Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля

Основна ідея. Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності здійснюється шляхом оцінки кваліфікованими експертами чи експертною групою документації, яка вичерпно характеризує цю діяльність, — розділом ОВНС для проектованої та НЕЕо для здійснюваної діяльності.

Смислові зв 'язки. Проектована діяльність — громадські слухання — розділ ОВНС — ЗЕН — екологічна експертиза. Екологічна ситуація в зоні впливу здійснюваної діяльності — моніторинг — громадські слухання — НЕЕО — екологічна експертиза.

Ключові терміни. Проектована діяльність, здійснювана діяльність, екологічна експертиза, громадські слухання, ОВНС, ЗЕН, НЕЕО, екологічний ризик, стресор, компо­ненти довкілля, еколого-експертний підрозділ.

Мета — охарактеризувати алгоритм експертної оцінки впливу проектованої та здійснюваної діяльності на стан навколишнього середовища, який полягає у випадку про­ектованої діяльності в аналізі сучасного стану довкілля, в прогнозній оцінці його зміни в результаті здійснення про­ектованої діяльності та розробці методів мінімізації впливу на довкілля проектованої діяльності, що фіксується в розділі ОВНС проекту. У випадку оцінки екологічної ситуації на екологічну експертизу передається НЕЕО, в якому форму­ються особливості впливу діючого об’єкта на довкілля.

12.3.1. Правові та нормативні основи експертної оцінки впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля

Законодавчо та нормативно закріпленим методом оцінки впливу проектованої та здійснюваної діяльності на навко­лишнє середовище є екологічна експертиза.

Мета екологічної експертизи — запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього при­родного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступе­ня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Основні завдання екологічної експертизи:

1) визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимо­гам екологічного законодавства;

4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експер­тизи на стан навколишнього середовища та якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та до­статності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих вис­новків екологічної експертизи.

Основні принципи екологічної експертизи:

1) гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико- біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева та еконо­мічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Об’єкти екологічної експертизи — проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація із впро­вадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного се­редовища. Екологічній експертизі можуть підлягати екологіч­ні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіо­нах, а також діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного се­редовища. Існує спеціальний порядок проведення еколо­гічної експертизи військових, оборонних та інших об’єктів, інформація про які становить державну таємницю.

Найпоширеніші об’єкти екологічної експертизи:

• для проектувальної діяльності — проекти будівництва нових об’єктів антропогенної діяльності. Експертній оцін­ці підлягає спеціальний том передпроектної чи проектної документації «Оцінка впливів на навколишнє середовище» (ОВНС), який спеціально розробляється для екологічної ек­спертизи у складі проектної документації на нове будівниц­тво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащен­ня об’єктів промислового й цивільного призначення. При розробленні матеріалів ОВНС ліцензовані на цю діяльність організації керуються вимогами Державних будівельних норм ДБН А. 2.2-1-2003, стандарту України ДСТУ ISO-14001-97, чинними санітарними та протипожежними нормами, а також місцевими екологічними умовами та обмеженнями.

• для екологічних ситуацій — наукова еколого-експерт- на оцінка ситуації (НЕЕО) в зоні впливу діючих об’єктів і комплексів на навколишнє середовище, яка розробляється компетентними науковими підрозділами чи організаціями.

Попри відмінності у підходах і алгоритмі розробки ОВНС і НЕЕО, склад і зміст матеріалів оцінки в цих документах впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяль­ності на довкілля ідентичний.

12.3.2. Оцінка впливу проектованої (ОВНС) та здійснюваної (НЕЕО) антропогенної діяльності на компоненти довкілля

Для оцінки впливів на навколишнє природне середовище виділяються такі його компоненти:

• клімат і мікроклімат;

• повітряне середовище;

• геологічне середовище;

• водне середовище;

• ґрунти;

• рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти.

Розглядаються тільки ті компоненти та об’єкти навко­лишнього середовища, на які впливає запланована діяльність, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному. Серед чинників впливу на навколишнє середовище слід розглядати просторові, енергетичні, хімічні, фізичні та інші. Додатково розглядаються впливи, пов’язані з надзвичайними ситуаціями, такими, як природно-вогнищеві захворювання, геохімічні аномалії, стихійні лиха, аварії тощо.

