Структура конфлікту

Конфлікт є і системою, і процесом. Структура конфлікту розумі­ється як сукупність стійких зв’язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ со­ціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозв’язана цілісна система і процес.

Учасники конфлікту — особи, чий ступінь участі в конфлікті різний: від безпосередньої протидії до опосередкованого впливу на хід конфлікту. Виділяють декілька груп учасників: основні учас­ники конфлікту або протиборчі сили — це ті суб’єкти конфлікту, які безпосередньо вчиняють активні (наступальні або захисні) дії один проти одного. Деякі автори вводять таке поняття, як «опо­нент», що в перекладі з латинської означає «той, що заперечує», супротивника в суперечці; групи підтримки (практично завжди в будь-якому конфлікті за опонентами стоять сили, які можуть бути представлені окремими індивідами, групами тощо); інші учасники (до цієї групи входять суб’єкти, які справляють епізодичний вплив на хід і результат).

Інформаційні моделі конфлікту, що склались в уявленнях осно­вних і другорядних суб’єктів. Під інформаційною моделлю конфлік­ту розуміється суб’єктивна картина ситуації, що складається в психіці кожного учасника, та містить уявлення опонентів: про самих себе (мету, мотиви, цінності, можливості тощо); про проти- борчу сторону (її мету, мотиви, цінності, можливості тощо); кож­ного учасника про те, як інший сприймає його; про середовище, в якому складаються конкретні відносини. Як зазначає Н. В. Гриши­на, людина не просто реагує на ситуацію, але «визначає» її, одно­часно «визначаючи» себе в цій ситуації, і тим самим вона створює, «конструює» конфліктну ситуацію. Ступінь відповідності «образу» конфліктної ситуації реальності може бути різним. Виходячи з цього, виділяють чотири випадки: а) конфліктна ситуація об’єктивно існує, але не усвідомлюється, не сприймається учасниками (кон­флікту як соціально-психологічного явища не існує); б) об’єктивна конфліктна ситуація існує і сторони сприймають ситуацію як кон­фліктну, проте з тими або іншими істотними відхиленнями від дійсності (випадок неадекватно сприйнятого конфлікту); в) об’єктивна конфліктна ситуація відсутня, проте відносини сто­рін помилково сприймаються ними як конфліктні (випадок помил­кового конфлікту); г) конфліктна ситуація об’єктивно існує і за головними характеристиками адекватно сприймається учасниками (такий випадок може бути названий адекватно сприйманим кон­фліктом).

Предмет конфлікту — це об’єктивно існуюча або уявна про­блема, що лежить в основі конфлікту.

Об’єкт конфлікту розглядають як причину, привід для конфлік­ту. Об’єкт конфлікту має такі основні характеристики: а) під об’єктом конфлікту розуміють ту цінність, з приводу якої виникає зіткнення інтересів учасників конфлікту; б) об’єктами конфлікту можуть бути цінності різного виду: матеріальні, духовні, об’єктивні, суб’єктивні, статусні, ресурсні, релігійні, політичні тощо; в) об’єкт конфлікту не існує безвідносно до його суб’єктів, навпаки, він завжди пов’язаний з інтересами учасників конфлікту, причому їх інтереси перебувають у суперечності; г) об’єкт конфлікту має релятивістський характер, що випливає з попереднього положення; д) об’єкт конфлікту завжди є в обмеженій (дефіцитній) кількості і не здатний одночасно задоволь­нити обидві сторони, що беруть участь у конфлікті; е) об’єкт конфлік­ту може бути явним або латентним.

Зрештою, при аналізі конфлікту необхідно виділяти умови, в яких перебувають і діють його учасники, тобто мікро- і макросередовище, в якому виник конфлікт. Такий підхід дозволяє розглядати конфлікт не як ізольовану систему, а як соціальну ситуацію. До неї залучаєть­ся не лише найближче оточення особи, але і соціальні групи, пред­ставником якої є індивід. Щоб стати об’єктом конфлікту, елемент матеріальної, соціальної або духовної сфери повинен перебувати на перетині особистих, групових, суспільних або державних інтересів суб’єктів, які прагнуть контролю над ним.

2.3.