Тема 1 Вступ до економічної теорії

План лекції

1.Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки.

2. Предмет економічної теорії та його визначення.

3. Методи пізнання економічних процесів.

4. Економічна система суспільства. Відносини власності.

1. Економічна теорія почалася із спроб з'ясувати зміст економічної діяльності людей.

У центрі економічної діяльності перебувають потреби й інтереси людини, які виникають відповідно до рівня розвитку використання виробничих ресурсів і задовольняються через суспільні відносини, перш за все соціально- економічний устрій.

Перші спроби визначення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів(Ксенофонта, Аристотеля, Платона, а також мислителів Китаю, Індії).

Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства.

Економічна наука, як система знань про сутність економічних процесів почала складатися лише в ХІІ-ХУІІст., коли господарство почало набувати загального хар актеру й ринкового змісту.

Відповідно, і перший напрям економічної теорії

-меркантелізм (від італійського слова ”меркантеле” - торговець, купець) виходив з того, що торгівля є джерелом багатства.

У ХУІІІст. Виникла школа фізіократів,які перенесли питання про походження багатства із сфери обігу у сферу виробництва. Однак вони вважали, що багатство створюється лише в сільському господарстві.

Найвищого розвитку політична економія досягла з дослідженням розвитку капіталізму в працях англійських економістів Адама Смітта, Давида Рікардо.

Основним об'єктом дослідження цих економістів було виробництво як таке, незалежне від галузевих особливостей, а також розподіл благ.

У середині ХІХст. Сформувався пролетарський напрямок у політичній економії - марксизм - який розробив її основоположник К.Маркс.

У другій половині ХІХст. Було сформульовано теорію граничної корисності - отримала назву маржиналізму.

Теорія маржиналізму в сучасних умовах має такі напрями: неокласицизм, інституціанолізм, кейсіанство, неоклас ичний синтез.

Неокласицизм досліджує і розвиває ідеї класичної політ економії, заперечує необхідн ість втручання держави в еко номіку, розглядає ринок, як само р егульо вану економічну систему.

Неокласичний напрям особливо виділяє монетаризм- теорію, яка пропагує відмову від активного втруч ання держави в економіку і віддає перевагу грошовій масі, як визначальному фактору у розвитку виро бництва.

Кейнсіанство-теорія засновником якої є англійський економіст Дж.М.Кейнс, обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхо м стимулювання сукупного попиту й інвестицій.

Інституціоналізм - теорія, представником якої є вчені Т. Верлен, Дж. Гелбрейт та ін, розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складається під впливом як економічних, так і політичних, правових, соціально-психологічних факторів.

Неокласичний синтез це напрям в економічній теорії, де поєднується принцип регулювання економіки як ринку, так і держави. Дотримується принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнс іанського напряму економічної теорії.

2. Предметом вивчення економічної теорії для всіх напрямів й етапів її розвитку є проблеми дослідження які змінюються і уто чнюються.

Економічна теорія - динамічна наука, яка постійно збагачується новими знаннями, різноманітних напрямів і шкіл, які дають змогу глибше розкрити предмет економічної теорії в усій його багатогранності.

Вивчення сучасної економічної теорії сприяє фундаментальній підготовці фахівців, розширює економічний світогляд, а також готує до практичної діяльності за фахом.

Економічна теорія - це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

У системі вивчення економічної теорії важливе значення має понятійний апарат: економічна категорія, економічний закон, економічний принцип.

Економічна категорія - це об'єктивне наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.

У курсі економічної теорії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, ціна, гроші, капітал, ринок, витрати, прибуток, заробітна плата та багато інших.

В економіці діє низка економічних законів.

Економічний закон виявляє суттєві, стійкі і необхідні причинно - наслідкові зв'язки і взаємозалежності даного економічного процесу.

Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими критеріями:

- всезагальні закони, які властиві будь-якому типу економічної системи;

- особливі економічні закони, що виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічних систем;

- специфічні економічні закони, які д іють лише в умовах певно го економічного ладу.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Економічний принцип дає змогу вивчення конкретної соціально - економічної дійсності, об'єктивно формувати мету економічного розвитку, й економічної політики.

При цьому констатується розвиток певних явищ і тенденцій, формуються принципи економічної поведінки. Так формується позитивна економічна теорія. Тобто, вона досліджує економічну дійсність, відповідає на запитання: яка воно є? Нормативна економічна теорія з'ясовує об'єктивні процеси, дає їм оцінку, р обить висновки та розробляє рекомендації щодо вдосконалення економічної системи, переходу її на вищий ступінь розвитку, відображає якою повинна бути економіка.

У процесі розвитку економічної теорії формуються її основні функції. Насамперед це пізнавальна функція, практична, методологічна, прогностична, виховна.

3. Для пізнання соціально - економічних процесів використовуються загальнонаукові та специфічні для економічної теорії методи.

Метод економічної теорії - це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Серед загальнонаукових методів пізнання чільне місце належить діалектичному методу, структурно - функціональному.

До спеціальних методів пізнання належать методи: наукової абстракції, аналіз і синтез, індукції і дедукції, поєднання історичного і логічного підходів, моделювання процесів, економіко - математичні методи.

До спеціальних методів дослідження належить соціально - економічний експеримент, який дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпо тез і рекомендацій.

4. Будь - яке суспільство, особливо високо розвинуте сучасне, являє собою соціальну систему.

Економічна система - це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упо рядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Економічна система складається з трьох основних ланок:

- продуктивних сил;

- економічних виробничих відносин;

- механізму господарювання;

Продуктивні сили - це сукупність засобів виробництва, робочої сили, технології, інформації, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ.

Економічні відносини - це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Механізм господарювання складається із форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важел ів, правових норм та відносин власності.

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку.

В економічній науці класифікація економічних систем визначається за двома ознаками:

- за формою власності на засобах виробництва;

- за способом управління господарською діяльністю;

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем:

- традиційну;

- ринкову;

- командну;

- змішану;

В сучасних умовах відбуваються глибо кі зміни в пр одуктивних силах, коли з нання, наука, інформація стають основним джерелом економічного зростання і економіка вступає в постіндустріальну епоху.

Таким чином, за цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем:

- аграрну;

- індустріальну;

- по стіндустр іальну.

Основою функціонування економічної системи є відносини власності.

Власність це відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення результатів праці.

Це ставлення людей один до одного і відповідно їх відношення до знарядь, продуктів в праці і доходу.

Власність визначає:

- спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва;

- ціль та мотиви виробництва;

- механізм дії економічних законів;

- характер розподілу і споживання створеного продукту;

- класову і соціальну структуру суспільства;

- панівну систему політичної та економічної влади;

Економічна наука вивчає типи і структуру власності.

Структура власності являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності.

У структурі власності насамперед слід виділити два її типи:

- не експлуататорська;

- експлуататорська;

Види власності:

- приватна;

- суспільна;

Сучас на економічна розвинутих країн перебуває на етапі постіндустріального розвитку і характеризується динамізмом та новітніми тенденціями в розвитку форм власності.

Новими формами є:

- корпоративна;

- колективна;

- кооперативна;

- державна.

Нові форми взаємодіють і доповнюють одна одну і знаходять своє місце в продуктивнім функціонуванні і розвитку економічної системи.