Відживаюча Північна Корея

Корейський півострів добре фізіографічно окресле­ний, і його людність — корейська нація — населяє йо­го тисячі років. Але численні політичні поділи, іноземні культурні вторгнення і колоніальні підкорення дуже перенасичили його історію.

Понад півстоліття Північною Кореєю правили двоє людей: Кім Ip Сен — «Великий вождь» — і його син Кім Чен Ip — «Дорогий вождь». Цілковите підко­рення диктаторам забезпечується здатними геть на все політикою та військом. Самовстоновлено ізоляція є визначальною рисою держави, і остання пильно контролює усі аспекти життя своїх громадян.

Економічна політика комуністичного спрямування продовжує руйнувати Північну Корею. Доходи на од­ну особу тут удесятеро менші, ніж на Півдні; бідність є просто загрозливою. Смертність новонароджених майже у чотири рази вища. Промислове обладнання застаріло на чверть століття. Експорт незначний. Ко­ли провал сільськогосподарської політики та при­родні катаклізми збіглися наприкінці 1990-х років, ре­жим відмовився від допомоги, навіть Південної Кореї. Як і у маоїстські часи в Китаї, світ ніколи не дізнаєть­ся про кількість людських утрат.

Північна Корея добилася прогресу на одному фронті: ядерної спроможності та пов'язаного з цим озброєння. У 1999 р. вона запустила випробувальну ракету в напрямі Північної Японії, посилюючи міжна­родне занепокоєння. Північні корейці використали ядерну загрозу для переговорів з Японією та Півден­ною Кореєю як головними вкладниками у багатоміль­ярдну програму будівництва реакторів з мирними цілями.

Одночасно існують ознаки того, що Північна Ко­рея почала шукати шляхів для поліпшення відносин із Південною Кореєю і відкриття дверей, хоча й неши­роко, зовнішньому світові.

Об'єднання Кореї, якщо воно відбудеться, зумо­вить набагато більші труднощі, ніж у Німеччині. Війсь­ковий континент США, а це 37 000 осіб, поки що патрулює найбільш фортифікований кордон у світі; примирення сторін зачепить інтереси не лише ко­рейців, а й іноземців. Це може непередбачено пору­шити баланс сил у регіоні. Але кордон, накладений на корейську націю, — це пережиток «холодної війни», і його відміна, а також реінтеграція Північної Кореї у міжнародну спільноту є гідною похвали ме­тою.

корейської людності постала як один з еко­номічних «тигрів» Тихоокеанської окраїни. Будучи неподіленою, Корея могла б досягнути навіть більшого, оскільки Північна і Південна Корея перебувають у ситуації, яку географи називають 18 регіональною комплементарністю. Ця умова постає, коли два прилеглі регіони доповнюють один одно­го в економіко-географічному плані. У цьому випадку Північна Корея має сировину, яка потріб­на промисловості Південної Кореї; Південна Ко­рея виробляє продовольство, яке потрібне півночі; Північна ж Корея виробляє хімічні добрива, не­обхідні для ферм на півдні, і т. д.

Однак обидві Кореї розвивалися у різко проти­лежних напрямках. Північна Корея, великі запаси вугілля і залізної руди якої приваблювали японців і гідроелектростанції якої виробляли електрику, що її міг використати південь, вела обмежену торгівлю з Китаєм і CPCP. Південна Корея вста­новила тісні торговельні зв’язки зі США, Японією та Західною Європою.

Ше у перші повоєнні роки існувало декілька ознак того, що Південна Корея стане важливою економічною силою у Тихоокеанській окраїні та, можливо, й на світовій арені.

Програма індустріалізації базувалася на скром­них місцевих сировинних матеріалах, достатній та кваліфікованій робочій силі, готових закордонних (особливо американських) ринках і тривалій іно­земній допомозі. Незважаючи на корупцію, політичну нестабільність і суспільний неспокій, режими Південної Кореї змогли підтримувати ви­сокі темпи економічного зростання, які до кінця 1980-х років забезпечили країні місце у десятці