Методи вирішення конфлікту

Розглянемо деякі із методів, які використовуються у конфліктології. Наприклад, системність дослідження будь-якої проблеми за системним під­ходом передбачає порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосу­вання такого підходу полягає, зокрема, у тому, що сам об’єкт не є систе­мою.

Ситуативний підхід передбачає вибір для аналізу конфлікту певної ситуації, яка має певні часові та просторові межі, а також ґрунтовний набір змістовних його характеристик. Ситуативний підхід пов’язаний з динамічною моделлю конфлікту.

Розглядаючи статистичний метод у дослідженні конфлікту слід за­уважити, що він дає змогу встановити закономірності, взаємозалежно­сті, допомагає зробити узагальнення на основі отриманих статистич­них даних багатьох випадків.

Метод експертних оцінок або експертного інтерв’ю застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших явищ. На основі точки зору спеціалістів, які мають певний професійний досвід, робиться якісна та кількісна оцінка об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на конфлікт. При цьому важливу роль відіграє правильний підбір фа­хівців та формулювання питань для дослідження й оцінки.

Суть методу «картографії конфлікту» полягає у послідовному за­повненні «карти» конфлікту розробленої X. Корнеліусом і Ш. Фейр, поділеної на кілька секторів (залежно від кількості учасників конфлік­ту). Суть її в наступному:

— необхідно визначити проблему конфлікту в загальних рисах;

— з’ясувати, хто залучений до конфлікту (окремі співробітники, групи, відділи чи організації);

— визначити справжні потреби і побоювання кожного із учасників конфлікту.

Складання карти конфлікту дозволить:

1) обмежити дискусію певними формальними рамками, що значно допоможе уникнути надмірного прояву емоцій, тому що під час скла­дання карти люди можуть стримувати себе;

2) створити можливість спільного обговорення проблеми, вислови­ти людям їхні вимоги і побажання;

3) з’ясувати як власну точку зору, так і точку зору інших;

4) створити атмосферу емпатії, тобто можливості бачити проблему очи­ма інших і визнати думки людей, які раніше вважали, що їх не зрозуміли;

5) вибрати нові шляхи вирішення конфлікту.

Але в першу чергу важливо з’ясувати наступне: необхідність успі­шного результату при вирішенні конфлікту; як краще володіти собою; поставити себе на місце конфліктуючих сторін; потрібен посередник для вирішення конкретного конфлікту чи ні; за яких умов сторони мо­жуть знайти спільну мову і виробити власні рішення.

Дослідження документів є також одним із методів вирішення кон­флікту, адже вплив різних подразників на агресивність поведінки кон­фліктуючих не обов’язково досліджувати методом експерименту. Про це можна дізнатися з великої кількості літературних джерел та із офі­ційних звітів. Дані про конфліктуючі сторони (особистості, групи, держави) можна знайти у різноманітних джерелах, як статистичних, так і документальних. Інформація фіксується за допомогою літер, цифр, стенографічних та інших знаків, малюнків, фотографій. Залежно від технічних засобів фіксації інформації розрізняють наступні види письмових документів: офіційна документація державних і громадсь­ких організацій, література; преса; особисті документи (листи, щоден­ники); фонетичні (радіо, стереозаписи тощо). Останніми роками попу­лярним стало зберігання інформації на комп’ютерних носіях (дисках), а також використання системи Інтернет. Аналіз змісту документальних джерел у багатьох випадках дозволяє отримати інформацію, достатню для поглибленого аналізу проблеми. Так, при її формулюванні слід зве­рнутися до аналізу таких письмових документів, як наукові публікації, звіти з попереднім дослідженням, статистична документація.

Метод вирішення конфлікту за допомогою аналізу інформації, по­даної засобами масової комунікації, — це комп’ютерний контент- аналіз. Результати, отримані за допомогою цього методу, можна вико­ристати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у процесі прийняття рішень. Зауважимо, що контент-аналіз — це мето­дика з широким спектром застосування. Однак він, можливо, більше, ніж будь-який інший, вимагає ретельного перегляду всіх змінних і по­стійного моніторингу процесу спостереження.

Арбітражний метод використовується для розв’язання конфліктів на різних соціальних рівнях, мирного врегулювання складних трудо­вих конфліктів, що зайшли у глухий кут. У такому разі аналіз здійсню­ється незалежними організаціями. Якщо ж сторони не доходять згоди, то у вирішенні конфлікту бере участь незалежна організація, яка вино­сить своє рішення, що є беззаперечним для конфліктуючих сторін.

Метод соціометрії Д. Морено полягає у вивченні емоційних та психологічних зв’язків між об’єктами конфлікту (індивідами чи гру­пами). Цей метод цікавий тим, що він дає можливість зробити аналіз зсередини групи, оцінити процеси спілкування, визначити, чи є в групі лідер та чим відрізняється дана конфліктна ситуація.

Переговорні методи дослідження та вирішення конфлікту є досить простими, але дієвими. Існує велика кількість програм психологічного тренінгу для того, щоб вивчити поведінку учасників конфлікту. Пере­важно такі переговори та тренінги проводяться за участю посередників. Аналіз конфлікту розглянутого під час переговорів чи тренінгу, є досить швидким і точним за умови участі в якості посередників фахівців.

Ще одним методом вирішення конфлікту є експеримент. Різні нау­ковці в різні часи намагалися з’ясувати причини війн, насильства, су­перечок та інших видів конфліктів. Проте лише недавно конфлікт став об’єктом конкретних емпіричних досліджень. При цьому важливо за­стосовувати під час аналізу теорії та методи конкретних наук — соці­ології, економіки, психології, політології тощо. Наприклад, теорія ігор, яка часто використовується для прогнозування міжнародних конфлік­тів, була заснована економістом О.

