§ 6. Типи відношень між поняттями

У логіці всі поняття в залежності від їх змісту поділяють на порівнянні та непорівнянні.

Порівнянні поняття мають спільне родове поняття, для них можна підшукати спільні родові ознаки.

Непорівнянні поняття — це поняття, шо не мають жодної спільної ознаки; для них неможливо підшукати спільні родові ознаки, їх неможливо підвести під деяке спільне родове поняття. Наприклад, для таких пар по­нять: “музика” і “потяг”, “радість” і “штучний супутник Землі” навряд чи можливо підшукати якість спільні озна­ки, тобто, встановити для них якесь спільне родове по­няття.

Певні відношення встановлюють лише між порів­нянними поняттями, які поділяють на множину сумісних і множину несумісних понять. Якщо обсяг двох (або декількох) понять мають хоча б один спільний елемент, то такі поняття називають сумісними. Обсяги сумісних понять повністю або частково співпадають. Якщо ж обся- Ii двох (або декількох) понять не мають жодного спіть- ного елементу, то такі поняття називають несумісними.

Відношення між поняттями можливо відобразити за допомогою колових схем Ейлера, де кожне коло позначає обсяг поняття.

/. Типи сумісності

Існують три типи відношень між поняттями, що є сумісними: а) відношення тотожності; б) відношення під­порядкування; в) відношення часткового збігу (перетину).

Відношення тотожності характеризує такі поняття, які хоча і мають різний зміст, але обсяги яких повністю спів­падають.

Схема відношення тотожності:

А — “вранішня зірка”;

В — “вечірня зірка”.

Ці поняття (А і В) є тотожними з огляду на те, що в їх обсягах узагальнюють один і той же самий предмет — планету Венера, хоча узагальнення здійснюють на під­ставі різних ознак.

Зазначимо, що тотожні поняття не слід плутати із аб­солютними синонімами, які є різними мовними вираза­ми, що мають однаковий смисл і денотат (наприклад, “мовознавство” і “лінгвістика”, “право” і “юриспруден­ція”). Абсолютні синоніми — це лише різні імена, що виражають одне і те ж саме поняття, а для встановлення відношень між поняттями необхідно мати, принаймні, два поняття (а не два різних імені).

Відношення підпорядкування характеризує відношення між родовим поняттям і поняттям, що виражає (фіксує) один з видів цього роду. Тобто, мають на увазі два понят­тя, обсяг одного з яких складає частину обсягу другого поняття (включається в обсяг другого поняття, однак не вичерпує його).

Схема відношення підпорядкування:

*• '

А — “мова”;

В — “українська мова”.

За обсягом видове поняття В є вужчим, ніж родове поняття А, але за змістом видове поняття В включає в себе родове поняття А.

Відношення підпорядкування не характеризує понят­тя, що виражають співвідношення частини і цілого, бо між такими поняттями відсутній родовидовий зв’язок. Наприклад, такі пари понять: “книга” і “сторінка книги”, “район міста” і “місто”, “університет” і “юридичний фа­культет” не знаходяться у відношенні підпорядкування.

Відношення часткового збігу характеризує поняття, об­сяги яких частково співпадають. Мають на увазі такі по­няття, обсяги яких мають спільні елементи, однак, обсяг кожного з цих понять включає також предмети, що не є елементами обсягу іншого поняття.

Схема відношення часткового збігу:

А — “метал”;

В — “коштовність”.

Спільні елементи обсягів понять AiBe носіями оз­нак обох цих понять.

II. Типи несумісності

Існують три типи відношень між поняттями, що є несумісними: а) відношення співпідпорядкування; б) відношення протилежності; в) відношення суперечності.

Відношення співпідпорядкування характеризує відно­шення між поняттями, шо є різними видами одного роду. В даному випадку обсяги видових понять не співпадають і повністю включаються до обсягу родового поняття.

Схема відношення співпорядкування:

А — “університет” (родове поняття);

В — “Київський університет” (видове поняття);

C — “Львівський університет” (видове поняття).

Відношення протилежності характеризуй такі поняття, зміст яких відрізняється найвищою мірою, тобто: а) сума

обсягів протилежних понять не вичерпує обсяг родового поняття; б) обсяги таких понять є двома крайніми вида­ми в множині видів, які виділяють в межах певного роду на підставі деякої ознаки; в) одне з таких понять містить в собі ознаки, які не просто заперечують ознаки другого поняття, але й замінюють їх на протилежні ознаки.

Схема відношення протилежності:

А — “гарний”;

В — “потворний”.

Імена, що виражають протилежні поняття, називають антонімами.

Відношення суперечності характеризує такі два понят­тя, які також є видами одного роду, але на відміну від відношення протилежності сума їх обсягів повністю ви­черпує обсяг родового поняття, а зміст одного з них запе­речує зміст іншого поняття.

Схема відношення суперечності:

А — “гарний”; не-А — “негарний”. Розглянемо два приклади встановлення (за допомо­гою колових схем Ейлера) відношень між поняттями. Приклад І.

А — “чоловік”; В — “син”;

C — “онук”;

Д — “батько”; E — “дід”;

Г — “дядько”. Приклад II.

А — “будинок”;

В — “високий будинок”;

C — “кам’яний будинок”;

Д — “будова”.