БРИТАНСЬКІ ОСТРОВИ

Поза узбережжям материкової Західної Європи ле­жать два головні острови, оточені багатьма мали­ми. які складають Британські острови — окремий регіон Європейського світу (рис. 1-17).

Назви цих островів і країн, які вони представ­ляють, є джерелом певної плутанини. Острови і далі називаються Британськими, хоча британське домінування над більшою частиною Ірландії закінчилося у 1921 р. Нанія-дсржава, яка розміще­на на Британії та у куті Північно-Східної Ірландії, офіційно називається Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, коротко — Сполученим Королівством (CK). Але ця країна часто називається просто Британією, оскільки її

РИСУНОК 1-17

мешканці відомі як британці. Нація-держава Ірландія офіційно є Республікою Ірландія, але во­на не охоплює всього острова Ірландія.

Як було би зручно, якби фізична і політична географія збігалися! На жаль, так не сталося. Про­тягом тривалої британської окупації Ірландії, на­селення якої майже все є католицьким, багато протестантів із Північної Британії заселили Північно-Східну Ірландію. У 1921 р. ірландці були визволені, крім цього кута на півночі, де Лондон установив контроль для захисту протестантських поселень. Ось чому до цього часу країна офіційно відома як Сполучене Королівство Великої Бри­танії та Північної Ірландії.

Північна Ірландія (рис. 1-17) була домівкою не лише протестантам із Британії, а й значній кіль­кості ірландських католиків, які опинилися не на тому боці кордону, коли Ірландія була визволена. Та з того часу у конфлікт із перервами втягується Північна Ірландія, і він перекидається у Британію і навіть Західну Європу.

Хоча вся Британія знаходиться у Сполученому Королівстві, тут також існує політичний поділ. Англія є найбільшою з цих ланок, центром влади, з якого всі інші землі регіону були початково зібрані разом. Англійці завоювали Уельс у Середні віки, а шотландське приєднання до Англії, зміцне­не, коли шотландський король посів англійський трон у 1603 р., було ратифіковане Актом про союз 1707 р. Так Англія, Уельс, Шотландія і Північна Ірландія стали Сполученим Королівством.

Британські острови формують окремий регіон Європи з кількох причин. Британська ізоляція століттями забезпечувала країні захист від нес­покійної Європи, підтримуючи розвиток бри­танської нації, коли вона здобула систему парла­ментської влади, яка не мала чогось подібного у західному світі. Об'єднавши валлійців, шотландців та ірландців, британці пішли далі, створивши те. що стало найбільшою колоніальною імперією всьо­го світу. Epa меркантилізму і мануфактур (останні базувалися на енергії, вироблюваній водоспадами з Пеннінських гір. основної гірської системи Бри­танії) була провісником Промислової революції, яка трансформувала Британію і значну частину світу. Британські міста стали синонімами спе­ціалізованої продукції, коли заводські димарі ви­ростали як ліс на урбаністичній сцені. Лондон на річні Темзі став центром англійського серцевин­ного ареалу — штаб-квартири глобальної політич­ної, фінансової та культурної імперії. Під час Дру­гої світової війни вузький Ла-Манш забезпечив Сполученому Королівству неприступність до ні­мецьких атак, даючи британцям час для орга­нізації їхньої військової машини. Коли Сполучене Королівство вийшло з війни як провідна сила в альянсі переможців, здавалося, шо його роль у наступний період забезпечена.

Та дві несподівані події змінили перспективу: колапс колоніалізму і відродження материкової Європи. Всього за кілька десятиліть імперія сто­літь була втрачена, і Сполучене Королівство стало якшо не цілком новою європейською країною, то тоді слабшою потугою у цьому світі.

Майже завжди британці дбали про те, щоб стримувати рух ЄС до глибшої інтеграції та жорсткішого регулювання, яке її супроводжує. У кінці 1990-х років, коли організовувався Євро­пейський валютний союз (ЄВС), Лондон вирішив відтермінувати свою участь. Тоді коли німецьку марку і французький франк прирекли до зникнен­ня до 2002 р., британський фунт стерлінгів зали­шатиметься. принаймні тимчасово. Британці праг­нуть, щоб ЄС накладав лише мінімум зобов'язань; для них валютний союз є сумнівним, а федералізм узагалі не є питанням. У цьому сенсі британська історична окремішність зберігається.