Розвиток мислення

У формуванні й розвитку мислення умовно можна виокремити кілька етапів. Межі та зміст цих етапів різні в різних авторів. Це пов’язано з позицією автора з даної проблеми. В даний час існує кілька найбільш відомих класифікацій етапів розвитку мислення людини.

Так, більшість відомих у даний час підходів до періодизації етапів розвитку мислення початковий етап розвитку мислення людини пов’язують із узагальненнями. При цьому наголошується, що перші узагальнення дитини невід’ємні від практичної діяльності, що виражається в одних і тих же діях, які дитина виконує зі схожими між собою предметами. Ця тенденція починає виявлятися вже наприкінці 1­го року життя. Прояв мислення у малюка є життєво необхідною тенденцією, оскільки має практичну спрямованість. Оперуючи з предметами на основі знання окремих їх властивостей, дитина вже на початку 2-го року життя може вирішувати певні практичні завдання. Так, дитина у віці 1,1 року для того, щоб дістати горіхи зі столу, може підставити до нього стільчик. Або інший приклад: хлопчик у віці 1,3 років для того, щоб пересунути важкий ящик із речами, спочатку виклав половину речей, а потім виконав необхідну операцію. У всіх цих прикладах дитина спиралася на раніше отриманий нею досвід. Причому цей досвід не завжди є особистим. Багато що дитина пізнає, коли спостерігає за дорослими.

Наступний етап розвитку дитини пов’язаний з оволодінням нею мовою. Слова, які опановує малюк, є для нього опорою для узагальнень. Вони дуже швидко набувають для дитини загального значення й легко переносяться з одного предмета на іншій. Проте у значення перших слів нерідко входять лише певні окремі ознаки предметів і явищ, якими дитина керується, відносячи слово до цих предметів. Цілком природно, що істотна для дитини ознака насправді є далеко неістотною.

На наступному етапі розвитку мислення дитина може назвати один і той же предмет кількома словами. Це явище спостерігається у віці близько 2-х років і свідчить про формування такої розумової операції, як порівняння. Надалі на основі операції порівняння починають розвиватися індукція і дедукція, які до 3-х - 3,5 років досягають вже досить високого рівня розвитку.

Отже, найбільш істотними особливостями мислення дитини дошкільного віку є такі: (а) перші узагальнення пов’язані з дією. Дитина мислить діючи; (б) наочність мислення. Наочність дитячого мислення виявляється у його конкретності. Дитина мислить, спираючись на одиничні факти, які їй відомі й доступні з особистого досвіду або спостережень за іншими людьми. На запитання «Чому не можна пити сиру воду?» дитина відповідає, спираючись на конкретний факт: «Один хлопчик пив сиру воду і захворів».

При досягненні дитиною шкільного віку прогресує зростання розумових можливостей дитини. Це явище пов’язане не лише з віковими змінами, а в першу чергу з тими інтелектуальними завданнями, які необхідно вирішувати дитині, навчаючись у школі. Коло понять, якими оволодівають діти в процесі навчання у школі, все більше розширюється і включає все більше нових знань із різних галузей. При цьому здійснюється перехід від конкретних до все більш абстрактних понять, а зміст понять збагачується: дитина пізнає різноманіття властивостей і ознак предметів, явищ, а також їх зв’язки між собою; вона дізнається, які ознаки є істотними, а які - ні. Від простих, поверхневих зв’язків між предметами та явищами школяр переходить до все більш складних, глибоких, різнобічних.

У процесі формування понять відбувається розвиток розумових операцій. Школа вчить учнів аналізувати, синтезувати, узагальнювати, розвиває операції індукції та дедукції. Під впливом шкільного навчання в учнів розвиваються необхідні якості розумової діяльності.

Слід зазначити, що із закінченням школи в людини зберігається можливість розвитку мислення. Проте динаміка цього розвитку і її спрямованість залежать вже лише від самої людини.

