ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ: ІСТОРИЧ НО-ФІЛОСОФСЬКИ й ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ
Власне кажучи, письменник відтворив ситуацію, що склалась у філософії в контексті визначення головного предмета пізнання - людини. Майже кожен філософ пов’язував сутність людини з тією чи іншою ознакою, перебільшував її значення, переносив на визначення людини в цілому.
Наприклад, Арістотель вбачав в людині політичну істоту, що розкриває й реалізує свою природу лише в державі. Фома Аквінський наголошував на божественній сутності людини. На його думку, людині притаманні органічна єдність душі та тіла. Це істота, що перебуває між світом тварини і світом ангелів. М.Монтень піднімав ідею рівності всіх людей у суспільстві. Він вважав, що душі імператорів і черевичників скроєні на один і той же копил.Р.Декарт однозначно пов’язував сутність людини з її мисленням: «Мислю - значить існую». За Ж.Ламерті, людина - це машина, що має двигун, відповідні механізми тощо. І.Кант підкреслював моральний характер природи людини. Г.Гегель вважав її духовною істотою, продуктом світового розуму. За Й.Фіхте головна ознака людини полягає в її діяльності. Л.Фейербах вбачав у людині природну істоту, суть якої визначається любовним ставленням до ближнього. За К.Марксом сутність людини визначається сукупністю суспільних відносин. М.Бердяев бачить в ній духовну істоту, сутність та глибина якої обумовлюється рівнем її свободи.
Над цією проблемою працювали фактично всі філософи. І якщо спробувати систематизувати зазначені підходи, то сукупним результатом саме й буде визначення людини в її найбільш загальних характеристиках.
Мал.6. Основні ознаки людини
Людина усвідомлювала себе, з одного боку, як частина природи, з другого - як така істота, що протиставляє себе природі, підноситься над нею. Перший аспект запримітили й обгрунтували представники матеріалізму, другий - ідеалізму. Протиставивши себе один одному, вони «розірвали» уявлення про людину на дві частини, подали її як природну (матеріалізм) та духовну (ідеалізм) істоту.
Проте хіба матеріальне та духовне не знаходять в людині органічного поєднання? А якщо це так, то ж воно має дістати філософське обгрунтування.Людина - частина природи. Вона живе в природному середовищі. Матеріалізм обгрунтовував цей аспект від Фалеса до Л.Фейербаха й К.Маркса.
Людина - діяльна істота. Завдяки діяльності вона перетворює природу, виготовляє засоби для існування. Діяльність людини має предметний, а не лише духовний характер, як вважали Й.Фіхте й Г.Гегель. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. Духовність визначає її спрямованість, сутність, але ж природа перетворюється на продукти споживання лише практично! Завдяки діяльності людина вирізняється з природного середовища.
Людина - предметна істота. В предметах, що є результатом її діяльності, людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби, почуття. Світ, що оточує людину, - це світ створених нею предметів. Людське буття - предметне. В предметах людина відтворює свій внутрішній світ.
Людина - мисляча істота. Вона свідомо ставиться до свого буття, пізнає світ. Свідомість - виключно людська ознака.
Людина - суспільна істота. Вона входить у свій природно-предметний світ разом з іншими. Спілкування формує мову, розвиває мислення, почуття. Діяльність створює спільну основу предметного існування. Предметність зумовлює особливий, відмінний від тваринного спосіб життя, що закріплюється різноманітними інститутами, нормами, символами, сукупність яких становить світ великої людської культури.
Таким чином, людина постає у декількох основних визначеннях (мал.6), які мають бути поєднані.
Еще по теме ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ: ІСТОРИЧ НО-ФІЛОСОФСЬКИ й ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ:
- Визначаючи сутність людини, Аристотель назвав її “політичною твариною ”, оскільки тільки людина “здатна до чуттєвого сприйняття таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість тощо.
- Природа потреб людини.
- Природа, сутність, зміст і форма корпоративних цінностей
- Соціально-політичні конфлікти в Україні, їх природа та сутність
- Механізми і феномени сприймання людини людиною
- Соціологічна та психологічна думка ХІХ ст.
- Соціологічна та психологічна думка кінця ХІХ-початку ХХ ст.
- Філософська концепція буддизму
- Філософська підготовка
- Психологічна та соціологічна думка другої половини ХХ - початку ХХІ СТ.
- Захист прав людини у судових органах ЄС. Співвідношення судових органів ЄС та Європейського Суду з прав людини
- Релігійна та філософська творчість.
- Ідея соціального організму у скарбниці філософсько-теоретичної спадщини