Генезис і сутність політичних партій

У відкритих політичних системах, що будуються громадянським су­спільством, важливу роль відіграють політичні партії та громадсько- політичні організації. Як форми суспільної самодіяльності, вони мають акумулювати, узгоджувати і виводити на політичний рівень реальні інтере­си, які існують у соціумі.

Партії (від лат. рате - частина, група) відомі зі стародавніх часів - або як групи прибічників вождя, або як певні соціальні прошарки, що від­стоюють власні інтереси. Політичні партії в сучасному розумінні форму­ються поряд із розвитком громадянського суспільства. За визначенням М. Вебера, їх генезис мав три етапи:

1) партії як аристократичні угрупування в парламенті - вігі і торі в Англії ХУП-ХУШ ст., які в ХІХ ст. перетворились на ліберальну (нині - ліберал-демократичну) та консервативну партії;

2) партії як політичні клуби - жирондисти та якобінці часів Великої Французької революції, федералісти та антифедералісти у США;

3) масові партії. Виникнення масових партій у другій половині ХІХ ст. пов’язане із залученням до політики широких мас населення, тру­дящих (тому це були в першу чергу соціал-демократичні партії - напри­клад, у Німеччині в 1869 р.), із упровадженням загального виборчого пра­ва. Але масовість мала в собі й небезпеку, яку німецький політолог Р. Міхельс відобразив у «залізному законі олігархії». А саме - такі партії

схильні до перетворення в олігархічні, авторитарні структури з причин технічних: унеможливлення безпосередньої демократії внаслідок розши­рення організації і необхідності професійного управління; і з причин пси­хологічних - політичної інертності мас та прагнення лідерів до влади.

Утім, у подальшому розвитку вплив партій усе більше визначається не стільки їх чисельністю, скільки організаційною та ідеологічною гнучкіс­тю, фінансовою опорою і здатністю використовувати засоби масової інфо­рмації. Тому сучасні політичні партії переважно вже не такі масові.

За визначенням Ла Паламбари, партія - це організована політична сила, що об 'єднує громадян однієї політичної тенденції з метою мобіліза­ції громадської думки на певні цілі та участі в органах влади або орієнту­вання влади на досягнення цих цілей. Партії відрізняються від інших органі­зацій громадянського суспільства саме своїм переважно політичним харак­тером, тобто безпосередньою участю у боротьбі за владу та її розподіл. Тому конститутивними ознаками партії як певного типу суспільної орга­нізації можна вважати:

• наявність організаційної структури, яка визначена статутом;

• наявність певної ідеології, що відображена у програмі;

• діяльність, спрямована на завоювання підтримки народу;

• діяльність, спрямована на здобуття та здійснення влади.