Народні депутати України

Статус народного депутата України є насамперед відобра­женням статусу парламенту, демократизму держави і суспіль-

ства. стану безпосередньої і представницької демократії та їх гарантом.

Статус народного депутата і порядок здійснення ним депутат­ських функцій і повноважень визначається насамперед Консти­туцією України і Законом України «Про статус народного депу­тата України», прийнятим 17 листопада 1992 р. з наступними змінами і доповненнями. Регламентом Верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до цих правових актів статус народного депутата України є багатогранним за своїми функціями і повноваження­ми, за змістом і формами його діяльності.

Народні депутати України є повноважними представниками Українського народу у Верховній Раді України. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх ви­борців. брати активну участь у здійсненні функцій Верховної Ради, насамперед законодавчої та контрольної.

Отже, народний депутат України - це виборний представник Українського народу у Верховній Раді України, покликаний відпо­відно до Конституції та законів України здійснювати функції парламенту і Українського народу.

Як особа, яка представляє народ в органі державної влади, народний депутат України є насамперед суспільним, політичним діячем, покликаним виражати і захищати інтереси суспільства та інтереси своїх виборців. Водночас він є державним діячем, членом парламенту, парламентарієм, який бере активну участь у здійсненні законодавчої, контрольної та інших функцій пар­ламенту і тим самим функцій держави.

За Конституцією України 1996 року, на відміну від україн­ських радянських конституцій, в статусі народного депутата України відбулися радикальні зміни. Нині народний депутат має вільний депутатський мандат.

За чинною Конституцією України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі: тобто є пар- іг ламентаріями. Вони не можуть мати іншого представницького мандату чи бути на державній службі.

Відповідно до Конституції України (ст. 78) 1 Закону України «Про внесення змін до Конституції України», народні депута­ти України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, за­йматися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимога щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюється законом. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутат­ського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у 20-денний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складен­ня повноважень народного депутата України.

Народний депутат України користується парламентським імунітетом. Відповідно до ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканість. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком образи чи наклепу.

Народні депутати України не молоть бути без згоди Верхо­вної Ради України притягнуті до юридичної відповідальності, затримані чи заарештовані.

У Верховній Раді України неодноразово порушувалось пи­тання про вилучення з Конституції і Закону України положень щодо депутатської недоторканості народних депутатів України.

Обираються народні депутати на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п ять років. Порядок виборів народних депутатів регулюється окремим Законом. Існує ряд вимог (цензів) до народного депу­тата України.

Народним депутатом може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадя­нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України).

Повноваження народного депутата України як члена парла­менту починаються з моменту складання ним присяги. Відповід­но до ст. 79 Конституції України перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет, незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, вико­нувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників».

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандату.

Для здійснення своїх функцій народний депутат має широке коло повноважень у Верховній Раді України та її органах. Насам­перед народний депутат як член Верховної Ради (парламенту) має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить.

Депутат набуває права ухвального голосу у Верховній Раді з початком його повноважень як народного депутата, тобто з моменту складення присяги.

Під час здійснення права ухвального голосу депутат у Верхо­вній Раді та її органах, членом яких він є.

До пріоритетних прав народного депутата у Верховній Раді належать також його права обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України (комітетів та ін.) та пропонувати пи­тання для розгляду Верховною Радою України або її органами. Тобто народний депутат має право впливати як на конститую­вання Верховної Ради. її структуру, так і на зміст роботи органу законодавчої влади.

Одним із головних прав народного депутата України є право законодавчої ініціативи. Це право передбачене Конституцією України (ст. 93) і Законом України «Про статус народного депу­тата України».

Відповідно до цих правових актів право законодавчої ініці­ативи у Верховній Раді означає насамперед передбачену за­коном можливість вносити до Верховної Ради законопроекти, обов'язкові для розгляду.

Поряд з правом законодавчої ініціативи народний депутат має ряд споріднених прав, зокрема право ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про внесення його на на­родне обговорення або референдум; вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також про­позицій щодо порядку голосування.

Багатогранними є також повноваження народних депута­тів установчого (організаційного, державотворчого) характеру. Поряд з правом обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України, вони мають право висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України та ставити питання про недовіру складу орга­нів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою України.

Серед головних, найважливіших прав контрольного характе­ру народний депутат має право звернутися із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданнях, вимагати відповіді на запит.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради У країни, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Пре­зидента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності,

дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Отже, депутатський запит - це виняткове за правовим змістом офіційне звернення народного депутата до передбаченого Кон­ституцією або законом кола органів державної влади і посадових осіб з вимогою дати відповідь з будь-яких питань, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб, керівників підпри­ємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити пев­ні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Поряд з цими головними повноваженнями - правом ухваль­ного голосу, правом обирати і бути обраним, правом законодав­чої ініціативи, правом депутатського запиту - народні депутати мають і ряд інших прав, зокрема процедурного, контрольного, інформаційного та іншого характеру. Зокрема, право виступа­ти з обґрунтуванням своїх пропозицій з мотивів голосування, давати довідки, передавати головуючому на засіданні Верхо­вної Ради України текст свого виступу, окремі думки, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання, оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попе­редньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян, чи їх об’єднань якщо вони мають суспільне значення, безкоштовно користуватися засобами зв’язку, роз­множувальною технікою у Верховній Раді України.