На сучасному етапі наука приділяє досить багато уваги питанню розвитку мислення. У практичному аспекті в проблемі розвитку мислення прийнято виокремлювати три основні напрями досліджень: філогенетичний, онтогенетичний, експериментальний.

Філогенетичний напрям передбачає вивчення того, як мислення людини розвивалося і удосконалювалося в процесі історичного розвитку людства. Онтогенетичний напрям пов’язаний з дослідженням основних етапів розвитку в процесі життя однієї людини. Експериментальний напрям пов’язаний з проблемами експериментального дослідження мислення і можливості розвитку інтелекту в особливих, штучно створених умовах.

Широку популярність набула теорія розвитку інтелекту в дитинстві, запропонована Ж. Піаже в межах онтогенетичного напряму. Ж. Піаже виходив із твердження про те, що основні розумові операції мають діяльнісне походження. Тому не випадково теорія розвитку мислення дитини, запропонована Ж. Піаже, отримала назву «операціональної». Операція, на думку Піаже, є внутрішньою дією, продуктом перетворення («інтеріоризації») зовнішньої наочної дії, скоординованої з іншими діями в єдину систему, основними властивостями якої є зворотність (для кожної операції існує симетрична і протилежна операція). У розвитку розумових операцій у дітей Ж. Піаже виділяв чотири стадії.

Перша стадія - сенсомоторного інтелекту. Вона охоплює період життя дитини від 1-го до 2-х років і характеризується розвитком здатності сприймати й пізнавати предмети навколишнього світу. Причому під пізнанням предметів передбачається осмислення їх властивостей і ознак.

До кінця першої стадії дитина стає суб’єктом, тобто виокремлює себе з навколишнього світу, усвідомлює своє «Я». У неї відмічаються перші ознаки вольового управління своєю поведінкою, і крім пізнання предметів навколишнього світу дитина починає пізнавати саму себе.

Друга стадія - операційного мислення - відноситься до віку від 2­х до 7-ми років. Цей вік, як відомо, характеризується розвитком мовлення, тому активізується процес інтеріоризації зовнішніх дій з предметами, формуються наочні уявлення. В цей час у дитии спостерігається прояв егоцентризму мислення, що виражається в труднощах прийняття позиції іншої людини. Водночас спостерігається помилкова класифікація предметів через використання випадкових або другорядних ознак.

Третя стадія - стадія конкретних операцій з предметами. Ця стадія починається у віці 7-8 років і триває до 11-12 років. У цей період, на думку Ж. Піаже, розумові операції стають зворотними.

Діти, які досягли цього рівня, вже можуть логічно пояснювати виконувані дії, здатні переключатися з однієї точки зору на іншу, стають об’єктивнішими в своїх думках. На думку Ж. Піаже, в цьому віці діти досягають інтуїтивного розуміння двох найважливіших логічних принципів мислення, які можна виразити наступними формулами:

Перша формула: якщо А = В і В = С, то А = С.

Друга формула містить таке твердження: А + В = В + А.

У цей період у дітей виявляється здатність, яку Ж. Піаже назвав серіацією. Суть даної здатності полягає в можливості дітей ранжувати предмети за якою-небудь вимірюваною ознакою, наприклад, за вагою, величиною, гучністю, яскравістю тощо. Крім того, в цей період у дитини проявляється здатність об’єднувати предмети в класи й виокремлювати підкласи.

Четверта стадія - стадія формальних операцій. Вона охоплює період від 11-12 до 14-15 років. При цьому слід зазначити, що розвиток сформованих на даній стадії операцій продовжується упродовж всього життя. На цій стадії розвитку у дитини формуються здібності виконувати операції подумки з використанням логічних міркувань і абстрактних понять. При цьому окремі розумові операції перетворюються на єдину структуру цілого.

Широкого поширення у психологічній науці набула теорія формування і розвитку інтелектуальних операцій, запропонована П.Я. Гальперіним.