Для кожного компонента навколишнього середовища, що розглядається, наводяться:

• обґрунтування необхідності оцінки його характеристик;

• перелік впливів (включаючи опосередковані), які ран- жируються за масштабом і значенням наслідків, та їх харак­теристика, що містить також якісні і кількісні параметри, ступінь небезпеки;

• обґрунтування меж зон впливів планованої діяльності, дані щодо розмірів санітарно-захисних зон і розривів;

• характеристика ретроспективного, сучасного та про­гнозного станів навколишнього середовища, їх оцінка за фоновими та нормативними показниками з урахуванням можливих аварійних ситуацій;

• обґрунтування заходів щодо попередження та обмежен­ня негативних впливів, оцінка їх ефективності та характерис­тика залишкових впливів;

• аналіз обмежень будівництва (експлуатації) за умовами навколишнього середовища;

• обсяг необхідної інженерної підготовки території.

Клімат та мікроклімат. До складу матеріалів підрозділу включаються:

• стисла характеристика кліматичної зони розміщення планованої діяльності;

• основні кількісні характеристики поточних і багаторіч­них кліматичних даних;

• оцінка очікуваних змін мікроклімату у випадках ак­тивних і масштабних впливів планованої (експлуатаційної) діяльності (значне виділення інертних газів, теплоти, вологи тощо);

• оцінка впливу кліматичних умов, несприятливих для розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі;

• можливості виникнення мікрокліматичних умов, що сприяють розповсюдженню шкідливих видів фауни та флори;

• особливості кліматичних умов, сприятливих для зрос­тання інтенсивності впливів планованої (експлуатаційної) діяльності на навколишнє середовище.

Повітряне середовище. Підлягають аналізу впливи пріори­тетних і специфічних забруднюючих речовин, що містяться у викидах об’єктів планованої (експлуатаційної) діяльності з урахуванням фонових концентрацій у межах зон впливу цих об’єктів. До складу матеріалів підрозділу включаються:

• характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, схема їх розміщення, розрахунки маси викидів із посиланням на використані методики;

• результати розрахунків приземних концентрацій із по­силанням на використані програмні засоби;

• дані фонового забруднення атмосфери в районі роз­міщення проектованого об’єкта (дані натурних спостережень на стаціонарних постах, підфакельних досліджень, розра­хункові тощо);

• оцінка рівня забруднення атмосферного повітря, що створюватиметься проектованим об’єктом, а також з ураху­ванням фонового рівня забруднення за гігієнічними нор­мативами (гранично допустимими концентраціями (ГДК), групами сумації, комплексними показниками та критеріями небезпеки);

• прогнозні (на розрахунковий період) фонові концентра­ції домішок без урахування впливу планованої діяльності та прогнозні на розрахунковий період рівні забруднення атмо­сферного повітря з урахуванням прогнозного фону та впливу планованої діяльності;

• оцінка забруднення атмосферного повітря при неспри­ятливих метеорологічних умовах (НМУ) та відповідні ме- тео-екологічні обмеження величин максимальних разових викидів;

• оцінка забруднення при можливих аварійних ситуаціях;

• обґрунтування рівнів допустимих викидів і заходів щодо запобігання або зменшення утворення та виділення речовин, що забруднюють атмосферне повітря;

• пропозиції щодо визначення розміру санітарно-захис­ної зони на підставі розрахунків забруднення атмосфери від об’єкта планованої діяльності;

• організація моніторингу стану атмосферного повітря, методи та засоби контролю.

Підлягають аналізу характеристики шуму від об’єкта пла­нованої (експлуатаційної) діяльності:

• дані натурних вимірів існуючого фонового рівня шуму (якщо вони мали місце);

• розрахункові рівні шуму від об’єкта планованої діяль­ності;

• обґрунтування заходів щодо зменшення шуму джерел;

• обґрунтування вимог до шумозахисних заходів.

Наводиться аналіз впливів теплових викидів, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань і обґрунтову­ються заходи щодо їх запобігання або зменшення.