Крім повноважень у Верховній Раді, народний депутат Укра­їни має за чинним законодавством ряд прав у виборчому окру­зі та за його межами. Зокрема, народний депутат України має право брати участь у розгляді в органах державної влади будь- яких питань, що зачіпають інтереси громадян та організацій; звертатися в державні органи та органи об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності; відвідувати будь-які державні органи і органи об’єднань громадян, підприємства, установи, органі­зації з питань своєї депутатської діяльності: одержувати повну і достовірну інформацію з питань, пов язаних із здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і орга­нів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій та посадових осіб; перевіряти з власної ініціативи із залученням за необхідності представників державних органів і об’єднань громадян відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень за­кону. прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян; брати участь у засіданнях об’єднань народних депутатів, виборців, органів самоорганізації населення, зборах трудових колективів, грома­дян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах; об'єднувати в депутатські клуби, інші депутатські формування.

За дорученням Верховної Ради України депутат має право брати участь у депутатському розслідуванні, яке призначається за рішенням Верховної Ради України. Як гарантія цього права народного депутата Закон України «Про статус народного де­путата» (ст. 14) передбачає обов’язок всіх державних органів і посадових осіб подавати допомогу в проведенні розслідування. На вимогу депутатської комісії з розслідування всі державні ор­гани та органи об’єднань громадян, підприємства, установи, організації. їх посадові особи, а також громадяни повинні без- переглядно надавати необхідні для розслідування відомості і документи.

Поряд із широким колом прав у Верховній Раді та її органах народний депутат Укра'іни має ряд обов’язків у них. Зокрема, народний депутат України зобов’язаний бути присутнім та бра­ти участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержувати Закону «Про регламент Верховної Ради України» та інших парла­ментських актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів.

У разі неможливості прибути на сесію або засідання народ ний депутат зобов язаний повідомляти про це Секретаріат Верховної Ради та голову відповідного комітету.

Крім того, народний депутат України зобов'язаний брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верхо­вної Ради України, рішень її органів; інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради та її органів.

Повноваження народного депутата України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Водночас у передбачених Конституцією, Законом України «Про внесення змін до Конституції України» окремих випадках повно­важення народного депутата можуть припинятися достроково, зокрема у разі: 1) складення повноважень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або виїзду на по­стійне проживання за межі України; 5) якщо протягом 20 днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами ді­яльності. ці обставини ним не усунуто; 6) невходження народ­ного депутата України, обраного від політичної партії (блоку по­літичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної парти (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції; 7) смерті.

Повноваження народного депутата припиняються також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України - з дня смерті, засвід­ченої свідоцтвом про смерть.

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (блоку політичних партій), до складу де­путатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку полі­тичних партій) або виходу народного депутата України з складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі Закону за рішенням вищого керівного органу відповід­ної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України всебічно гаранту­ються. Вони є майже непорушними. Ніхто не має права обмеж­ити повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України». Навіть під час запроваджен­ня надзвичайного чи військового стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України, як за­значається в Законі України «Про статус народного депутата України», не обмежуються (ст. 26).

Однією з найважливіших гарантій статусу народного депута­та є депутатська недоторканість народного депутата.

Відповідно до ст. 27 Закону України про статус народного де­путата України, народний депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований або підда­ний заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України.

Не допускається догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, про- слуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата.

Депутат після закінчення строку повноважень може бути при­тягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було вчинене ним під час виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому за­конодавством щодо народного депутата України.

Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України.

Для одержання згоди Верховної Ради України на притя­гання депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накла­даються в судовому порядку, Генеральний прокурор України

вносить до Верховної Ради подання, про що негайно доводить­ся до відома депутата. Подання вноситься до пред'явлення депутату обвинувачення, або дачі санкції на арешт, або на­правлення справи про адміністративне правопорушення на розгляд до суду.

Верховна Рада України розглядає подання Генерального про­курора України не пізніше як у місячний строк у порядку, перед­баченому Регламентом Верховної Ради України.

Вона приймає більшістю ²/₃ голосів депутатів від конституцій­ного складу народних депутатів України вмотивоване рішення і у триденний строк повідомляє про нього Генерального прокурора України. Депутат має право брати участь в обговоренні Верхо­вною Радою питання про його депутатську недоторканість. За результатами цього розгляду Верховна Рада приймає постанову (ст. 28 Конституції).

Крім того, народний депутат має й ряд інших гарантій пра­вового. інформаційного, фінансового, соціального та іншого характеру.

7.