Ефективність природоохоронної діяльності

Природоохоронні заходи повинні бути невід’ємною части­ною діяльності усіх урядових відомств, міжнародних і великих приватних організацій. Вони мусять відповідати за те, щоб їх по­літика, програми й бюджети заохочували та підтримували діяль­ність, яка була б екологічно безпечною та економічно сталою ни­ні та в майбутньому.

До найнеобхідніших термінових природоохоронних заходів з оздоровлення екологічної ситуації в районах нашої держави належать:

- активізація екологічної освіти у вузах і екологічного ви­ховання населення за допомогою телебачення, преси, кіно, при­родоохоронних товариств та інших засобів;

- негайна розробка відповідними компетентними організація­ми чи колективами комплексних програм з охорони природи в ме­жах кожного регіону на базі моніторингових екологічних даних;

- проведення незалежних наукових комплексних екоекс- пертиз з метою складання екологічного прогнозу та вироблення рекомендацій локального масштабу (в усіх регіонах силами міс­цевих екологів);

- збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівництва природоохоронних об’єктів, пристроїв, устат­кування;

- заборона будь-яких відступів від проектів, що шкодять довкіллю, суворе дотримання вимог екологічної безпеки;

- негайне створення економічних стимулів для проведення екологічних заходів, як це практикується на Заході (заохочення комплексного використання сировини, відходів, вторинної сиро­вини, переходу на маловідходні та безвідходні технології);

- врахування громадської думки під час вирішення питань будівництва промислових, енергетичних, військових об’єктів тощо;

- активізація правоохоронних і природоохоронних органів, захист і підвищення прав останніх, перегляд розмірів штрафів і характеру покарань за екологічні злочини відповідно до норм, чинним на Заході (США, Німеччина);

- активна пропаганда передового економічного досвіду в центральній і місцевій пресі, по телебаченню.

З 1989 р. практично у всіх вузах України, на всіх факульте­тах почали читатися курси лекцій з екологічних знань за новими програмами.

Природоохоронні заходи будуть набагато ефективнішими в разі спільних зусиль усіх країн світу. Разом, дотримуючись Прог­рами дій, розробленої і схваленої в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, почнуть виконувати свої національні екологічні програми й спів­робітничати, допомагаючи одна одній, а все людство переросте в єдиний могутній біосоціальний організм, здатний розумно проти-с- тояти натиску глобальної екологічної кризи, використовуючи для цього загальнопланетарний інтелект і ґрунтуючись на принципах гуманізму та поваги до природи.

Таким чином, новий підхід сучасної екополітики до вирі­шення проблеми збереження біосфери та стійкого розвитку на­шого суспільства, новий погляд на ноосферу ґрунтується на принципах двох категорій сучасної й майбутньої людської діяль­ності: етичних і еколого-економічних (оперативно-дійових).

В узагальненому вигляді вони найбільш представлені відо­мим американським вченим-екологом Д. Чірасом (1992 р.). Серед них він виділив три основні:

1. Людство має обмежені запаси природних ресурсів, які треба розподіляти між усіма живими істотами на Землі («не все - тільки для нас»).

2. Людство є часткою довкілля та суб’єктом, на який поши­рюються усі закони природи. Ми не маємо права силувати природу та нехтувати її законами, бо це призведе до загибелі цивілізації.

3. Людство не повинно керувати природою, воно має навчи­тися кооперуватися з її силами з метою гармонійного співіс - нування.

До них додається також ще один принцип:

4. Людство є не лише часткою біосфери планети, а й Космо­су, могутні сили якого також впливають на нашу психіку та діяльність. Ці сили підлягають обов’язковому вивченню.

Будь-яка природоохоронна діяльність має два взаємопов’я­заних ефекти - соціальний та економічний.

Соціальний ефект природоохоронних заходів передбачає: підвищення екологічного комфорту проживання, поліпшення фі­зичного стану людини і зниження захворюваності, збільшення три­валості життя, поліпшення умов праці та відпочинку, підтримку екологічної рівноваги, збереження естетичних цінностей природ­них ландшафтів (пам’яток природи, природно-заповідних зон то­що), створення сприятливих умов для зростання творчого потен­ціалу особистості і розвитку культури тощо.

Економічний результат будь-яких природоохоронних захо­дів Р виражається у величині відвернених ними річних економіч­них збитків від забруднення довкілля П і річного приросту при­бутку (додаткового прибутку) від поліпшення виробничих ре­зультатів діяльності підприємства чи групи підприємств Д, тобто:

р = П + Д ■

Величина відвернених економічних збитків від забруднення середовища П дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитків, які мали місце до здійснення природоохоронних заходів Зф і залишкових збитків після проведення цих заходів Зм, тобто: П = Зф - Зм.

Якщо в періоди будівництва-реконструкції (а також проект­ні строки експлуатації природоохоронних споруд) величини зат­рат і результат у період експлуатації істотно не змінюється в часі, то порівнювання варіантів природоохоронних заходів може про­водитися по величині їх річного чистого економічного ефекту Р.

Вибір найкращого із декількох варіантів природоохоронних заходів у такому випадку проводиться за формулою:

Р = (П - З) —► max.

Приведені до річної розмірності затрати визначаються за формулою:

З = С + Ен * К, (2)

де С - сукупні експлуатаційні витрати, грн;

К - капітальні вкладення на впровадження природоохорон­них заходів, грн;

Ен - норматив річної ефективності капіталовкладень (тим­часово приймається у розмірі 0,12), але для техніки природоохо­ронного призначення приймається рівним 0,15.

У тому випадку, коли порівнюються заходи, що забезпечу­ють вихід на заданий рівень якості навколишнього природного середовища, приведені затрати визначають за формулою:

З = К + Т_н * С,

де Т_н - нормативний строк окупності капітальних вкладень (величина зворотня Ен ).

6.3.