П.Я. Гальперін уважав, що розвиток мислення на ранніх етапах безпосередньо пов’язаний з наочною діяльністю, з маніпулюванням предметами. Проте перехід зовнішніх дій у внутрішні з перетворенням їх у певні розумові операції відбувається не відразу, а поетапно. На кожному етапі перетворення заданої дії здійснюється лише за низкою параметрів. На думку психолога, вищі інтелектуальні дії й операції не можуть утворюватися без опори на попередні способи виконання тієї ж самої дії, а ті спираються на попередні їм способи виконання даної дії, і зрештою всі дії в основі своій спираються на наочно-дійові способи.

На думку П.Я. Гальперіна, існують чотири параметри, за якими перетвориться дія. До їх числа відносяться такі: рівень виконання; міра узагальнення; повнота фактично виконуваних операцій; рівень оволодіння. При цьому перший параметр дії знаходитися на трьох підрівнях: дії матеріальними предметами; дії в плані зовнішнього мовлення; дії подумки. Три останніх параметри характеризують якість сформованої на певному підрівні дії: узагальненість, скороченість, засвоєність.

Процес формування розумових дій відповідно до концепції П.Я. Гальперіна має наступні етапи:

• Перший етап характеризується формуванням орієнтувальної основи майбутньої дії.

• Другий етап формування розумової дії пов’язаний з її практичним освоєнням, яке здійснюється з використанням предметів.

• Третій етап пов’язаний із продовженням оволодіння цією дією, але вже без опори на реальні предмети. На цьому етапі відбувається перенесення дії із зовнішнього, наочно-образного плану у внутрішній план. Головною особливістю цього етапу є використання зовнішнього (голосного) мовлення як замінника маніпулювання реальними предметами. П.Я. Гальперін уважав, що перенесення дії в мовленнєвий план означає перш за все мовленнєве виконання певної наочної дії, а не його озвучування.

• На четвертому етапі оволодіння розумовою дією відбувається відмова від зовнішнього мовлення. Здійснюється перенесення зовнішнього мовленнєвого виконання дії цілком у внутрішнє мовлення. Конкретна дія виконується подумки («про себе»).

• На п 'ятому етапі дія виконується повністю у внутрішньому плані, з відповідними скороченнями і перетвореннями, з подальшим відходом виконання даної дії зі сфери свідомості (тобто постійного контролю над виконанням дії) у сферу інтелектуальних умінь і навичок.

Проблемою розвитку і формування мислення займалися й інші відомі вчені. Так, вагомий внесок у вивчення цієї проблеми вніс Л.С. Виготський, який спільно із Л.С. Сахаровим досліджував проблему формування у дітей понять. У ході експериментальних досліджень вченими були виокремлені три стадії процесу формування понять у дітей.

На першій стадії відбувається утворення неоформленої, неврегульованої множини предметів, які можуть позначатися одним словом. Ця стадія, в свою чергу, складається з трьох етапів: вибір і об’єднання предметів навздогад; вибір і об’єднання преметів на основі їх просторового розташування; приведення до одного значення всіх раніше об’єднаних предметів.

На другій стадії відбувається утворення понять-комплексів на основі окремих об’єктивних ознак. Дослідниками було виокремлено чотири типи комплексів: асоціативний (будь-який зовні відмічений зв’язок враховується як достатня підстава для віднесення предметів до одного класу); колекційний (взаємне доповнення і об’єднання предметів на основі окремої функціональної ознаки); ланцюговий (перехід при об’єднанні від однієї ознаки до іншої, так що одні предмети об’єднуються на основі одних, а інші - абсолютно інших ознак, причому всі вони входять до однієї й тієї ж групи); псевдопоняття.

І нарешті, на третій стадії відбувається утворення справжніх понять. Ця стадія також включає кілька рівнів: потенційні поняття (виокремлення групи предметів за однією загальною ознакою); дійсні поняття (виокремлення істотних ознак і на їх основі об’єднання предметів).

