Поняття держави, її ознаки, властивості та функції

ДЕРЖАВА - форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Рис.

ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ - визначають внутрішні й зовнішні державні зв’язки як необхідну форму існування і розвитку сучасних суспільств (народів) (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Ознаки держави

ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЖАВИ - іманентні, тобто притаманні лише їй сутнісні характеристики:

- має універсальний характер;

- виступає офіційним представником усього суспільства, основна форма політичної інтеграції при наявності його розшарування;

- покликана забезпечити основні права людини, всіх і кожного, хто знаходиться на її території;

- встановлює формально обов’язкові для всіх правила поведінки - правові норми;

- володіє верховною і самостійною владою, формально незалежною від будь-якої організації або особи;

- бере на себе обов'язок реалізації загальної волі або забезпечення загальних благ та добробуту;

- є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його право на самовизначення;

- має право на примус та реалізує його.

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ.

Внутрішні функції:

- правотворча - творення і прийняття законів та інших юридичних норм (законодавство).

- правоохоронна - контроль і нагляд за виконанням правових норм і застосування за необхідності примусових заходів; захист прав і свобод громадян, створення умов для їх безпеки, громадського порядку тощо;

- економічно-господарська - захист економічної основи суспільства, існуючого способу виробництва, різноманітності форм власності; регулювання господарської діяльності, ринкових відносин; державне управління економікою;

- соціальна - регулювання відносин між соціальними та етнічними спільнотами, запобігання соціальним конфліктам і протистоянням та їх усунення; узгодження інтересів і потреб індивідів та соціальних груп; ефективна демографічна політика;

- культурно-виховна - регулювання і розвиток системи освіти, культури, науки, фізичної культури і спорту, виховання моральності, гуманізму, загальнолюдських та національних цінностей;

- екологічна - захист довкілля, розумне використання природних ресурсів, формування екологічної культури.

Зовнішні функції:

- оборонна - захист країни від зовнішнього нападу, посягань на територіальну цілісність держави;

- дипломатична - відстоювання і реалізація національних інтересів держави та її громадян у міжнародному житті; здійснення самостійної зовнішньої політики;

- співробітницька - розвиток економічних, політичних, культурних відносин між державами; поглиблення інтеграційних процесів на загальнолюдській, регіональній та політичній основі.

СТРУКТУРА ДЕРЖАВИ - система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави.

Вона охоплює:

- органи державної влади, які поділяються на представницькі, як правило, законодавчі (парламент);

- органи державного управління, тобто виконавчо-розпорядчі (система міністерств, відомств, адміністративні установи на місцях);

- президента як главу держави, який в керівництві державою безпосередньо взаємодіє з представницькими та виконавчо- розпорядчими органами;

- органи правосуддя, покликані забезпечити торжество законів у державі;

- контрольно-наглядові органи, до яких належать прокуратура, різноманітні контрольні відомства;

- органи охорони громадського порядку (міліція, поліція) та органи державної безпеки.

Важливе місце в структурі держави посідають збройні сили, а також надзвичайні органи, які створюються в екстремальних умовах (війна, стихійне лихо) на певний час. Компетенція і повноваження надзвичайних органів зумовлюються конкретними цілями і завданнями, задля яких вони створюються. Складовою системи державних органів є виправні заклади тощо.

Державні органи суттєво відрізняються від органів недержавних, громадсько-політичних організацій. Тільки державні органи в межах своєї компетенції виступають офіційними виразниками інтересів усього суспільства. Вони наділені повноваженнями, що дають змогу діяти не тільки завдяки засобам переконання, а й державного примусу.

ТИП ДЕРЖАВИ - визначають на підставі ознак, притаманних усім державам. Тривалий час була розповсюджена типологія держав за певним типом виробничих відносин, які виражають їхню соціальну сутність і призначення.

За формою правління - монархія (абсолютна, конституційна), республіка ( президентська, напівпрезидентська, парламентська.

За пріоритетними функціями - військова, правова, соціальна.

За адміністративно-територіальною організацією - унітарна, федерація, конфедерація.

За політичним режимом - тоталітарна, авторитарна,

демократична.

За соціально-економічною природою - рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична, буржуазна соціалістичної орієнтації.

За сталістю політичного життя - стабільна, нестійка.

СИЛА ДЕРЖАВИ - це поняття не зводиться лише до військової сили. Першим комплексну характеристику сили дав Г. Моргентау. Він виділяв в цьому понятті дев'ять чинників:

- географічне положення;

- природні ресурси;

- промислові можливості;

- військовий потенціал;

- населення;

- національний характер;

- національна мораль;

- якість дипломатії;

- якість уряду.

Цікава оцінка сили держави, розроблена Р. Клаймом. Він вивів наступну формулу сили держави: Вм - (Км+еп- Вп) х (Сц Нв), де Вм - видима сила (потужність) держави, Км. - критична маса, що складається з кількості населення і території, Еп - економічний потенціал, В - військовий потенціал, Сц - стратегічна мета, Нв - національна воля. По цій формулі можна дати кількісну оцінку потужності країни (квантифікацію сили держави) через систему показників

8.2.