Геологічне середовище. Наводиться загальна характерис­тика основних елементів геологічної, структурно-тектонічної будови, геоморфологічних особливостей і ландшафтів, аналіз існуючих і прогнозованих негативних ендогенних і екзоген­них процесів і явищ природного та техногенного походження (тектонічних, сейсмічних, геодинамічних, зсувних, селевих, карстових, змін напруженого стану та властивостей масивів порід, деформації земної поверхні тощо) з урахуванням впливів планованої діяльності.

Водне середовище. Підлягають аналізу порушення гідро­логічних і гідрогеологічних параметрів водних об’єктів і те­риторій у зонах впливів планованої (експлуатаційної) діяль­ності, впливи на поверхневі та підземні води пріоритетних і специфічних забруднюючих речовин, що надходять у водне середовище у скидах стічних вод і фільтраційних витоках. Результати аналізу повинні відображати розподіл оцінюваних показників по акваторії та території, у контрольних створах, враховувати впливи, що підсумовуються, обґрунтовувати санітарні попуски, допустимі скиди та фільтраційні витоки. У матеріалах, що характеризують поверхневі води, стисло наводяться загальні відомості про водні об’єкти, основні дані щодо їх водозбірних басейнів і господарського вико­ристання, наявність пунктів спостережень за їх станом. Для оцінки впливів планованої (експлуатаційної) діяльності на стан поверхневих вод і основних угруповань водних організ­мів розглядають:

• морфометричні, гідродинамічні та водно-балансові па­раметри;

• якість вод, включаючи фізичні, хімічні, санітарно- гігієнічні, токсикологічні, паразитологічні, радіоекологічні характеристики;

• біологічні характеристики, включаючи видовий склад, чисельність, біомасу та біопродуктивність основних гідробіон­тів, біоперешкоди їх існування тощо.

Матеріали, що характеризують підземні води, включа­ють загальні відомості про басейн підземних вод, потужності зони активного водообміну, розвитку горизонтів підземних вод, дані про їх господарське використання, перелік і опис пунктів гідрогеологічних спостережень, результати яких ви­користані у матеріалах ОВНС (НЕЕО).

Оцінка впливів планованої (експлуатаційної) діяльності на підземні води виконується для ґрунтових вод і водоносних горизонтів, що реально використовуються для питних, гос­подарських, лікувальних та інших цілей. Для оцінки впливів розглядають:

• морфометричні, гідродинамічні, фільтраційні та водно- балансові параметри;

• якість вод, включаючи фізичні, хімічні, санітарно- гігієнічні та інші характеристики згідно з чинним законо­давством;

• умови природної захищеності.

Окремо викладаються матеріали щодо якості води в міс­цях живлення водоносних горизонтів та водозабору.

Ґрунти. Підлягають аналізу впливи планованої (експлуа­таційної) діяльності на ґрунти з урахуванням особливостей землекористування, наявності площ цінних сільськогоспо­дарських угідь, хімічного, біологічного та радіоактивного забруднення, вібрації, виникнення небезпечних інженерно- геологічних процесів і явищ та інших чинників, які негатив­но впливають на стан ґрунтів. Для оцінки впливів планованої (експлуатаційної) діяльності на стан ґрунтів враховують гене­тичні види ґрунтів, характеристики їх гумусового складу, ме­ханічні та водно-фізичні властивості, ландшафтно-геохіміч­ні бар’єри (накопичення та міграція речовин), родючість, ступінь розвитку процесів деградації ґрунтів тощо.

Рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти. Наводиться коротка характеристика домінуючих екосистем, флори та фа­уни тощо. Вихідні дані для характеристики стану та оцінки змін рослинного і тваринного світу формуються на основі фондових даних і матеріалів натурних досліджень. Підля­гають аналізу впливи на рослинний і тваринний світ тільки тих забруднюючих речовин, що надходять до навколишнього середовища в результаті планованої (експлуатаційної) діяль­ності. Оцінюється опосередкований вплив на флору та фауну техногенних змін клімату та мікроклімату, водного режи­му, ґрунтового покриву, фізичних і біологічних факторів. Оцінюються зміни складу рослинних угруповань і фауни, видового різноманіття, популяцій домінантних, цінних і охо- ронюваних видів, їх фізіологічного стану та продуктивності, стійкості до хвороб.

