СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ РОЗУМІННЯ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ГЕРМЕНЕВТИКА
Ситуація розгубленості перед наступом економічних, соціально-політичних та ідеологічних суперечностей, що охопила Європу після першої світової війни, спонукала до пошуків нових засад суспільного співжиття.
Філософія життя підготувала для них грунт: трактовка життя як процесу творення культури притягувала до себе передусім можливістю піднятись над класовими суперечностями й конфліктами. І хоч така можливість є, мабуть, ілюзією, ця світоглядна настанова давала імпульс творчим пошукам. Один із представників так званого феноменологічно- герменевтичнного напряму соціальної філософії став німецький філософ Едмунд Гуссерль (1859-1938).Джерела феноменологічної філософії - у творчості Платона, Р.Декарта, Г. Лей- бніца, !.Канта і, звичайно ж, Г.Гегеля. Суть її - в оволодінні реальністю (пізнанні, розумінні, освоєнні) через повернення до початкового досвіду. Філософське кредо феноменології: «До самих предметів!». Цей заклик означав головну лінію філософствування: повернення від об’єктивної реальності до інтенціонального життя свідомості, до розуміння життя свідомості як смис- лопокладання.
Феноменологи об’єднались навколо Е.Гуссерля, професора Геттінгенського університету (Німеччина). Шелер та Хильдебранд поширили принцип феноме- нологізму на етику, Рейнах - на громадянське право, Інгарден - на естетику, Конрад-Мартіус - на проблеми онтології.
Е.Гуссерль намагався подолати загальний настрій скептицизму, що домінував на той час у суспільно-політичній думці на Європейському континенті. Він поставив завдання обгрунтування культури. Для цього вчений звертається до інтелектуальної інтуїції. Феноменологія, за Е.Гуссерлем, - це «філософська археологія», що шукає прихований й загублений сенс. Результати пошуку необхідно впроваджувати в практику. Таким чином, життя, побудоване на основі «феноменологічної редукції», стане істинним. У цьому розрізі феноменологія постає як засіб не тільки пізнання істинного, а й побудови нового світу як істинного світу. У центрі його, за Е.Гуссерлем, знаходитиметься людина.
Ідеї істинного пізнання та побудови на його засадах істинного життя отримали певний розвиток у подальших соціально-філософських пошуках. Звичайно, обгрунтовані Е.Гуссерлем засновки, було значно модифіковано. Найбільшого поширення вони набули в контексті такого напряму соціальної філософії, як екзистенціалізм.
Еще по теме СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ РОЗУМІННЯ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ГЕРМЕНЕВТИКА:
- Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн
- Філософія управління як інструмент і семантичне поле формування загальної теорії
- Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
- Процес розуміння і вирішення завдань
- Політична свідомість як основа розуміння політики
- Еволюція умовно-рефлекторного розуміння психіки
- 1.7. Соціальний організм - організаційна форма існування соціального світу
- 1.1. Соціально-філософський сенс концепту «алгоритм саморозгортання соціального світу»
- Поняття соціального інституту. Основні функції та характерні ознаки. Види соціальних інститутів: економічні, політичні, релігійні, культури та соціалізації тощо.
- Метою другого розділу є теоретичне відтворення процесу саморозгортання соціального світу на мікро-, макро- і мегарівнях із вказівкою на специфічні стадії цього процесу й відтворенням видозмін субстанції, що лежить в основі соціального життя.
- У даному дослідженні нами викладена концепція полевого існування соціального світу на рівні країни у формі родового соціального організму, що створила позитивний дискурс для розбудови його власних елементів до яких нами віднесені видові та найпростіші соціальні мікроорганізми.
- За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.