В останні роки з’явилася ціла низка нових концепцій розвитку мислення. Активне формування нових підходів спостерігається в межах розробки проблеми штучного інтелекту. Однією з найбільш яскравих концепцій цього типу є інформаційна теорія інтелектуально- когнітивного розвитку, запропонована Кларом і Уоллесом. Автори цієї теорії передбачають, що дитина з народження володіє трьома якісно різними ієрархічно організованими типами продуктивних інтелектуальних систем. До їх числа відносяться такі: (1) система обробки сприйманої інформації і переключення уваги з одного її виду на іншій; (2) система, відповідальна за постановку цілей і управління цілеспрямованими діями; (3) система, яка відповідає за зміну існуючих систем першого й другого типів і створення нових подібних систем.

У межах цієї теорії було сформульовано низку гіпотез, які стосуються особливостей функціонування систем третього типу. Зокрема такі:

(1). У період, коли обробка інформації, що надходить ззовні, не відбувається (наприклад, людина спить), системи третього типу займаються переробкою інформації, що надійшла раніше. Причому ця процедура завжди передує розумовій активності.

(2). Мета цієї переробки полягає у виявленні наслідків попередньої активності, які є найбільш стійкими, а також у визначенні характеру узгодженості між знову виявленими стійкими елементами.

(3). На основі здійснених вище операцій на наступному етапі відбувається породження нової системи першого або другого типів.

(4). Сформована нова система більш високого рівня включає в себе елементи попередні системи.

Насамкінець відмітимо, що, незважаючи на досягнуті успіхи у вивченні проблеми мислення людини, перед сучасними дослідниками постає ціла низка питань, на які психологічна наука поки-що не може дати відповіді. Проблема виявлення закономірностей виникнення, формування і розвитку мислення як і раніше залишається однією з найбільш актуальних у психології.

Література

1. Брунер, Дж. (2008). Психология познания. За пределами

непосредственной информации. Москва: Директмедиа

Паблишинг. 782 с.

2. Брушлинский, А.В. (1982). Мышление: процесс, деятельность, общение. Москва: Наука. 549 с.

3. Давыдов, В.В. (1972). Виды обобщения в обучении (с. 364-373). Москва: Педагогика.

4. Калмыкова, А.Б. (1988). Продуктивное мышление как основа обучаемости. Москва: Наука. 132 с.

5. Калмикова, А.Б. (2014). Стратегіальний підхід в дослідженні процесу розуміння. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, 2(23), 111-119.

6. Карпенко, В.В. (2013). Психологія мислення: феноменологія,

процес і детермінанти. Науковий вісник Львівського

університету внутрішніх справ, 1, 32-42.

7. Коваленко, А.Б. (1994). Психологія розуміння творчих задач. Київ. 112 с.

8. Коваленко, А.Б. (1999). Психологія розуміння. Київ: Геопринт. 184 с.

9. Костюк, Г.С. (1989). Про психологію розуміння.

Л.М. Проколієнко (Ред.), Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості (с. 251-300). Київ: Рад. школа.

10. М’ясоїд, П.А. (2004). Загальна психологія. (Навч. посіб., 3-є вид.). Київ: Вища школа. 487 с.

11. Максименко, С.Д., & Соловієнко, В.О. (2000). Загальна психологія. Київ: МАУП.

12. Павелків, Р.В. (2009). Мислення. Загальна психологія (с. 244­290). Київ: Кондор.

13. Пірен, М.І. (1996). Основи етнопсихології. (Навч. посіб.). Київ: Вид-во «КВГІ». 385 с.

14. Рубинштейн, С.Л. (1958). О мышлении и путях его исследования. Москва: Изд-во АН СССР 145 с.

15. Рубинштейн, С.Л. (1999). Основы общей психологии. Санкт- Петербург: Питер. 704 с.

16. Середа, В.Ю. (1989). Вчись мислити логічно. Київ. 175 с.