12.3.3. Оцінка впливу на довкілля за допомогою екологічного ризику

Екологічний ризик — імовірність спричинення стресором шкоди життю або здоров'ю людини, навколишньому середо­вищу, життю або здоров 'ю тварин і рослин з урахуванням тяжкості цієї шкоди. Виходячи з наведеного визначення, математично значення екологічного ризику можна відобра­зити за допомогою рівняння:

R = P ■ PC,

де R — значення ризику, P — значення ймовірності впливу стресора, PC — значення ймовірності настання певних на­слідків (захворювання, смерть або загибель).

Знаючи величину ризику та порівнюючи її з якоюсь певною величиною (прийнятний або допустимий ризик), можна зробити висновок про рівень небезпеки планованої (експлуатаційної) діяльності. Тут під терміном «прийнятний ризик» будемо розуміти ту величину ризику, з якою суспільство погоджується, враховуючи положення, що абсолютної безпеки

досягти неможливо, виходячи з економічних, технічних, етніч­них та інших умов (концепція ненульового ризику).

Очевидно, що за умови перевищення прийнятного ризику необхідно застосувати якісь заходи, які б зменшили небез­пеку впливу стресора до допустимого рівня. Для прийняття відповідних рішень проводиться аналіз ризику. Аналіз ризику включає три складові частини.

1. Оцінка ризику. На цьому етапі аналізується дія стресора на предмет виявлення можливих небезпек та причин їх ви­никнення. Оцінюється ступінь впливу небезпек на людину або довкілля. Оцінюється імовірність впливу. Наводиться якісна або кількісна характеристика ризику. Звичайно оцінка екологічного ризику складається з трьох стадій.

Перша стадія: формулювання проблеми. Це процес ви­значення можливого впливу стресора на людину та довкілля. Цей крок критичний — він забезпечує основу оцінки еколо­гічного ризику. Формулювання проблеми містить три важливі складові: визначення об’єктів впливу, побудова концептуальної моделі або моделей дослідження впливу і план аналізу впливу. Для визначення об’єктів впливу екосистему розчленовують на дрібніші складові: види, функціональні групи, угрупо­вання, середовище проживання тощо. Для кожної складової визначають важливість (необхідність) захисту та визначення ступеня ризику. Концептуальна модель або моделі повин­ні встановлювати ключові причинні зв’язки між стресора- ми та об’єктами впливу, які мають бути задіяні для оцінки ризику. Побудова правильної моделі надзвичайно важлива: якщо важливі зв’язки пропущені або неправильно інтерпре­товані — можна отримати абсолютно невірну характеристику справжнього ризику. План аналізу впливу визначає шляхи та взаємозв’язки, які будуть досліджуватися для оцінки ризику. Тут же визначаються необхідні дані, аналітичні методи та достовірність отриманих результатів.

Друга стадія — аналіз. Це процес, який розглядає дві ос­новні компоненти ризику: дію стресорів і реакцію на них в еко­системі. Завдання — визначити інгредієнти, необхідні для встановлення або передбачення реакції екосистеми на дію стресорів.

Третя стадія — характеристика ризику. Це завершальна фаза оцінки, в якій експерт ризику робить висновки про ефекти, що передбачаються у процесі дії стресорів. Експерт використовує результати аналізу, щоб оцінити ризик дії на об’єкти впливу, що ідентифіковані на першій стадії при фор­мулюванні проблеми.

2. Управління ризиком. На цьому етапі значення ризи­ку порівнюється з допустимим. Визначаються варіанти рі­шень, спрямованих на зниження ризику. Здійснюється аналіз співвідношення витрат і ефективності зниження ризику для кожного з варіантів. Обирається оптимальний варіант. Уп­равління ризиком — процес, за допомогою якого особи, відпові­дальні за здійснення певного виду діяльності, можуть приймати рішення щодо її безпеки, використовуючи дані, отримані в про­цесі оцінки ризику. Управління ризиком передбачає оптималь­не розміщення доступних ресурсів для досягнення бажаної мети. Тому цей процес потребує: 1) визначення допустимого (прийнятного) ризику; 2) порівняльної оцінки можливостей та/ або альтернатив для прийняття належного рішення. Мета уп­равління ризиком — зменшення його до прийнятного рівня або оптимізація ресурсів, яка ґрунтується на порівняльному аналізі. Зменшення ризику здійснюється шляхом запобіган­ня небажаним подіям і зменшення імовірності або важкості наслідків.

