Покроковий аналіз конфліктів
Крім методів вирішення конфлікту, існує так званий покроковий аналіз. На початку, при ознайомленні з ситуацією, слід з’ясувати, чи можна її вважати конфліктом, можливо, краще розглядати її як пове- дінковий глухий кут.
Ситуація стає конфліктом, коли хоча б одна зі сторін виконала принаймні одну дію, спрямовану на задоволення своїх інтересів, яка пригнічує інтереси іншої. Якщо ця умова не виконана, а ситуація зовні нагадує конфлікт, то вона є псевдоконфліктом. Якщо ж ситуацію доцільно розглядати як конфлікт, то необхідно чітко відповісти на наступні запитання:1. Хто є сторонами конфлікту?
2. Чи є в конфлікті посередник (суддя)?
3. Чи мала місце зміна умов, істотних для виникнення конфлікту?
Потім слід проаналізувати дії сторін, а саме: дія це цілісний, відносно самостійний елемент діяльності, що переслідує певну мету, або ж це цілісний, відносно самостійний елемент поведінки, що має будь- який сенс. Дія як елемент діяльності складається з трьох етапів:
— планування,
— виконання,
— контроль.
Дія, як елемент поведінки, є єдиним цілим, яка виконується автоматично (це або первинні автоматизми, або навички), тому воно на етапи не поділяється. Виконання будь-яких дій регулюється механізмами зворотного зв’язку. Буває, що дії однієї із сторін конфлікту, слідують одна за одною без відповіді, і тільки згодом інша сторона робить зустрічну дію. У зв’язку з цим назвемо кроком конфлікту серію всіх, наступних одна за одною, дій. Крім того крок конфлікту може складатися і з однієї дії, якщо за нею йде відповідь іншої сторони.
Мінімальним елементом аналізу при покроковому підході є крок конфлікту. При покроковому аналізі конфлікту рекомендується заповнювати таблицю, подібну до табл. 1, що складається з чотирьох колонок.
Таблиця 1
ПОКРОКОВИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ
| № кроку Назва етапу | У чому полягає дія | Психологічні умови для дії, їх цілі, зміст та емоційний стан | Примітки |
У першій колонці вказується номер кроку і назви етапу конфлікту, у другій — називаються суб’єкти дій, а також вказується, у чому конкретно полягають дії.
Суб’єктами дії можуть бути сторони конфлікту і посередник (суддя). Приймемо також, що дії можуть бути безсуб’єктні. Такі дії полягають у зміні істотних для розвитку конфлікту умов або обставин. Дії посередника (судді) можуть не впливати на розвиток конфлікту. На якомусь етапі посередник може уявити себе конфліктуючою стороною, або вивчати обстановку, не втручаючись протягом конфлікту. Посереднику дозволені такі дії. які об’єктивно сприяють згасанню конфлікту і зменшенню супутної йому шкоди. Тільки такі дії допустимі для посередника. Посередник, який допустив будь-які інші дії, вже не є посередником, а стає ще однією стороною конфлікту.У третій колонці наводяться психологічні передумови дій, їх цілі або сенс, вказуються результати, відзначаються емоційні реакції.
Четверта колонка — примітки. Сюди заносяться всі міркування, які виникли після завершення покрокового аналізу конфлікту, тобто після заповнення трьох перших колонок таблиці.
Після заповнення таблиці описуються дії, які змінюють психологічний підсумок конфлікту, але до конфлікту не належать.
У результаті покрокового аналізу стане відомо багато про природу конфлікту, який він — однокроковий чи багатокроковий, елементарний чи складний, з посередником чи без нього. Досліджуючи передумови конфлікту, можна встановити причину його виникнення, з’ясувати, який він — предметний чи випадковий. Якщо предметний, то необхідно визначити шляхи профілактики, тому що без усунення причин конфлікт буде відтворюватися знову й знову. Крім того, необхідно з’ясувати, конфлікт є деструктивним чи конструктивним, тобто чи слід уникати подібних конфліктів, або навпаки, слід свідомо йти на загострення ситуації.
Далі можна встановити, в яких сферах проявився конфлікт — у сфері поводження, діяльності чи відносин, яким є конфлікт з точки зору його динамічних властивостей.
Потім у четвертій колонці таблиці можна вказати стадії розвитку конфлікту, зазначити, припинено конфлікт на самому початку чи він розвивався далі.
Крім того, тут відзначаються ті кроки докладного аналізу, про які інформації недостатньо.Рекомендується також звернути увагу на особливості перебігу конфлікту. Відомо, що в конфліктах нерідко спостерігається зниження рівня функціонування психіки учасників, інфантилізм, надмірна емоційність. Необхідно визначити, яка лінія поведінки (уникнення, пристосування, компроміс, суперництво чи співробітництво) найбільш прийнятна для кожної сторони в даному конкретному конфлікті; хто найбільше відповідальний за нього та його ескалацію (винною частіше за все є та сторона, яка бреше, прагне збільшити кількість сторін конфлікту, почуває себе абсолютно правою і непогрішимою, має установку конфліктувати або ж отримує будь-яку вигоду від конфлікту); які особливості завершення конфлікту, який його результат; перемогли чи програли сторони; психологічні наслідки конфлікту.
Якщо після завершення конфлікту збереглися негативні наслідки у вигляді взаємного неприйняття сторін, підвищеної конфліктності, то конфлікт слід вважати згаслим.
Завершуючи аналіз, корисно розглянути різні варіанти розвитку конфлікту. Нарешті, часто буває так, що від покрокового аналізу доводиться відмовитися через недостатність інформації.
Отже, можна зробити наступні висновки про основні складові конфлікту:
1. Сторони конфлікту. У будь-якому конфлікті має бути не менше двох конфліктуючих сторін. Конфлікти можуть бути багатосторонніми. Крім сторін, у конфліктній ситуації можуть брати участь інші учасники — співчуваючі, провокатори, примирителі, консультанти, жертви.
2. Розбіжності в інтересах. Конфлікт виникає тільки за наявності предмета спору. Ним може виявитися факт, рішення чи питання (або декілька), яке викликало розбіжності. Справжня причина конфлікту не завжди лежить на поверхні. Нерідко самі сторони погано уявляють її, вважаючи, що конфлікт розгорівся через дрібницю. Насправді виявляється, що ця дрібниця є виявом більш глибинних розбіжностей, які залишилися не усвідомленими.
3. Уявлення про ситуацію. Кожен із учасників конфлікту складає власну думку про ситуацію, що склалася в зоні розбіжностей. Ці уявлення не збігаються, що й створює підґрунтя для сутички. Але для виникнення конфлікту не має значення, чи справді ситуація є такою, якою її бачать сторони.
4. Мотиви. На основі уявлень, установок та інтересів кожної із конфліктуючих сторін, складаються відповідні мотиви — прагнення, спонукання до дій. Мотиви можуть бути як усвідомленими, так і не- усвідомленими.
5. Дії. Спрямовані на те, щоб перешкодити протилежній стороні досягти її цілей.