Законодавчий процес в Україні

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес), який являє собою передба­чений Конституцією і законами України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень.

Законодавча процедура є складною і багатогранною. Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес (кон­ституційна процедура) являє собою порядок внесення змін до Конституції (відповідно до статей 154-159). Звичайний законо­давчий процес (законодавча процедура) - порядок прийняття, зміни, відмити (скасування) законів або призупинення їх дії.

Законодавча процедура складається з низки послідовних про­цедур (стадій). Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення за­конопроекту. прийняття закону, його підписання й оприлюднен­ня (опублікування). Кожна з таких основних стадій, у свою чергу. поділяється на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема, стосовно першої стадії: розробку проектів законів: вне­сення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок: розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях: при­йняття законів: щодо другої і третьої стадій законодавчого про­цесу (розгляд законопроектів і прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо.Заключна стадія законодавчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо.

Суб’єкт, який має право законодавчої ініціативи або пред­ставляє орган, що має право законодавчої ініціативи, вносить на ім’я Верховної Ради законодавчі пропозиції, законопроекти поправки (документи законодавчої ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхід­ності їх розробки або прийняття, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце в системі чинного законодавства, очікувані соціально- економічні та інші наслідки їх застосування.

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропози­ція чи проект закону, в разі невідповідності вимогам Закону про Регламент Верховної Ради та положенням про порядок розробки проектів законів і про структуру, виклад, зміст та оформлення проектів законів з урахуванням висновків комітету з питань регламенту не пізніш як у 15-денний термін, повертаються за­ступниками ГЬлови Верховної Ради або ГЬловою Верховної Ради їх ініціаторам із зазначенням причин повернення. Основні під­стави повернення законодавчих пропозицій чи проектів законів мають бути передбачені Регламентом Верховної Ради України.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних за­сіданнях. Розгляд і прийняття законопроекту (закону) включає обговорення і схвалення основних положень в основному, об­говорення і схвалення постатейно та загалом (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань законопроект* не об­межується.

Законопроект, підготовлений головним комітетом до першого читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали до нього надаються депутатам не пізніше як за шість днів, а такий, що стосується Конституції. - не пізніш як за 14 днів до розгляду на засіданні. ГЬтуючи законопроект до першого читання, голо­вний комітет бере один із текстів законопроектів за основу або складає інший текст.

Під час першого читання законопроекту Верховна Рада за­слуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів вне­сення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету, за­слуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення). заслуховує пропозиції та зауваження щодо них.

За результатами обговорення законопроекту в першому чи­танні Верховна Рада може прийняти рішення про: а) прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і дору­чення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання; б) відхилення законопроекту; в) передачу законопро­екту ініціаторові його внесення на доопрацювання у запропо­нований ініціатором внесення термін, але не більше ЗО днів, і повторне його подання головним комітетом на перше читання; г) передачу законопроекту комітетам Верховної Ради на доопра­цювання з встановленням строку доопрацювання 1 повторне по­дання його на перше читання; ґ) опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання.

Основним у розгляді законопроекту є. звичайно, його друге читання. Законопроект до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить: 1) законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; 2) усі внесені й не відкликані у встановлено­му порядку пропозиції, поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення; висновки головного комітету щодо пропозицій і по­правок; 4) законопроект, запропонований головним комітетом в остаточній редакції.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада про­водить його постатейне обговорення та здійснює постатейне голосування.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після скороченого обговорення може прийняти рішення про: а) прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку його на третє читання; б) відхилення законопроекту; в) повер­нення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання; г) опублікування д ля народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читанні, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання; ґ) повер­нення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання.

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали поширюються серед депутатів не пізніше як за два, а пов'язані з Конституцією - за чотири дні до його розгляду на засіданні Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює зако­нопроект разом з іншими документами у такій послідовності:

1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей зако­нопроекту, якщо воно не було до кінця здійснене під час другого читання; 2) прийняття постанови про схвалення внесеного Ка­бінетом Міністрів плану організаційних, кадрових, матеріально- технічних, фінансових, інформаційних заходів д ля впроваджен­ня закону в життя: 3) прийняття законопроектів про внесення змін, доповнень до чинних законів; 4) голосування щодо час­тин законопроекту: 5) прийняття законопроекту в цілому; 6) прийняття в цілому проекту закону або постанови про порядок введення прийнятого закону в дію.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про: 1) прийняття закону в цілому;

2) відхилення законопроекту; 3) повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне тре­тє читання: 4) відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень; 5) схвалення тексту зако- 17-9-1131

нопроекту в цілому і винесення його тексту на всеукраїнський референдум, якщо законопроект стосується питання, зазначе­ного у ст. 73 Конституції (про зміну території України).

Тексти законів та інших нормативно-правових актів, прийня­тих Верховною Радою, оформляються апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються ГЬловою Верховної Ради, після чого закон невідкладно надсилається на підпис Президенту.

Відповідно до ст. 94 Конституції України, Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України.

Після набуття чинності конституційної реформи з 1 січня 2006 р.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийня­тий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, тобто кваліфікованою більшістю. Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюдню­ється ГЬловою Верховної Ради України й опубліковується за його підписом (ст. 94 Конституції).

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

6.