ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Політика - соціальний феномен, що складається з різних (матеріальних, со­ціальних, духовних) підрозділів суспільного життя. Вважається, що цей фено­мен охоплює такі елементи, як політична свідомість (масова та індивідуальна); політичні відносини, явища та процеси; політичні інститути та установи; по­літичні норми {Бурлацкий Ф.М., Галкин А.

Політична історія людства є надзвичайно складною і багатогранною. Народ­жувались і гинули найрізноманітніші угруповання, союзи, інститути, установи. Держава ж залишалася головним суб’єктом політичної організації суспільства. Змінювалися її форми, типи, функції, але... держава залишалася. Більше того, вона поставала домінантним механізмом регуляції соціуму. Державна політика підпорядковувала собі всі інші регулятивні механізми, які хоч і не обмежуються державним регулюванням (наприклад, в демократичних економічних системах), все ж змушені зважати на його вимоги та норми.

Індустріальне суспільство має розгалужену політичну організацію (мал. 10). Роль складових політичної організації суспільства неоднакова. Кожна з них ви­конує свої функції і разом з тим «працює» на загальну політичну ідею. В цілому політична організація виконує такі функції: визначення цілей і завдань розвит­ку суспільства; мобілізація ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, ду­ховних); інтеграція всіх елементів суспільства як цілісної системи; легітимізацїї - досягнення мінімально необхідного рівня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам.

Політичні партії відіграють роль посередників між громадськістю й органа­ми державної влади. Саме вони акумулюють і висловлюють у ідейно-політич­них установах інтереси тих чи інших соціальних верств і класів, переносять у сферу політики обговорення та вирішення питань, що випливають із їхніх полі­тичних інтересів. Індустріальне суспільство має десятки партій, серед яких, як правило, дві відіграють вирішальну роль і є найбільш впливовими. Наприклад, у США - це республіканці і демократи, в Англії - лейбористи і консерватори, Швеції - соціал-демократи і блок буржуазних партій тощо. Однопартійна сис­тема виявилася соціально й історично неефективною. Яскравий приклад тому - вітчизняна історія останніх десятиріч. Однопартійність призвела до тоталіта­ризму, культу особи або вибраної партійної еліти, що позначилося суттєвими деформаціями суспільного життя, кризами і соціальними катаклізмами.

Профспілки - найбільш масова організація трудящих. Сьогодні в усьому світі профспілки об’єднують близько 300млн чоловік. З 1945р. існує Всесвітня орга­нізація профспілок. Вони відстоюють інтереси трудящих щодо робочого дня, відпусток, фінансової політики, організації виробництва та соцкультпобуту. В колишньому CPCP тривалий час щодо профспілок домінувала ленінська міфо- логема: «школа комунізму». Реально ж це був могутній придаток партійно-дер­жавної системи, що виконував волю офіційних державних структур, механізм легального перерозподілу відповідних пільг посадових осіб. Звичайно, це не може перекреслити конструктивної роботи, яку вели й ведуть рядові профспілкові організації серед населення.

Мал. 10. Політична організація суспільства

Молодіжні організації є важливим елементом політичної системи суспільст­ва. Вони інтегрують молодь на виконання певних соціальних завдань, мобілізу­ють молодіжні структури та ресурси, ведуть виховну роботу. Наприклад, у США існують Комуністичний союз молоді і Молоді демократи Америки, Американська рада молоді, Асоціація молодих християн, Асоціація ораторського мистецтва та інші організації молоді. Великобританія має такі організації, як Британська рада молоді, Комуністична спілка молоді, Молоді соціал-демократи, Молоді соціалісти, Національна організація студентів тощо.

Спортивні товариства не виконують прямої політичної функції, проте мо­жуть підтримувати чи бойкотувати ту чи іншу політичну акцію, чим і підтвер­джують свій суспільний статус як елемент політичної структури суспільства.

Творчі спілки, громадські організації, селянські союзи - надзвичайно впли­вові інститути політичної системи суспільства. Так, організація ветеранів війни створювалась як інститут захисту їхніх прав, проте в серпні 1991р. підтримала ГКЧП. Хіба це не політична акція? Розкол Спілки письменників Росії, заява ук­раїнської інтелігенції на підтримку національної незалежності України - всі ці факти свідчать про політичний характер діяльності зазначених інститутів і ус­танов. Без урахування цього не можна визначити їхню роль у громадському житті суспільства і зрозуміти їхню суть.

Кожний структурний підрозділ виконує певну роль і посідає певне місце в політичній системі суспільства. їх можна визначити, якщо зважати, інтереси якої соціальної групи відбивають і захищають ті чи інші політичні інститути чи гро­мадські організації, яке співвідношення цих інтересів з національними інтереса­ми й загальнокультурними цінностями; які цілі та завдання вони ставлять щодо реальних політичних реформ та перетворень відповідно до зазначених інтере­сів; які дії і заходи пропонують і якими засобами їх здійснюють.

Аналіз політичної системи суспільства був би неповним без вивчення питання про так звані тіньові політичні структури, тіньову політику суспільства. Напри­клад, у США активно діє Більдерберський клуб, членами якого є такі відомі фінан­сові магнати, як Рокфеллери й Ротшільди. В Японії існує комітет з економічного розвитку з майже 900 представників керівництва монополістичного капіталу.

Розрізняють офіційні «тіньові уряди» опозиційних партій і блоків та тіньові структури влади, які спрямовують і контролюють офіційну владу таємно, у вузь- коегоїстичних групових інтересах, нехтуючи інтересами народу.

Політика, як бачимо, - явище складне й суперечливе. За образним висловом В.Ле­ніна, це - мистецтво можливого. В політику втягуються десятки й сотні різноманіт­них суспільних структур, що, здавалося б, не мають до неї ніякого відношення. Політика розпочинається там, де діють маси (соціальні групи і класи), де порух їхньої суспільної свідомості і соціальної дії торкається проблем державної влади. Держава - головний елемент політичної організації суспільства. Вона прагне під­порядкувати собі всі інші структури, зумовити їхній статус і роль у політичному житті суспільства. Боротьба за домінантні позиції в політиці в кінцевому розумінні є боротьбою за державну владу. Політику визначає той, хто володіє державною владою. Боротьба за владу є лейтмотивом цивілізаційної історії людства. Альтер­нативи цій боротьбі з крахом ідеї соціалізму поки що не видно. Роль держави у регуляції функціонування та розвитку соціуму в наші дні продовжує посилюватися.