Загальний вступ

Після того як король Сверрір І (1184—1202) зміцнив королівську владу в Норвегії, великі зміни в суспільній структурі, двірцевих традиціях та літературних смаках відбулися протягом тривалого правління його онука Гакона Гаконарсона (1217—1263).

Ці переклади, з пропусками та додатками, що відповідали літера­турним традиціям країни, називаються «Riddarasogur» — «Саґи про лицарів».

Незабаром по тому, в XIV ст., ісландці почали складати свої власні «оригінальні» «Романтичні саґи». Продукуючи їх, вони часто використовували матеріали з «Fornaldar sogur», інтерес до яких сягнув свого кульмінаційного пункту саме в той час.

На відміну від останніх, «Романтичні саґи» не були пов’язані з жодним історичним контекстом і мали безліч казкових та фантас­тичних елементів.

Найновіші дослідження дають підстави для висновку, що ці саґи, які одержали назву «Lygisogur» («Неправдиві оповідки» — сьогодні вони більше відомі під назвою романтичні саґи або пізньосеред- ньовічні ісландські романи) віддзеркалюють деякі візантійські та близькосхідні впливи. Проте в цій сфері треба здійснити ще чимало досліджень.

До цієї групи перекладених, а в деяких випадках і перероблених саґ було включено також «Саґу про Тідріка з Берна», перероблений переклад із німецьких та ганзейських балад, теж виконаний для короля Гакона Гаконарсона.

Хоча перші наукові видання «Riddarasogur» та «Lygisogur» опуб­ліковані вже в другій половині XIX ст. (збірки Теодора Мобіуса, Евґена Кьольбінґа та Ґустава Седершьолда), вони не були ретельно досліджені аж до 1960-х рр. Як заявила Аґнете Лот, «цьому жанрові не пощастило в тому, що він завжди оцінювався у зіставленні з кла­сичною літературою, і як наслідок оцінювався досить низько»¹. Май­же одночасно опублікувавши свої критичні видання, Аґнете Лот із Копенгагена² та Йонас Крістьянссон із Рейкявіка розпочали нову еру у вивченні цих саґ.

Популярні серії «islendingasagnautgafan», публіковані в Рейкявіку (та Акурейрі), включили у свої три збірники на основі видань, які існували раніше, більшість саґ, відомих у 50-ті рр. Два з цих збірни­ків були передруковані Бярні Вільгялмссоном: Riddarasogur, т. 1—6 (1949—1951; репринт 1954, 1961) і Karlamagnus saga og kappa hans, τ. 1—3 (1950—1954; репринт 1954, 1961); третій передрукований Ґудні Йонссоном: ?idreks saga af Bern, 2 т. (1951; репринт 1954,1961).

Вибрана бібліографія

Mobius, Theodor. Dlomstranvalla saga. — Leipzig, 1855. — XXVIII. — 80 c.; Kolbing, Eugen. «Einleitung», Riddarasogur. — Strassburg, 1872. — C. I—LV; Cederschold, Gustaf. Fornsogur Sudrlanda. — Lund, 1884. — C. I—CCLIV, 273; Leach Henry Goddard. Angevin Britain and Scandinavia. — Cambridge, Mass., 1921. — XI. — 432 c.; Sveinsson Einar O. Verzeichnis islandischer Marchenvarianten, mit einer einleitenden Untersuchung. — Hel­sinki, 1929 (FF Communication, n. 83). — XCIL — 175 c.; Schlauch, Mar­garet. Romance in Iceland. — New York, 1934. — 7. — 201 c.; Wahlgren, Erik. The Maiden King in Iceland. — Chicago, Diss., 1938. — III. — 68 c.; Olsen Thorkil Damsgaard. Den hθviske Iitteratur. Norron Fortaellekunst. — Kbh., 1965. — C. 92—117, 163—166; Boyer, Regis, вид. Les sagas de chevaliers (Riddara sogur, Actes de la V^е Conference Internationale sur les Sagas). — Toulon, Juillet, 1982, Civilisations, № 10.

Ознайомившись із усіма виданнями цих car, я дійшов висновку, що 26 із них містять у собі інформацію, яка має стосунок до головної теми цієї книжки. Три з них — це перекладні твори. «Саґа про Tpic- трама та Ісодду» й «Саґа про Фльовента» належать до англо-нор- манської літератури, а третьою в цьому плані можна назвати «Саґу про Тідріка».

З огляду на специфіку жанру немає сенсу ділити цю групу саг на окремі підгрупи; зручніше буде просто подати їх у алфавітному порядку. Проте ми зробимо один виняток щодо «Саґи про Тідріка», оскільки її створено в іншому культурному середовищі, й тому вона вимагає окремого розгляду.

Перелік романтичних car, які аналізуються в цій книзі:

1. «Саґа про Олі Плямистого»;

2. «Саґа про Альбануса, сина Віґваллі»;

3. «Саґа про Берінґа»;

4. «Саґа про Дамусті»;

5. «Саґа про Ектора»;

6. «Саґа про Ейріка Мандрівника»;

7. «Саґа про Фльореса»;

8. «Саґа про Фльовента»;

9. «Саґа про Грінґа і Трюґґві»;

40. «Саґа про Ярлманна і Германна»;

11. «Саґа про ярла Маґуса»;

12. «Саґа про Мірманна»;

13. «Саґа про Нітіду»;

14. «Саґа про Ремундара, сина імператора»;

15. «Саґа про Самсона Гарного»;

16. «Саґа про Сіґргарда Сміливого»;

17. «Саґа про Сіґурда Ногу»;

18. «Саґа про дуелянта Сіґурда»;

19. «Саґа про Сіґурда Мовчазного»;

20. «Саґа про Трістрама та Ісодду»;

21. «Саґа про Вальдімара»;

22. «Саґа про Віктора та Блавуса»;

23. «Саґа про Вільгялма Гаманця»;

24. «Саґа про Вільмунда Споглядача»;

25. «Саґа про Йона Хитруна».