3. Інформація про ризик. Під інформацією про ризик треба розуміти процес взаємного обміну інформацією та думками про природу ризику між зацікавленими особами, групами людей та інституціями. Повідомлення про ризик впливає на прийняття ризику і визначає прийнятні критерії безпеки. Використання методології аналізу ризику дає низку відчутних переваг порівняно з традиційними для України командно- контрольними методами регулювання, які ґрунтуються на зіставленні рівнів фактичного забруднення з їх нормативни­ми величинами, оскільки дозволяє:

• розробляти механізми та стратегію різних регулюючих заходів для зниження ризику;

• одержати кількісні характеристики потенційної та ре­альної загрози здоров’ю населення та стану довкілля;

• порівнювати та ранжирувати різні за ступенем вираже- ності ефекти (захворюваність, смертність або загибель);

• сприяти встановленню надійніших і безпечних норма­тивних рівнів забруднення;

• ідентифікувати в конкретних умовах найнебезпечніші фактори та найчутливіші групи населення та біоти;

• ранжирувати території за ступенем ризику для здоров’я населення та біоти як на даний час, так і в перспективі;

• описати й оцінити залишковий ризик після застосуван­ня заходів щодо його зниження;

• ідентифікувати найчутливіші та ранимі підгрупи по­пуляції;

• виявити найкритичніші області, де зниження рівня не­визначеності приведе до найефективнішого підвищення до­стовірності характеристик ризику і, тим самим, забезпечить якнайкращі способи його зниження;

• понизити рівень невизначеності у процесі ухвалення рішень;

• використовувати одержані дані для ухвалення рішень щодо функціонального зонування територій;

• уточнювати, які промислові підприємства можуть бути залишені в місті, а які мають бути винесені за його межі;

• оптимізувати систему моніторингу в містах країни.

12.3.4. Особливості розробки та передачі на експертизу ОВНС та НЕЕО

Оскільки розділ ОВНС розробляється для проектованої діяльності, а НЕЕО — для здійснюваної, попри спільність у способах оцінки впливу антропогенної діяльності на дов­кілля (див. пункти 12.3.2 та 12.3.3), у алгоритмі розроблення та передачі цих документів на експертизу є певні особливості та відмінності.

Для розроблення розділу ОВНС використовується ін­формація про існуючий стан навколишнього середовища, фонові забруднення та існуючі забруднення, а також ро­биться прогноз (із використанням розрахункових методів) про зміни стану навколишнього природного середови­ща, які відбудуться внаслідок реалізації проекту, на який і розробляється розділ ОВНС. У результаті аналізу прогно­зу змін стану навколишнього середовища відповідно до встановленого переліку впливів проводиться визначення комплексу заходів щодо попередження або обмеження не­безпечних впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, необхідних для дотримання вимог природо­охоронного і санітарного законодавств та інших законо­давчих і нормативних документів, які стосуються безпеки навколишнього середовища.

За результатами розробленого розділу ОВНС замовни­ком і генпроектувальником або за їх дорученням виконав­цем ОВНС складається заява про екологічні наслідки діяль­ності (ЗЕН), яка є юридичним документом щодо суті цих наслідків і гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки навколишнього середовища на весь період здійснення планованої діяльності, є резюме матеріалів ОВНС. У ЗЕН повинні бути відображені:

• дані про плановану діяльність, мету та шляхи її здійс­нення;

• суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуван­ням можливості виникнення надзвичайних екологічних си­туацій;

• кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику та безпеки для життєдіяльності населення планова­ної діяльності, а також заходи, що гарантують здійснення діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів;

• перелік залишкових впливів;

• вжиті заходи щодо інформування громадськості про плановану діяльність, мету та шляхи її здійснення;

• зобов’язання замовника щодо здійснення проектних рішень відповідно до норм і правил охорони навколишньо­го середовища та вимог екологічної безпеки на всіх етапах будівництва й експлуатації об’єкта планованої діяльності.

