<<
>>

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

У структурі державного механізму України, згідно з Конститу­цією України і Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р., з'явилась нова інституція - Уповноважений Верховної Ради з прав людини, який у багатьох країнах світу називається омбудсманом.

Історія цього інституту бере свій початок у Швеції з 1809 року, де він уперше був запроваджений.

Діяльність Уповноваженого з прав людини спрямована на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав лю­дини і громадянина, встановлення ділових і конструктивних відносин громадян України з органами державної влади. На постійній основі він здійснює парламентський контроль за до­держанням конституційних прав і свобод людини і громадя­нина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції.

Демократичний характер інституту Уповноваженого по­лягає не лише у тому, що він виконує правозахисну функцію стосовно громадян України, а й щодо іноземців та осіб без грома­дянства. Це відповідає положенню ст. З Конституції про те. що людина в Україні визнається найвищою соціальною цінністю.

Інститут Уповноваженого виступає додатковим (субсидіар- ним) засобом захисту прав і свобод людини в Україні щодо інших правозахисник механізмів. Це випливає з ч. 2 ст. 4 Закону, згідно з якою діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби за­хисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не має наслідком перегляд компетенції державних органів, що забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Він заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту прав людини, парламентського та відомчого контролю за адміністративними органами.

Згідно із Законом Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів України та посадових осіб, що має суттєве значення для визначення місця і ролі цього інституту в правозахисному механізмі нашої держави і для за­безпечення його незалежності під час реалізації своїх функцій.

На це спрямовано положення Закону (ч. 1 ст. 20) про те, що втру­чання органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання. об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. їх посадових та службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється. Його повноваження не можуть бути припиненні чи обмежені у разі закінчення стро­ку повноважень парламенту України або його розпуску (само­розпуску).

Законом чітко встановлюються вимоги щодо претендента на посаду Уповноваженого і процедура його обрання. Омбудсма- ном може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п яти років проживає в Україні. Не може бути призна­чено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення зло­чину. якщо ця судимість не погашена та не знята в установле­ному законом порядку. Відповідно в інтересах неупередженого ставлення до виконання своїх обов’язків і об’єктивного вирішен­ня справ передбачено, що Уповноважений не може мати пред­ставницького мандата, займати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачува- ну роботу в органах державної влади, органах місцевого само­врядування. об'єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від фори власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом жодної політичної партії.

Термін повноважень омбудсмана - п’ять років. Він почина­ється з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради. На відміну від суд дів Конституційного Суду, строк повноважень яких обмежений дев’ятьма роками і вони не мають права переобира­тися. Законом про Уповноваженого не забороняється, щоб одна й та сама особа призначалась на цю посаду кілька разів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини при­значається на посаду і звільняється з посади Верховною Ра­дою України шляхом таємного голосування.

Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять ГЬлова Вер­ховної Ради або не менше 1 /4 народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Відповідний комітет Верхо­вної Ради подає парламентові свої висновки щодо кожної кан­дидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим Законом, та про відсутність причин, які б пере­шкоджали зайняттю нею цієї посади. ГЬлосування проводиться на пленарних засіданнях парламенту, але не раніше як через 10 днів і не пізніше, ніж через 20 днів після закінчення строку ви­сування кандидатів для участі у виборах. Призначеним вважа­ється той кандидат, за якого проголосувала більшість парламен­таріїв. про що приймається відповідна постанова. Але якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше, ніж два кандидати і жодного з них не було призначено. Верховна Рада проводить повторне голосування стосовно двох кандидатів, які одержали найбільшу кількість голосів. У разі, якщо жоден з кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування для призначення на посаду Упо­вноваженого. Призначення омбудсмана парламентом цілком відповідає юридичній природі цього інституту, і така практика існує у більшості країн світу.

Закон про Уповноваженого з прав людини чітко регламентує порядок припинення його повноважень та звільнення з посади.

що є важливою гарантією його діяльності. Його повноваження припиняються за таких обставин: у разі відмови Уповноваже­ного від подальшого виконання обов’язків шляхом подання за­яви про складення своїх повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього: набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого. Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади Упо­вноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, тільки у таких випадках; порушення ним присяги; порушення вимог щодо несумісності діяльності: припинення громадянства України: неспроможності протягом більше чотирьох місяців під­ряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

Законом встановлено, що висновок про наявність підстав для звільнення з посади Уповноваженого по­винна дати тимчасова спеціальна комісія парламенту України. Верховна Рада за наявності зазначених підстав розглядає пи­тання і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням ГЬлови Верховної Ради або не менш як 74 народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту.

Уповноважений Верховноі Ради України з прав людини - від­повідальна державна посадова особа, що виконує досить важли­ві завдання. Тому він повинен мати необхідні гарантії реалізації своїх функцій. Важливими гарантіями його діяльності є те, що він користується правом недоторканності на весь час своїх по­вноважень і не може бути без згоди парламенту України притяг­нутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому по­рядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальна справа проти Уповноваженого може бути порушена лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповнова­женого. його представників та працівників секретаріату Уповно­важеного винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Омбудсман не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або знаходяться у його провадженні.

Для реалізації своїх повноважень Уповноважений формує се­кретаріат, який е юридичною особою. Структура секретаріату, розподіл обов’язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються положеннями про секретаріат Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюється омбудсманом. Відповідно він контролює роботу секретаріату, визначає основні напрямки його діяльності.

