Основні принципи планування природоохоронної діяльності

Планування раціонального природокористування та охорони довкілля вимагає екологізації проектування, будівництва та експлуатації природно-господарських систем, всебічного врахування природних, економічних і соціальних факторів, які тісно взаємодіють.

Сутність планування раціонального природокористування та охорони довкілля проявляється в його принципах.

1. Принцип природно-господарської збалансованості передбачає поєднання галузевого й територіального розвитку в плануванні охорони довкілля. Кожний регіон має свій природно-ресурсний потенціал, і господарське освоєння його території необхідно планувати з урахуванням відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсного потенціалу. Порушення цього принципу спостерігається в багатьох регіонах Землі внаслідок високої концентрації промислового виробництва, особливо таких екологічно небезпечних галузей, як чорна й кольорова металургія, хімічна, целюлозно-паперова, нафтопереробна промисловість, які вкупі з недосконалими технологіями, відсутністю природозахисних систем зумовили виникнення екологічно небезпечних ситуацій.

2. Принцип комплексності, який стосовно раціонального природокористування регіону означає максимальне наближення ресурсного циклу як антропогенного кругообігу речовин до природного кругообігу. Комплексність виражається в плануванні впровадження безвідходних, ресурсоощадних технологій. Для України цей принцип має особливе значення, оскільки існуюча тривалий час практика планування розміщення виробництва без урахування критеріїв екологічної доцільності призвела до накопичення великої кількості відходів, які часто-густо є цінними покладами сировини.

3. Програмно-цільовий принцип прийняття науково-виважених рішень комплексного територіального плану, реалізація якого дозволяє вирізнити пріоритетний напрям екологічної політики в кожному регіоні, визначити масштаби і терміни проведення робіт з охорони природи і відтворення природних ресурсів.

4. Принцип економічної зацікавленості й відповідальності, спрямований на підвищення планових показників із використання та охорони природних ресурсів відповідно до діяльності виробництва. Природоохоронна діяльність повинна бути невіддільною від процесу виробництва, а проблеми охорони довкілля необхідно розв'язувати в процесі самого виробництва.

5. Принцип демократичного централізму, який поєднує централізоване керівництво й місцеву ініціативу.

6. Принцип оптимальності, який передбачає пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності природокористування.

7. Принцип неперервності планування, який передбачає поєднання поточних і перспективних планів.

Методи планування дозволяють реалізувати основні принципи територіального планування.

Одним із найважливіших методів є нормативний. Норми і нормативи якості середовища є обов'язковими для застосування в розрахунках народногосподарських проектів. Нині назріла необхідність обґрунтувати для території показники гранично допустимих концентрацій виробництва на природно-ресурсний потенціал.

У комплексному територіальному плануванні з метою раціоналізації природних ресурсів найширше використовують балансовий метод, який дозволяє науково вмотивувати співвідношення між наявністю природних ресурсів та їх споживанням. Для окремих територій - району, області - доцільно розробляти баланс лісових, водних, земельних, мінеральних ресурсів.

Перспективним у практиці прогнозування є застосування еколого-економічних моделей. Для їх створення необхідні автоматизовані системи планових розрахунків (АСПР). їхня мета - вдосконалення системи планування на основі застосування економіко-математичних методів, моделей та обчислювальної техніки.

У системі еколого-економічних моделей вирізняють три групи: а) моделі економічної активності, які дозволяють визначити не тільки основні пропорції розвитку народного господарства, а також збалансованість їх з урахуванням наслідків, зумовлених забрудненням довкілля; б) моделі техногенного впливу на довкілля, до яких належать моделі поширення, міграції та перетворення забруднювальних речовин у різних середовищах; в) група моделей динаміки факторів виробництва під окремим чи опосередкованим впливом забруднення довкілля, які дозволяють визначити екологічні, соціальні та екологічні наслідки забруднення і соціальну та економічну ефективність упровадження природоохоронних заходів.

Математико-статистичні методи використовуються для

оброблення та аналізу екологічної інформації.

2.6.