8.2 Походження і сутність політичних партій

Політична партія – політична організація, яка об’єднує на добровільних засадах людей зі спільними інтересами, що реалізуються в основоположних ідейних настановах і програмах з метою впровадження їх через оволодіння політичною владою та здійснення державного керівництва країною.

Термін “партія” (від латинського partio – ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину якоїсь великої спільноти.

Перші згадки про політичні партії зустрічаються ще в мислителів стародавнього світу. Так, грецький мислитель Аристотель писав про боротьбу в УІ ст. до н.е. в м. Аттиці між партіями педіеїв (великих землевласників, мешканців рівнини), параліїв (торговельно-ремісниче населення узбережжя) і діакріїв (селяни, жителів гористої місцевості).

У Стародавньому Римі точилася боротьба між партією оптиматів (представники патриціанської знаті) та партією популярів (представники переважно сільських плебеїв).

У середні віки чинні політичні угрупування – “партії” – виступали у формі тимчасових об’єднань. Їх виникнення було наслідком боротьби між різними верствами суспільства.

Прототипи сучасних політичних партій з’явилися в період ранніх буржуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи Великої Французької революції – конституціоналісти, жирондисти, якобінці. У США після проголошення незалежності наприкінці ХУІІІ – на початку ХІХ ст. виникли партії федералістів і антифедералістів. У Великобританії -консервативна партія й ліберальна.

Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині ХХ ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів за таємного голосування.

Перші наукові уявлення про партії пов’язані з такими мислителями та політичними діячами як Ш.Л.Монтеск’є, А.де Токвіль, Е.Берк. Істотну увагу проблемам політичних партій приділяли мислителі початку ХХ сторіччя М.Вебер, Г.Моска, В.Парето, Дж.Брайс та ін.

Виникненню партій сприяли такі чинники:

· наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;

· різні погляди на політичний устрій суспільства та інші конкретні політичні питанння;

· незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;

· наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних суперечностей, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.

Виникнення партій не є випадковим явищем. Вони з’явилися як об’єктивна відповідь на нагальні потреби розвитку суспільства. Партія є центром кристалізації політичних інтересів, засобом контролю за діяльністю уряду, знаряддям розвитку демократії в громадянському суспільстві, осередком формування громадської думки.

Уявлення про ту чи іншу партію дає така інформація:

1) мета партії – завоювання й реалізація влади;

2) характер організації партії;

3) зміст ідеології партії;

4) діяльність партії щодо забезпечення соціальної бази, підтримки з боку населення.

За визначенням М.Вебера, партії у своєму розвитку пройшли три стадії:

· аристократичне угрупування;

· політичний клуб;

· масова партія.

На першому, аристократичному, етапі партії були своєрідними кланами, згрупованими довкола правлячої верхівки. Етап політичного клубу пов'язаний з ускладненням соціально-політичної структури суспільства, виникненням плюралізму й конкуренції у сфері політики. У другій половині ХІХ ст. у Європі виникають масові партії, які нараховують велику кількість членів, мають високий рівень організованісті і значною мірою впливають на широкі верстви суспільства.

На еволюційно-історичному шляху розвитку партій можна виділити такі головні етапи:

1. Зародження нової партії в надрах старої державної, законодавчої та політичної системи як відповідна реакція на загострення протиріч у суспільстві.

2. Боротьба партії за владу: пошук засобів, форм, методів, сил, здатних дестабілізувати та дискредитувати державний лад і правлячу партію; поразка або перемога усіх громадських сил, які стоять за нею і підтримують її.

3. Конструювання нового державного і законодавчого механізму; здійснення кадрової політики, яка б відповідала інтересам правлячої партії; визначення своєї ролі в державному механізмі.

4. Формування матеріально-технічної бази партії та фінансових джерел її існування.

5. Систематична розробка головних напрямків діяльності партії з одночасним розвитком її організаційної структури, форм і методів роботи з метою запобігання загостренню суперечностей.

Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, в якій можна, виділити такі елементи:

· лідери партії;

· партійний аппарат;

· ідеологи партії;

· рядові члени партії.

Ознаки політичних партій:

· певна тривалість існування в часі;

· наявність організаційної структури;

· прагнення до влади;

· боротьба за народну підтримку.

За сучасних умов політичні партії стають ключовим елементом демократії, рушійною силою процесів в трансформаційних зрушеннях. Вони є головною силою, що формує провідні інститути політичного вибору, вони визначають демократичну легітимність влади.

8.3