Питання 4. Правовий статус народних депутатів України.
Статус народного депутата України - це врегульоване нормами права положення депутата як повноважного та відповідального представника народу України в суспільстві і державі.
Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Тобто, народним депутатом може бути лише цілком дієздатна особа, яка є громадянином України, бо саме громадянство визначає повноцінність правових зв’язків між особою і державою, у тому числі й усіх юридичних прав та обов’язків, передбачених Конституцією. Встановлення вікового цензу для народних депутатів (не менше 21 року) пояснюється тим, що для вирішення важливих і складних питань під час роботи в парламенті країни необхідний певний життєвий досвід. Вимога щодо проживання народного депутата протягом останніх 5 років на території України спрямована на забезпечення глибокого знання й розуміння тих економічних і соціально-політичних проблем, які постали перед суспільством і державою, і відповідно до цього компетентного їх розв’язання.Громадянин не може бути обраний до Верховної Ради України і в тому разі, якщо він має непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного злочину. Таким чином, наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений з необережності, не є юридичною перешкодою для обрання громадянина народним депутатом України.
Особи, обрані до складу парламенту, мають здійснювати депутатські повноваження на постійній основі. Це означає, що для обраних народом депутатів робота в парламенті є основною і постійною на весь період їх повноважень. Вони повинні відмовитися від іншого представницького мандату і не можуть перебувати на державній службі. Що ж до несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, то вона має бути встановлена спеціальним законом.
У чинному законодавстві врегульовано положення народного обранця в суспільстві і державі, виражено головні елементи структури конституційних основ його статусу: 1/ характер депутатського мандату; 2/ повноваження народних представників; 3/ гарантії депутатської діяльності; 4/ відповідальність і підзвітність народного депутата.Основи статусу народного депутата, які визначають весь його зміст, закріплені в Конституції. У своїй діяльності народний депутат керується Законом України “Про статус народного депутата України”. Депутат є повноважним і відповідальним представником народу України в Верховній Раді. Обираючи своїх представників в Раду, громадяни бачать в них не тільки державних діячів, які здатні виконувати роботу в Раді та її органах, а також людей, які за своїми морально-політичними рисами відповідають високому званню. Народ в особі виборчого корпусу формує представницький орган законодавчої влади і здійснює контроль за його діяльністю. Ось чому положення народного депутата України в суспільстві і державі визначається насамперед тим, що він уповноважений народом виражати і захищати суспільні інтереси своїх виборців, брати активну
Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складання ними перед Верховною Радою України присяги, текст якої наводиться у ст.79 Конституції. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрати депутатського мандата.
Конституція України закріплює ряд гарантій, покликаних забезпечити необхідні правові умови для виконання депутатами своїх повноважень. Однією з таких спеціальних гарантій є депутатська недоторканність. Її зміст полягає в тому, що громадянин, який має статус народного депутата України, поряд з гарантіями особистої недоторканності людини, встановленими Конституцією України (ст. 29), користується додатковою конституційною гарантією, що зумовлена особливим характером його статусу як повноважного представника народу.
Так, народного депутата України не можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати, якщо на це немає згоди Верховної Ради України. Це означає й те, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Повноваження народних депутатів припиняються за загальним правилом одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України відповідного скликання.Але Конституція (ст. 81) передбачає й можливість дострокового припинення депутатських повноважень у разі :
1/ їх складення за особистою заявою депутата;
2/ набрання законної сили обвинувальним вироком щодо депутата;
3/ визнання депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4/ припинення громадянства депутата або його виїзду на постійне проживання за межі України;
5/ якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6/невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;
7/смерті депутата.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Діяльність депутата у Верховній Раді. Народний депутат зобов’язаний бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради та її органів, брати участь у контролі за виконанням законів та рішень. Для виконання своїх обов’язків в Раді депутат наділений відповідними правами. Передусім, тільки він користується правом ухвального голосу в питаннях, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Він має право обирати і бути обраним до органів Ради, пропонувати питання для розгляду, висловлювати свою думку щодо персонального складу органів і кандидатур, які обираються, призначаються або затверджуються Радою, або ставити питання про недовіру їм.
Йому належить право законодавчої ініціативи, вносити пропозиції та поправки до проектів законів, звертатися із запитами, брати участь у дебатах, порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо дотримання ними законодавства.Депутат має право : брати участь у розгляді в органах влади будь-яких питань, що стосуються інтересів громадян та припинення порушень закону, проводити збори інформацію, вступати в депутатські клуби. Він депутатського звернення, невідкладного прийому
організацій, вимагати виборців, одержувати користується правом посадовими особами.
Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депутатський запит - це вимога народного депутата до певного органу чи посадової особи дати офіційне пояснення з питань, які належать до їх компетенції. Процедура здійснення депутатського запиту встановлена Законом України “Про статус народного депутата України” та Регламентом Верховної Ради України. Орган або посадова особа, до яких звернено депутатський запит, зобов’язані дати офіційну письмову відповідь не пізніше як у 7-денний термін або інший термін, встановлений Верховною Радою України. За результатами розгляду депутатського запиту Верховна Рада приймає відповідну постанову. Покладаючи на своїх посланців в Раді найвідповідальніші обов’язки народ України створює їм всі необхідні для роботи умови.
Саме положення Верховної Ради України в системі державних органів виступає основною гарантією безперешкодної діяльності народних органів. Одночасно законодавець передбачив низку організаційних, правових і матеріальних гарантій депутатської діяльності, які дають змогу кожному народному депутатові особисто здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Організаційні і правові гарантії забезпечують депутатам реальну владу, охорону їх особистих прав та інтересів, допомогу і сприяння від різних державних і громадських органів, підприємств і службових осіб.
Гарантії встановлюються державою в інтересах ефективного здійснення законодавчої влади Верховною Радою України, в інтересах виборців. Тому гарантії депутатської діяльності - це не особисті привілеї для обраних в Раду. Такими гарантіями насамперед виступають права депутата на умови, які забезпечують безперешкодне здійснення депутатських повноважень, а також обов’язки органів і службових осіб створювати ці умови. Наприклад, державні органи, службові особи підприємств і об’єднань громадян зобов’язані сприяти депутатам в здійснені їхніх повноважень. Важливе значення мають передбачені законом гарантії, спрямовані на забезпечення депутата необхідним інформаційним матеріалом і юридичною допомогою, використання засобів масової інформації та технічних засобів.