17. Скрипченко, О.В., Долинська, Л.В., Огороднійчук, З.В. та ін. (2005). Мислення. Загальна психологія (с. 139-172). Київ: Либідь.

18. Холодная, М.А. (1997). Психология интеллекта: парадоксы исследования. Москва; Томск. 392 с.

19. Шадриков, В.Д. (Ред.). (1990). Познавательные процессы и способности в обучении. Москва: Просвещение. 142 с.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягають особливості відтворення дійсності в процесі мислення?

2. Які особливості розумових і мисленнєвих дій?

3. У чому полягають мисленнєві операції аналізу і синтезу?

4. На що спрямоваа мисленнєва операція порівняння?

5. Які особливості абстрагування і конкретизації?

6. У чому полягає суть операції узагальнення?

7. Дайте визначення й схарактеризуйте поняття як форму мислення.

8. Які існують види понять і в чому полягають їх особливості?

9. Що таке судження?

10. Які бувають види суджень і в чому їх особливості?

11. Що таке умовивід і які існують його види?

12. У чому полягає суть розуміння?

13. Які існують характеристики розуміння?

14. Які існують етапи вирішення проблем і завдань?

15. У чому полягає суть основних видів мислення?

16. Схарактеризуйте найбільш істотні якості розуму.

17. Які існують етапи розвитку в онтогенезі?

18. У чому суть теорії формування й розвитку інтелектуальних операцій, запропонованої П.Я. Гальперіним?

Тестові завдання:

1. Який вислів відноситься до визначення мислення?

A) закарьування, збереження, подальше впізнавання і відтворення минулого досвіду;

Б) узагальнене і опосередковане відтворення предметів і явищ в їх закономірних зв’язках і відношеннях;

B) відтворення окремих властивостей предметів і явищ, які діють на аналізатори;

Г) відтворення дічих у даний час на органи чуття предметів і явищ у сукупності їх різноманітних властивостей і частин.

2. Яке твердження відноситься до розумової дії?

A) формуються на основі зовнішніх практичних дій;

Б) уявне поєднання частин предметів або явищ в одне ціле і поєднання окремих їх властивостей;

B) мисленнєве розчленовування чого-небудь на частини або уявне виокремлення окремих властивостей предметів;

Г) це дії з об’єктами, відтворених в образах, узагальненнях і поняттях про них.

3. Який вислів відноситься до розумових дій або операцій?

A) уявне поєднання частин предметів або явищ в одне ціле і поєднання окремих їх властивостей;

Б) це дії з об’єктами, відтворених в образах, узагальненнях і поняттях про них;

B) формуються на основі зовнішніх практичних дій;

Г) мисленнєве розчленовування чого-небудь на частини або уявне виокремлення окремих властивостей предметів.

4. Який вислів характеризує мисленнєву операцію аналізу?

A) це дії з об’єктами, відтворених в образах, узагальненнях і поняттях про них;

Б) уявне розчленовування чого-небудь на частини або уявне виокремлення окремих властивостей предметів;

B) формуються на основі зовнішніх практичних дій;

Г) уявне поєднання частин предметів або явищ в одне ціле і поєднання окремих їх властивостей.

5. Яке твердження характеризує мисленнєву операцію синтезу?

A) уявне поєднання частин предметів або явищ в одне ціле і поєднання окремих їх властивостей;

Б) формуються на основі зовнішніх практичних дій;

B) це дії з об’єктами, відтворених в образах, узагальненнях і поняттях про них;

Г) мисленнєве розчленовування чого-небудь на частини або уявне виокремлення окремих властивостей предметів.

6. Яке твердження характеризує мисленнєву операцію порівняння?

A) мисленнєве поєднання предметів і явищ за загальними й істотними ознаками;

Б) уявлення чого-небудь одиничного, що відповідає тому або іншому поняттю або загальному положенню;

B) встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами навколишнього світу;

Г) мисленнєве абстрагування від яких-небудь частин або властивостей предмета задля виокремлення істотних ознак і властивостей.