При Уповноваженому з метою надання консультативної під­тримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод люди­ни і громадянина може створюватись консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, які мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений має право призначити своїх представників у межах виділених коштів, затверджених парламентом Укра­їни. Але Законом не визначено, чи це будуть представники Уповноваженого на місцях чи представники Уповноваженого з певних питань. Ця невизначеність дає підстави вважати, що в майбутньому можуть бути застосовані обидва підходи. На наш погляд, пріоритетним повинен бути принцип представництва на місцях, оскільки конкретні конституційні права громадян порушуються саме на місцях, у тому числі органами місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією, поса­довими особами підприємств, організацій і установ. Але не ви­ключається й те. що можуть бути створені представники Уповно­важеного і з конкретних питань, напрямів його правозахисної діяльності. Так, у ФРН, Данії існує омбудсман з питань оборони, у Фінляндії - омбудсман з питань рівності прав чоловіків і жінок, омбудсман із захисту прав споживачів та контролю за конку­ренцією, в Угорщині - Уповноважений з прав національних та етнічних меншин, в Канаді - омбудсман з національних мов. За яким принципом будувати структуру інституту омбудсмана в Україні ще не визначено. Але цілком можливе поєднання обох принципів. На наш погляд, це було б найбільш ґрунтовно в су­часних умовах розвитку політико-правового процесу і стану із забезпеченням прав людини і громадянина в Україні.

Вступаючи на посаду Уповноважений на пленарному засідан­ні Верховної Ради України складає присягу, в якій зобов'язується чесно і сумлінно захищати права свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов’язки, додержуватися Консти­туції і законів України та керуватися справедливістю і власною совістю, діяти незалежно, неупереджено, в інтересах людини і громадянина. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту складання присяги.

Ефективне функціонування інституту Уповноваженого зу­мовлюється необхідністю належного фінансового його забез­печення. З огляду на це. Закон встановлює, що фінансування діяльності Уповноваженого здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Уповноважений розробляє і подає на затвер­дження парламенту України та виконує кошторис своїх витрат. Верховна Рада і відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для ді­яльності Уповноваженого, його секретаріату та його представ­ників. На жаль, фінансові аспекти діяльності Уповноваженого та створюваних ним структур у сучасних умовах вирішуються досить складно.

Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений наді­лений законом відповідною компетенцією, яка випливає з мети парламентського контролю, що здійснює Уповноважений. Цією метою є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголоше­них Конституцією, законами України та міжнародними догово­рами України: додержання та повага до прав і свобод людини та громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами: запо­бігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню: сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповід­ність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій сфері; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співро­бітництва в галузі захисту прав і свобод людини та громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій поінформова­ності населення та захист конфіденційної інформації про особу. З огляду на це. Уповноважений має право невідкладного при-

273 йому Президентом України. ГЬловою Верховної Ради. Прем’єр- міністром, головами Конституційного Суду, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів України. Генеральним прокуро­ром. керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. їх посадовими та службовими особами.

Уповноважений може бути присутнім на засіданнях парла­менту. уряду, Конституційного Суду. Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, колегії генпрокуратур и України та інших колегіальних органах, на засіданнях усіх інстанцій, зокрема на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб’єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим, зверта­тися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і грома­дянина. які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом. У структурі правозахисного механізму забезпечення прав громадян у правовій державі суди посідають провідне місце. Закріплення в Законі таких значних можливостей Уповноваженого щодо різних випадків стосовно су­дових органів має суттєве значення. Він може також звертатися до Конституційного Суду з поданням: про відповідність Консти­туції України законів України та інших правових актів Верхо­вної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради АРК. які стосуються прав і свобод людини і громадянина: про офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Уповноважений може відвідувати у будь- який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та установи приму­сового лікування та ізоляції, психіатричні лікарні, осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання, перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Без одержання необхідної інформації Уповноважений не міг би результативно виконувати свої повноваження. З огляду на це, йому надано право безперешкодно відвідувати органи дер­жавної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства. 16-9-1134 установи, організації незалежно від форм власності, бути при­сутнім на їх засіданнях, вимагати від посадових і службових осіб цих органів і організацій сприяння у проведенні перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі переві­рок, експертиз і надання відповідних висновків, запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються за справою.

Обов’язки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - невід’ємний елемент його конституційно-правового статусу. Згідно із Законом, він зобов’язаний додержуватися Кон­ституції України і законів України, інших правових актів, прав та інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Формою реагування Уповноваженого на факти порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є акти Уповноваженого, які він має право направляти у відповідні органи для вжиття цими органами необхідних заходів. Таки­ми актами реагування Уповноваженого щодо порушень по­ложень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадя­нина є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій неза­лежно від форм власності та їх посадових і службових осіб. При цьому конституційне подання Уповноваженого - це акт реагування до Конституційного Суду щодо вирішення питан­ня про відповідність Конституції України закону чи інших нормативно-правових актів відповідних державних органів, а також тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого - це акт, який вноситься Уповно­важеним до органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, об єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місяч­ний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відо­мостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненням громадян, іноземців, осіб без грома­дянства чи їх представників, за зверненням народних депута­тів України, за власною ініціативою. Уповноважений приймає та розглядає їх звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. Уповноважений не роз­глядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

<< | >>
Источник: Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л.. Конституційне право України. Вид-во "Правова єдність",2009. - 429 с.. 2009

Еще по теме Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: