ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ФОРМАЦІЇ
Є підстави гадати, що це поняття К.Маркс запозичив з геології та гегелівської «Філософії природи». У буквальному розумінні воно означає утворення, в соціальному - конкретне суспільство (у Маркса - буржуазне) з властивим йому способом виробництва, продуктивними силами й виробничими відносинами, базисом і над-
97
7* Сучасна соціальна філософія
будовою.
У «Капіталі» К.Маркс скрупульозно описав буржуазне суспільство як живу суспільно-економічну формацію. Він показав його основні елементи, їх зв’язок між собою, проаналізував закони та закономірності функціонування та розвитку, рушійні сили та джерела, місце в історії людської цивілізації.Опорним в системі обгрунтування суспільства як формації є поняття виробничих відносин, сукупність яких утворює реальний базис суспільства. Виробничі відносини у К.Маркса постають як провідні, а у системі суспільних відносин - визначальні. Вони не залежать від свідомості людей, формуються на підвалинах певних продуктивних сил. На реальному базисі здіймається надбудова - юридичні й політичні інститути та певні форми суспільної свідомості. Такою є структура суспільно-економічної формації (див.: Общественно-экономические формации. Проблемы теории. - M., 1978; Теория общественно-экономической формации. - M., 1982).
В.Ленін високо цінував вчення про суспільно-економічну формацію. Він вважав, що воно має таке саме значення для соціології, як відкриття Ч.Дарвіна для біологічних наук; що саме це марксове завоювання поставило соціологію на засади науковості, дало змогу розглядати суспільство як суспільно-історичний процес.
Методологічне значення поняття суспільно-економічної формації визнають і сучасні дослідники-суспільствознавці. І все ж його не слід абсолютизувати. Будь- яка абсолютизація породжує безвихідь. Так, на жаль, сталося й із вченням К.Маркса про суспільно-економічну формацію.
К.Маркс і Ф.Енгельс, як відомо, вживали це поняття досить обережно, разом з поняттями «історична форма», «економічно-історичний тип суспільства», «історична фаза суспільства», «форма суспільного виробництва». Вони не позначали цим поняттям первісну історію людства. В марксистській літературі післямарксового періоду, особливо після виходу в світ сталінського Короткого курсу історії ВКП(б), «формація» трактувалась однозначно-прямолінійно. Увесь історичний процес було «загнано» в формаційну схему - первісне суспільство, рабовласницьке, феодальне, буржуазне й соціалістичне. Соціалізм, історичні реалії якого лише проглядалися, постав як найвищий (поряд з комунізмом) соціальний устрій. Все це збіднило теоретичний аналіз суспільства, а на практиці використовувалось як теоретичне підгрунтя для утримання і підсилення віри у комунізм як найвищу, кінцеву фазу (ступінь) прогресу людської цивілізації. Досоціалістичне суспільство характеризувалось як «передісторія» людства. Дійсна ж історія, на думку сталіністів, розпочинає свій відлік з часу соціалістичної (комуністичної) революції. Поняття суспільно- економічної формації таким чином набувало політичного змісту і значення. З нього поступово вихолощувався початковий науковий зміст. Воно все рельєфніше використовувалося як засіб пояснення і виправдання необхідності тоталітарної соціальної організації на шляху сходження людства ступенями цивілі- заційного розвитку. Варто мати на увазі, що марксове вчення про суспільно- економічну формацію з самого початку викликало неоднозначне ставлення й оцінку істориків, соціологів, культурологів. Позитивна оцінка одних (в основному прибічників марксистської доктрини) наштовхувалась на сумніви інших, а то й різке неприйняття тих, хто з моменту зародження цієї теорії бачив чи відчував у ній загрозу демократичному розвитку суспільства. Більшість західних академічних вчених взагалі не приймала концепцію формаційного аналізу суспільства. Прихильніше вони поставилися до спроби цивілізаційної інтерпретації історії, започаткованої англійським істориком, філософом і соціологом Арнольдом Джозефом Тойнбі. Кредо останнього - «хід історії культури не вкладається ні в які схеми і тому в будь-який час все можливо» - сприймалось як найвища відвертість наукового аналізу суспільства. Багато хто з вчених поділяє цю думку і сьогодні. Проте є й інші міркування. Одним з найпопулярніших серед них стало вчення про ідеальні історичні типи, створене відомим німецьким соціологом, філософом і істориком, одним з класиків сучасної соціальної філософії Максом Вебером (1864-1920). Він не тільки не прийняв, а й категорично заперечував теорію формаційного аналізу соціуму.
Еще по теме ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ФОРМАЦІЇ:
- Тема 1 Вступ до економічної теорії
- Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- Суспільство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем - економічної, сімейної, культурної і т.д.
- Західна Європа є серцевиною цього світу, центром його економічної могутності, фокусом об’єдну- вального руху.
- Зв’язок політології з суспільними науками
- Співвідношення понять «соціальне» і «суспільне».
- Політика, як декларує заголовок, – явище суспільне.
- 8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
- Сикхський фактор у суспільно-політичному житті
- Політологія в системі суспільних наук
- Тема 2. Політика як суспільне явище
- Влада як явище суспільного життя
- Тема 5 Теорія ринкових структур. Мікроекономіка суспільного сектору
- Тема 11 Сучасні світові суспільно-політичні течії
- Соціальні та психологічні характеристики й форми організації суспільних процесів і явищ.