7. Яке визначення відноситься до мисленнєвої операції абстрагування?

A) мисленнєве відокремлення від яких-небудь частин або властивостей предмета задля виокремлення істотних ознак і властивостей;

Б) уявлення чого-небудь одиничного, що відповідає тому або іншому поняттю або загальному положенню;

B) встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами навколишнього світу;

Г) мисленнєве поєднання предметів і явищ за їх загальними та істотними ознаками.

8. Яке твердження характеризує мисленнєву операцію конкретизації?

A) встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами навколишнього світу;

Б) уявлення чого-небудь одиничного, що відповідає тому або іншому поняттю або загальному положенню;

B) мисленнєве абстрагування від яких-небудь частин або властивостей предмета з метою виокремлення істотних ознак та властивостей;

Г) мисленнєве поєднання предметів і явищ за їх загальними та істотними ознаками.

9. Яке твердження відноситься до мисленнєвої операції узагальнення?

A) мисленнєве абстрагування від яких-небудь частин або властивостей предмета задля виокремлення істотних ознак і властивостей;

Б) исленнєве поєднання предметів і явищ за їх загальними та істотними ознаками;

B) уявлення чого-небудь одиничного, що відповідає тому або іншому поняттю або загальному положенню;

Г) встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами навколишнього світу.

10. Яке твердження характеризує «поняття» як психологічний феномен?

A) форма мислення, що містить твердження або заперечення чого-небудь;

Б) форма мислення, за допомогою якої пізнається суть навколишніх предметів і явищ, узагальнюючи їх істотні ознаки;

B) форма мислення, в процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні думки, виводить з них нову думку;

Г) складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої суті об’єктів.

11. Яке твердження характеризує судження?

A) складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньо суті об’єктів;

Б) форма мислення, за допомогою якої пізнається суть предметів і явищ, узагальнюючи їх істотні ознаки;

B) форма мислення, в процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні думки, виводить з них нову думку;

Г) форма мислення, що містить твердження або заперечення чого-небудь.

12. Яке твердження відноситься до поняття «розуміння»?

A) складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої суті об’єктів;

Б) форма мислення, в процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні думки, виводить з них нову думку;

B) форма мислення, що містить твердження або заперечення чого-небудь;

Г) форма мислення, за допомогою якої пізнається суть предметів і явищ дійсності, узагальнюючи їх істотні ознаки.

13. Який вислів характеризує умовивід?

A) форма мислення, за допомогою якої пізнається суть предметів і явищ дійсності, узагальнюючи їх істотні ознаки;

Б) форма мислення, що містить твердження або заперечення чого- небудь;

B) форма мислення, в процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні думки, виводить з них нову думку;

Г) складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої суті об’єктів.

14. Яке твердження розкриває перший етап процесу вирішення завдань?

A) висунення гіпотез;

Б) аналіз необхідних умов?;

B) формулювання питання;

Г) практичне рішення.

15. Що відноситься до другого етапу вирішення завдань?

А) аналіз необхідних умов?;

Б) формулювання питання;

В) практичне рішення;

Г) висунення гіпотез.

16. Що відноситься до третього етапу вирішення завдань?

A) практичне рішення;

Б) формулювання питання;

B) висунення гіпотез;

Г) аналіз необхідних умов?

17. Що відноситься до четвертого етапу вирішення завдань?

A) практичне рішення;

Б) висунення гіпотез;

B) аналіз необхідних умов?;

Г) формулювання питання.

18. Яке твердження відноситься до наочно-дійового мислення?

A) спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів;

Б) характерне використання понять, логічних конструкцій і функціонує на базі мовних засобів;

B) полягає в практичній перетворювальній діяльності, котра здійснюється з реальними предметами;

Г) пов’язане з оперуванням образами.

19. Який вислів характеризує наочно-образне мислення?