ЗЕН складається у стислій формі, містить тільки підсум­кові результати ОВНС і необхідні коментарі.

Замовник планованої діяльності повинен забезпечити ін­формування в установленому порядку населення про про­ведення обговорення планованої діяльності та громадське обговорення проекту (широта обговорення повинна визна­чатися масштабами очікуваних впливів). У засобах масової інформації має бути опублікована заява про наміри, а основ­ні результати планової діяльності мають обговорюватися на громадських обговореннях. Коригування матеріалів ОВНС за результатами громадського обговорення здійснюється за рішенням замовника та генпроектувальника. Мотиви невра- хування тих чи інших рішень, за необхідності, передають­ся заінтересованій громадськості. Відкориговані матеріали ОВНС разом із супроводжуючими документами про громад­ську експертизу (якщо вона була проведена) та результати громадських обговорень передаються в подальшому на дер­жавну екологічну експертизу.

Для розроблення НЕЕО використовується інформація про існуючий стан навколишнього середовища на основі да­них моніторингу декількох незалежних суб’єктів моніторингу протягом певної кількості років, яка дозволяє прослідкувати динаміку зміни стану компонентів навколишнього середо­вища внаслідок впливу на них здійснюваної діяльності. Ре­зультати узагальнюючого моніторингу стану навколишнього середовища в зоні впливу здійснюваної діяльності, результа­ти екологічного аудиту (якщо він проводився) виносяться на громадські слухання. Протоколи громадських слухань вико­ристовуються у подальшому для розроблення НЕЕО.

Заявки на проведення державної екологічної експертизи екологічних ситуацій, що склалися в окремих населених пунк­тах або регіонах, яка проаналізована в НЕЕО, якщо рішення про державну екологічну експертизу цих ситуацій прийнято Кабінетом Міністрів України, подаються до еколого-екс- пертного підрозділу Мінекології. В інших випадках заявки на проведення державної екологічної експертизи зазначеної документації, а також документації по діючих об’єктах і ком­плексах подаються до еколого-експертних підрозділів органів Мінекології на місцях.

12.3.5. Порядок і послідовність проведення екологічної експертизи впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля

В Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної ек­спертизи є обов’язковими для виконання. При прийманні рішень щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної ек­спертизи висновки державної екологічної експертизи вра­ховуються нарівні з іншими видами державних експертиз. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані у процесі проведення державної екологічної експертизи, а також для прийняття рішень щодо подальшої реалізації об’єкта еколо­гічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і прово­диться еколого-експертними підрозділами, спеціалізова­ними установами, організаціями або спеціально створюва­ними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших уста­нов, організацій і підприємств, а також експерти міжна­родних організацій.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог за­конодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної екс­пертизи, у разі необхідності натурні обстеження та проведен­ня на їх основі порівняльного аналізу та часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об’єктів екологічної ек­спертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержа­ної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Державна екологічна експертиза проводиться за умов:

1) наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної експертизи для навколишнього природного се­редовища;

2) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами чи їх виконавчими комітетами, судом та правоохо­ронними органами відповідно до законодавства;

3) обумовленості загальнодержавними екологічними ін­тересами.

У матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище запланованої (ОВНС) чи здійснюваної (НЕЕО) діяльності обґрунтовуються її доцільність і способи реаліза­ції, можливі альтернативні варіанти рішень, характеристика стану навколишнього природного середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умо­вах, можливі зміни його якісного стану, еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологіч­ного ризику та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

1) аналізу та оцінки об’єктів екологічної експертизи — групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спе­ціалізованих установ і організацій органів спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

2) еколого-експертних досліджень і оцінки об’єктів еко­логічної експертизи — спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців-практиків і науковців інших підпри­ємств, установ і організацій;

3) створення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій;

4) залучення на договірних засадах інших спеціалізова­них організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Граничні терміни проведення державної екологічної експер­тизи об’єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми, — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експерт- ними комісіями чи іншими спеціалізованими організація­ми — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до виснов­ків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Висновки державної екологічної експертизи повинні міс­тити оцінку екологічної допустимості та можливості прий­няття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи і врахо­вувати соціально-економічні наслідки.

12.4.