<<
>>

Сутність конфлікту

Соціальні науки завжди приділяли увагу вивченню протиріч, але їх не можна розглядати синонімами конфлікту. Протиріччя, супе­речності, протилежності, відмінності — це необхідні, але ще недо­статні умови для конфлікту; вони перетворюються на конфлікт тоді, коли почнуть взаємодіяти сили, які є їх носіями.

Отже, конфлікт — це найбільш гострий прояв різноманітних протиріч, який відобра­жається в протиборстві їх носіїв, тобто сторін.

Питання про природу соціального конфлікту пов’язане з розумін­ням природи людини, її взаємозв’язку із суспільством і державою. Будь-який конфлікт, оскільки він виникає в суспільстві та відбуваєть­ся між людьми, завжди має соціальний характер. При такому підході конфлікт виступає як зіткнення двох чи більше різноспрямованих соціальних сил з метою реалізації їх протилежних інтересів в умовах взаємної протидії. Суб’єктами цих конфліктів можуть бути індивіди, малі й великі групи, соціальні рухи, економічні і політичні угрупо­вання тощо.

Конфлікт можливий, як зазначає А. Г. Здравомислов, по-перше, лише за наявності двох і більше сторін, причому в процесі його роз­витку виникають тенденції до поляризації сторін (суб’єктів), що протистоять один одному. По-друге, необхідною умовою конфлікту є наявність «дефіциту», тобто обмеженої кількості матеріальних чи духовних благ, коли всі бажаючі не можуть задовольнити своєї по­треби в них. Дефіцит може бути у вигляді речей, матеріальних чи духовних цінностей, престижних занять, професій, робочих місць та ін. По-третє, конфлікт виникає лише тоді, коли сторони намагаються досягти мети за рахунок одна одної. Досягнення однієї сторони озна­чає невдачу іншої. По-четверте, важливим аспектом конфліктних відносин є влада, бо, лише маючи її, можна контролювати і спрямо­вувати поведінку іншої сторони.

У чому полягає сутність «конфлікту»? Чи можна дати йому однозначну оцінку? У соціопсихологічній літературі склалося декілька визначень цього поняття.

Найбільш поширене у західній літературі визначення конфлікту, запропоноване американським вченим Льюїсом Козером: під конфліктом він пропонує розуміти «боротьбу за цінності і претензії на окремий соціальний статус, владу і недостатні для всіх матеріальні блага; боротьбу, в якій ці­лями конфліктуючих сторін є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення супротивника». Психологи інтерпретують конфлікт як різновид психологічного напруження між двома сторонами, ви­кликаного відкритим антагонізмом, ворожнечею. Культурологи розглядають конфлікт як протидію чи протистояння культур, роз­квіт і загибель цивілізацій.

Конфлікт, як і суперечності, є проявом найбільш слабких місць у соціальних відносинах, вказує на поділ інтересів між різними група­ми людей, виступає як усвідомлена, обміркована суперечність між відмінними (чи протилежними) за інтересами сторонами, які готові здійснити відповідні дії. Тож соціальний конфлікт е реальною бо­ротьбою між діючими людьми чи групами незалежно від того, які витоки цієї боротьби та засоби, що мобілізують кожну зі сторін (за Е. Гідденсом).

Конфлікт — це результат соціального напруження, яке виникло через незадоволення базових потреб людини і соціальних груп, вва­жав Питирим Сорокін, американець російського походження. Кожний конфлікт, на його думку, характеризується незадоволеністю потреб і намаганням знайти засоби для їх задоволення. Конфлікт виникає тоді, коли пригнічуються головні людські інстинкти: харчовий, само­збереження, власницький, кожен з яких може бути причиною рево­люції. Глибокий соціальний конфлікт можна відвернути тоді, вважає П. Сорокін, коли ті, хто утримує владу, визнають потреби різних со­ціальних прошарків, а також знаходять засоби для їх задоволення або компенсації, підтримуючи соціальну нерівність на рівні соціальної норми. Конфлікт — це результат соціальної нерівності між людьми. Становище людей і рівень соціальних вимог визначаються не базо­вими інстинктами, а зіставленням з іншими людьми.

Конфлікт — це результат розбіжності цілей та інтересів людей (нормативно-ціннісний підхід Е. Дюркгейма, Т. Парсонса). Соціаль­ний конфлікт виникає в тому разі, коли дві чи більше сторін переко­нані в тому, що цілі їх діяльності несумісні. Ця точка зору є найбільш узагальненою, адже в будь-якому визначенні конфлікту присутнє питання про розбіжність інтересів, цілей, боротьба за життєві ресур­си та інше.

2.2.

<< | >>
Источник: Конфліктологія : навч. посіб. / Л. М. Герасіна, М. П. Требін, К64 В. Д. Воднік та ін. — X.,2012. — 128 с.. 2012

Еще по теме Сутність конфлікту:

  1. Зміст
  2. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Й ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ:
  3. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
  4. Категорії та закони конфліктології
  5. Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. педагогічних ВНЗ / за заг. ред. : К.О. Ващенка, В.О. Корнієнка. - К. : Вид-во імені М. П. Драгоманова,2011. - 406 с., 2011
  6. Управління конфліктною ситуацією
  7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
  8. Девіантна поведінка особистості. Поняття та види (позитивна і негативна) девіацій. Суїцидальна та залежна поведінка. Булінг. Мобінг. Ейджизм. Рівні девіантної поведінки: поведінка, що не є схвалюваною іншими, що осуджується іншими, морально негативні прояви і вчинки, делінквентна поведінка, злочинна поведінка, деструктивна поведінка. Соціальні та психологічні чинники девіантної поведінки. Профілактика девіантної поведінки: просвіта, соціальна реклама, корекційні програми, створення ситуації успі
  9. Алієв Г.Є.. Політологія Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ,2007. – 280 с., 2007
  10. Теорія наслідування Габрієля Тарда. Психологічний механізм наслідування як ключ до пояснення соціальної поведінки.