Призначення експертизи судом
Можливість призначення експертизи судом визначається сукупністю двох умов:
1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (п.
1 ч. 1 ст. 103 ЦПК). Експертиза призначається лише тоді, коли певні обставини справи не можуть бути встановлені в будь-який інший передбачений законом спосіб, без використання спеціальних знань. Однак, як обґрунтовано вище при дослідженні висновку експерта, знання у сфері права можуть охоплюватися спеціальними знаннями, а застосування експертом нормативно-правових актів і нормативних документів під час проведення дослідження прямо передбачено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. З огляду на це доцільно викласти п. 1) ч. 1 ст. 103 ЦПК у такій редакції: «1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо»;2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК). Перша підстава для призначення експертизи судом цілком зрозуміла: коли для встановлення обставин справи необхідне використання спеціальних знань, при цьому сторони не забезпечили проведення експертного дослідження, його ініціює суд. З приводу сумнівів у правильності висновку експерта слід зазначити таке.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду у п. 11 постанови № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»[757], сумніви у правильності висновку експерта можуть бути пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Наявність такого роду зауважень є підставою для проведення повторної експертизи, яка може бути призначена у разі, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, а проведення такої експертизи доручається іншому експертові (експертам) (ч. 2 ст. 113 ЦПК). У п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК фактично йдеться про призначення повторної експертизи, однак наведена лише одна з підстав для її призначення: коли висновок експерта у справі наявний, однак його правильність є не безсумнівною. На практиці цілком вірогідні випадки, коли кожен учасник справи подасть висновок експерта, підготовлений за його замовленням, і між двома чи більше висновками існуватимуть розбіжності при дачі відповідей на аналогічні питання. Висновок експерта, наданий стороною у справі, може видаватися недостатньо обґрунтованим, що також може потребувати проведення повторної експертизи. Дублювання у п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК однієї з підстав призначення повторної експертизи видається зайвим, оскільки у ч. 2 ст. 103 ЦПК зазначається на таку можливість безпосередньо: у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.Окрім того, розглядувана норма не узгоджена з положенням ч. 3 ст. 102 ЦПК, відповідно до якого висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасників справи, коло яких складають не лише сторони, а й треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справах позовного провадження, та заявники у справах окремого провадження (ч. 1, 3 ст. 42 ЦПК). Відтак, п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК пропонується викласти у новій редакції, виключивши з нього положення про сумніви у правильності висновку експерта та привівши його у відповідність з нормою ч. 3 ст. 102 ЦПК: «2) учасником (учасниками) справи не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань».
У разі призначення експертизи судом останньому надані повноваження стосовно обрання експерта чи експертної установи: якщо сторонами не досягнуто взаємної згоди з цього приводу у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Окрім того, у ч. 3 ст. 103 ЦПК передбачено право суду з урахуванням обставин справи самостійно визначити експерта чи експертну установу. При цьому перелік умов для реалізації цього права не встановлений, що фактично означає покладення вирішення зазначеного питання на розсуд суду. Така правомочність, не обмежена чіткими підставами, утворює можливість для суду визначати експерта на власний розсуд навіть без обговорення цього питання учасниками справи. А це звужує дію принципу змагальності, оскільки виходить за межі судового сприяння в реалізації процесуальних прав учасниками процесу[758]. Повноваження суду з визначення експерта або експертної установи у разі, коли сторонами з цього приводу не досягнуто згоди між собою, є достатнім для того, щоб вирішити питання про призначення експертизи у справі позовного провадження. Однак у справах окремого провадження роль суду в доказуванні більш активна, що потребує надання суду по-Реалізація механізму доказування на стадіях його функціонування вноваження в тому числі визначити експерта або експерту установу для проведення призначеної судом експертизи. Тому видається за доцільне запропонувати замінити у з ч. 3 ст. 103 ЦПК друге речення тексту на таке: «У справах окремого провадження суд мас право визначити експерта чи експертну установу самостійно».
Також слід звернути увагу, що в досліджуваній нормі не враховано, що у справах позовного провадження можуть брати участь не лише сторони, а й треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справах окремого провадження беруть учать заявники. Кожен з цих учасників справи може заявити клопотання про призначення експертизи і, відповідно, має право запропонувати суду питання, відповіді на які потребуються від експерта (ч. 5 ст. 103 ЦПК), і взяти участь у виборі експерта чи експертної установи. Виходячи з цього, ч. 3 ст. 3 ЦПК слід викласти у новій редакції, врахувавши в ній наведені зауваження:
«3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається учасниками справи за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).».
Отже, не дивлячись на тривалу історію існування інституту судової експертизи, порядок її призначення судом у чинній редакції ЦПК має певні недоліки. Їх усунення дозволить більш чітко врегулювати зазначений порядок і сприятиме підвищенню ефективності застосування інституту судової експертизи у цивільному судочинстві.
9.2.5.
Еще по теме Призначення експертизи судом:
- Механізм доказування: теорія і практика у цивільно- Ш 90 му судочинстві: монографія / А. С. Штефан; НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ. К.,2021. 444 с., 2021
- Судова експертиза як засіб доказування у справах щодо захисту прав на знак для товарів і послуг
- Предмет і засоби доказування у спорах про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним
- Тема 8. Права та обов’язки батьків і дітей. Визначення походження дітей. Майнові та особисті немайнові правовідносини між батьками і дітьми.
- Предмет і засоби доказування у спорах про порушення прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг
- Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- Правове регулювання природокористування та охорони довкілля