ВИСНОВКИ

Розглянувши загальну характеристику світового, Європейського та Українського конституціоналізму, основні положення теорії конституції, основ конституційного ладу, проблеми правового статусу людини і гро­мадянина, основи народовладдя, основи реформування органів зако­нодавчої, виконавчої, судової влади та контрольно-наглядових органів в Україні, конституційні основи організації і діяльності правоохоронних органів, загальна характеристика суб’єктів громадянського суспільства, територіальний устрій в Україні та перспективи його удосконалення і реформування місцевого самоврядування в Україні ми пропонуємо такі висновки:

1.

2. Конституція України є Основним Законом України і займає го­ловне місце в системі Українського законодавства. Вона має вищу юри­дичну силу. Усі інші законодавчі акти мають відповідати принципам і нормам Конституції Українит. В той же час існують різні думки щодо розуміння принципу верховенства права і верховенства закону, немає порузуміння того, куди слід відносити верховенство конституції — до верховенства права чи верховенства закону.

3. Конституційний процес в Україні має власну історію. Він розпо­чався в період княжої доби з такого важливого конституційного акту як «Руська правда», пройшов складний етап розвитку у періоди знахо­дження земель України в різних державах і продовжує удосконалюватися в умовах життєдіяльності незалежної України.

4. Основи конституційного ладу України, що закріплені у Конститу­ції України, складають загальний конституційно-правовий інститут, є визначальними для всіх інших інститутів та відіграють важливе значен­ня для всього державно-правового регулювання суспільних відносин. Загальний конституційно-правовий інститут основ констипуційного ладу включає в себе такі головні інститути: гуманістичні засади консти- туційногшо ладу; конституційні засади форми держави; конституційні засади якісних рис української держави; політичні, правові, економічні, соціальні, культурні засади конституційного ладу; основні функції і обов’язки української держави. Удосконалення конституційного ладу знаходить своє підтвердження у необхідності реформування його кон­ституційних засад форми і механізму держави, правового статусу лю­дини і громадяінина, івнших напрямів конституційного регулювання.

5. Основи конституційного правового статусу людини і громадяни­на — це їх правове становище в суспільстві, що закріплене конституцій­ними нормами та характеризується правосуб’єктністю, принципами, гарантованими правами, свободами і обов’язками та іншими рисами, що визначають таке становище особистості. До основ конституційного правового статусу людини і громадянина включаються такі елемен­ти: а) правосуб’єктність; б) принципи правового статусу; в) громадян­ство; г) правовий статус іноземців і осіб без громадянства та біженців; д) права, свободи та обов’язки громадян України; е) гарантії здійснення правового статусу людини і громадянина. Потребує удосконалення та реформування елементний склад та види правового статусу людини і громадянина.

6. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України — це закріплені Конституцією і законами України можливі і необхідні моделі поведінки громадянина України, що забезпечують йому користування особистими, політичними, економічними, соціальними і духовними благами в межах правомірної поведінки, гарантуються державою і сус­пільством та об’єктивно необхідні для нормативного функціонування суспільства і держави і демократії.

7. Демократія в Україні здійснюється у формі безпосереднього наро­довладдя (пряме правління) та представницького народовладдя (пред­ставницьке правління). Безпосередня (пряма) демократія передбачає здійснення народом своєї влади безпосередньо, через різні форми воле­виявлення громадян у найважливіших питаннях державного і суспіль­ного життя. До її інститутів, зокрема, належать референдуми, вибори, народна законодавча ініціатива, народні обговорення, загальні збори громадян тощо. Представницька демократія передбачає здійснення на­родом своєї влади через обраних ним представників у органи державної влади та місцевого самоврядування чи делегування власних повнова­жень посадовим особам. До інститутів первинної представницької де­мократії, зокрема, належать парламент, президент, депутати Верховної Ради Автономної Республівки Крим, місцеві ради і органи самооргані­зації населення, голови сільських, селищних і міських рад та ін.

8. Територіальний устрій України — це передбачена законом орга­нізація території держави, внутрішній її поділ на певні територіальні частини (територіальні одиниці) для забезпечення найбільш оптималь­ного вирішення завдань та здійснення функцій держави і суспільства. Територіальні одиниці є просторовою основою для утворення та діяль­ності відповідних органів державної влади та органів місцевого само­врядування. Реформування адміністративно-територіального устрою України є нагальною проблемою сьогодення.

9. Місцеве управління та самоврядування — це здійснення владних повноважень на муніципальному рівні через місцеві органи держави та самою територіальною громадою через безпосередні і представницькі форми народовладдя. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою самостійно та через її органи і посадових осіб. Удосконалення місцевого управління і самоврядування в Україні потребує приведення муніципального законодавства і практики його реалізації до вимог Всесвітньої декларації місцевого самоврядування і Європейської хартії місцевого самоврядування.