначити, що в науці українського адміністративного права ця проблематика не була предметом комплексного монографічного дослідження.

Запропонована монографія є актуальним комплексним дослідженням, де розглянуто систему суб'єктів адміністративного права, визначено загальні риси та особливості, здійснено їх класифікацію, комплексний аналіз теоретико-методологічних і практичних проблем правового регулювання статусу суб'єктів адміністративного права.