Існує також метод вирішення конфлікту за допомогою насильства. Так, під час вивчення динаміки конфлікту можна застосовувати приг­нічуючі або стимулюючі засоби впливу на групу, завдяки чому можна проаналізувати прояви агресії у ній.

Метод опитування полягає у використанні відповідей конкретних людей. Ці дані можна отримати як від сторони, що бере участь у кон­флікті, так і від його очевидців. Важливу вербальну інформацію мо­жуть дати і фахівці в цій галузі (експерти). Зокрема, для вимірювання психології учасників конфлікту розроблена велика кількість тестів і опитувань. Запитання, звернені до респондентів, як правило, опосере­дковані, оскільки більшість з них соромиться розповідати про участь в конкретному конфлікті. Щодо запитань про конфлікти, в яких респон­денти не брали участі, то вони стають більш схильними до їх оцінки. Перевагами опитування є те, що:

— вони не завдають шкоди ні інтерв’юерам, ні респондентам;

— відносно дешеві і не потребують великих затрат часу.

Очевидні й недоліки такого методу, оскільки деякі опитувані со­ромляться відповідати, а самі ж дослідники конфлікту часто не можуть залишатися об’єктивними, особливо при інтерпретації відповідей. На підставі отриманої інформації при вирішенні конфлікту визначається стратегія конфліктуючих сторін.

Найбільш поширеним і досить простим v вирішенні конфлікту є метод спостереження. Людина часто користується цим методом у по­всякденному житті, оскільки він дозволяє оцінити багато особистісних характеристик як знайомих, так і незнайомих людей.

Основними вимогами до будь-якого з методів вирішення конфлікту є:

— об’єктивність — ця вимога є важливою, оскільки при дослі­дженні та вирішенні конфлікту необхідно спиратися не на особисті уя­влення, а на конкретні дані;

— повнота дослідження — має бути проведений аналіз всіх сторін конфлікту;

— достовірність результатів — результати дослідження та аналізу конфлікту мають бути перевірені неодноразово;

— відповідність — методика, яка обирається під час вирішення конфлікту, повинна застосовуватися тільки для визначеного процесу чи проблеми;

— економічність — проблема має бути вирішена у найкоротший термін і з найменшими затратами.

Це надзвичайно важливо при внутрішньоособистісних і міжособи- стісних конфліктах. Використовується підхід, який ґрунтується на ек­спериментальному конструюванні конфліктної ситуації переважно в лабораторних умовах (прості конфліктні ігри, різні ситуації, які моде­люють зіткнення). Вони характеризуються тим, що:

— вимога індивідуалізації полягає у розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю поведінки та дія­льності;

— вимога єдності теорії та практики передбачає здійснення корек­ції, реабілітації, удосконалення розвитку особистості на основі розк­ритих законів психіки тощо.

Наступний підхід полягає у вивченні таких конфліктних явищ в групах (колективах), як напруженість у взаєминах, можливість агреси­вної поведінки окремих осіб, наявність осіб (мікрогруп) з негативною спрямованістю тощо. З цією метою використовують різні особистісні опитувальники і тести, а також варіанти соціологічного опитування.

Ефективність вирішення конфлікту залежить від багатьох чинників:

— узагальненої теорії, яку обирають для дослідження конфліктів;

— засобів отримання конфліктологічної інформації;

— засобів передачі отриманої інформації.

Існують певні апробовані технології розв’язання конфліктів (рис. 1).

Рис. 1. Технології розв’язання конфлікту

У контексті розгляду проблеми доцільно звернути увагу на небез­печність використання тестів іноземних авторів. Річ у тому, що спо­стерігаються труднощі, пов’язані з мовою, традиціями, культурою, ха­рактером етносів та їхньою ментальністю. В. Столін сформулював такі вимоги до методик різного виду:

— процедуру дослідження слід задавати у вигляді однозначного алгоритму;

— аналіз результатів має включати статистично обґрунтовані ме­тоди підрахунку;

— тестові шкали повинні бути перевірені на репрезентативність, надійність і валідність;

— ведення банку даних, зібраних з усіх використаних методик.

Ч. Ліксон передбачає психотехнологію розв’язання конфліктів, яка має сім етапів:

— знімання масок;

— виявлення справжньої проблеми;

— відмова від установки «тільки перемога»;

— знаходження кількох можливих рішень;

— оцінка варіантів і вибір кращого з них;

— прагнення до діалогу та порозуміння.

Для вибору конкретного методу дослідження конфліктів необхідно дотримуватися певних умов.

1. Дослідницький процес повинен розглядатися як єдине ціле, а не як застосування одного чи кількох методів. Будь-який конфлікт вима­гає інтегрованого пояснення, щоб уникнути багатьох проблем, тобто комплексного дослідження.

2. Будь-яке дослідження починається з вивчення літератури з соці­альних наук, які містять загальне ставлення до конфліктів, а також не­численних підручників з конфліктології.

3. Творче порівняння інформації про конфлікти, отриманої із тео­ретичних джерел, з реальним конфліктом дозволяє висунути попередні гіпотези, які мають бути підтверджені, якщо пояснення правильні.

4. При виборі методів дослідження слід рахуватися з наявними ма­теріальними ресурсами. Це особливо важливо при проведенні опиту­вань та організації експерименту.

5. Найголовніше в дослідженні — розробка програми, завданням якої є гарантія того, що будь-який взаємозв’язок, який спостерігається, — це результат процесів, описаних нами, а не будь-яких інших. До програми звичайно включають: а) мету та завдання дослідження; б) основні та другорядні гіпотези; в) рішення про те, як збирати дані і якими методами; г) організація збору та обробки отриманих даних.

3.