Основні методи вирішення етнічних конфліктів

У національних відносинах важливо не допускати до конфлікту або, якщо він вже почався, вирішувати його мирним шляхом. Основ­ними методами запобігання та вирішення етнічних конфліктів є:

1.

2. Еміграція представників окремих етнічних груп.

2. Очікування змін та більш сприятливих умов для вирішення кон­фліктної ситуації.

3. Переговори між сторонами конфлікту, які організовують самі учасники конфлікту.

4. Арбітраж. Передбачається передача спору третій стороні для аналізу, а її рішення має бути беззаперечним для учасників конфлікту.

5. Примирення. З метою примирення створюються примирні комі- сії-посередники. а сторони йдуть на контакт одна з одною. Посередник при цьому повинен дослідити факти. що викликали конфлікт. та виро­бити теоретичні й практичні рекомендації для його вирішення.

У будь-якому випадку в ході вирішення конфліктної ситуації необ­хідно дотримуватися певних правил, а саме:

1) зменшити емоційне напруження конфліктуючих (наприклад, ін­формацією про наміри);

2) чітко визначити предмет спору і тим самим локалізувати конф­лікт;

3) встановити правила і норми взаємодії конфліктуючих сторін;

4) організувати діалог між конфліктуючими сторонами і відкрито інформувати громадськість про позиції сторін і заходи щодо врегулю­вання конфлікту;

5) відокремити проблеми від суб’єктивної зацікавленості учасників конфлікту і зосередити увагу на їх вирішенні.

Оскільки етноси, як правило, компактно розселені на певних тери­торіях, то нерідко суперечності й конфлікти між ними набувають між­регіонального характеру. Міжрегіональні конфлікти можуть виникати і через помилки, допущені в політиці центральних властей щодо роз­витку окремих регіонів, необгрунтовані прагнення регіональної еліти до набуття тим чи іншим регіоном особливого, привілейованого стату­су, через відмінності в політичних настроях населення регіонів, рівнях їх економічного розвитку тощо.

Головне завдання національної і регіональної політики держави поля­гає у тому, щоб своєчасно виявляти міжетнічні та міжрегіональні супере­чності та зробити все можливе для запобігання конфліктам, особливо у гострих, руйнівних формах. Повною мірою це стосується й демографіч­них конфліктів, зокрема, так званих конфліктів поколінь, коли виникає непорозуміння між молодим і старшим поколіннями. Певні непорозумін­ня між ними були завжди, але в окремі періоди суспільного розвитку вони можуть набувати конфліктного характеру, виливатися у хвилі молодіжно­го бунтарства, як це сталося в багатьох країнах Західної Європи на рубежі 60—70-х років, масові альтернативні рухи тощо.

4.