A) полягає в практичній перетворювальній діяльності, котра здійснюється з реальними предметами;

Б) пов’язане з оперуванням образами;

B) характерне використання понять, логічних конструкцій і функціонує на базі мовних засобів;

Г) спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів.

20. Що відноситься до словесно-логічного мислення?

A) характерне використання понять, логічних конструкцій і функціонує на базі мовних засобів;

Б) спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів;

B) пов’язане з оперуванням образами;

Г) полягає в практичній перетворювальній діяльності, котра здійснюється з реальними предметами.

21. Яке твердження пов’язане з практичним мисленням?

A) є використанням готових знань і умінь;

Б) спрямоване на відкриття законів, властивостей, об’єктів;

B) спрямоване на створення нових ідей, відкриття або удосконалення вирішення задачі;

Г) пов’язане з постановкою цілей, виробленням планів, проектів.

22. Що відноситься до теоретичного мислення?

А) спрямоване на відкриття законів, властивостей, об’єктів;

Б) пов’язане з постановкою цілей, виробленням планів, проектів;

В) спрямоване на створення нових ідей, відкриття або удосконалення вирішення задачі;

Г) є використанням готових знань і умінь.

23. Який вислів відноситься до творчого мислення?

A) спрямоване на відкриття законів, властивостей, об’єктів;

Б) спрямоване на створення нових ідей, відкриття або удосконалення вирішення задачі;

B) є використанням готових знань і умінь;

Г) пов’язане з постановкою цілей, виробленням планів, проектів.

24. Що відноситься до репродуктивного мислення?

A) спрямоване на створення нових ідей, відкриття або удосконалення вирішення задачі;

Б) пов’язане з постановкою цілей, виробленням планів, проектів;

B) є використанням готових знань і умінь;

Г) спрямоване на відкриття законів, властивостей, об’єктів.

25. Яке твердження розкриває самостійність мислення?

A) виражається в умінні проникнути в суть складних питань, у потребі зрозуміти причини виникнення явищ і подій;

Б) виражається у свободі думки від впливу закріплених в минулому досвіді прийомів і способів вирішення завдань;

B) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

Г) виражається в пізнавальній діяльності, котра охоплює різні галузі діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості.

26. Який вислів відноситься до широти мислення?

A) виражається у свободі думки від впливу закріплених в минулому досвіді прийомів і способів вирішення завдань;

Б) виражається в пізнавальній діяльності, котра охоплює різні галузі діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості;

B) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

Г) виражається в умінні проникнути в суть складних питань, у потребі зрозуміти причини виникнення явищ і подій.

27. Яке твердження відноситься до глибини мислення?

A) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

Б) виражається в пізнавальній діяльності, котра охоплює різні галузі діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості;

B) виражається у свободі думки від впливу закріплених в минулому досвіді прийомів і способів вирішення завдань;

Г) виражається в умінні проникнути в суть складних питань, у потребі зрозуміти причини виникнення явищ і подій.

28. Що відноситься до гнучкості мислення?

A) виражається в умінні проникнути в суть складних питань, у потребі зрозуміти причини виникнення явищ і подій;

Б) виражається в пізнавальній діяльності, котра охоплює різні галузі діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості;

B) виражається у свободі думки від впливу закріплених в минулому досвіді прийомів і способів вирішення завдань;

Г) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей.

29. Яке твердження відноситься до швидкості мислення?

A) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

Б) уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно й усебічно перевіряти всі висунуті положення і висновки;

B) здатність людини швидко розібратися в складній ситуації та прийняти правильне рішення.

30. Який вислів характеризує критичність мислення?

A) уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно й усебічно перевіряти всі висунуті положення і висновки;

Б) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

B) здатність людини швидко розібратися в складній ситуації та прийняти правильне рішення.

31. Що відноситься до самостійності мислення?

A) здатність людини швидко розібратися в складній ситуації та прийняти правильне рішення;

Б) уміння людини висувати завдання та знаходити необхідні рішення й відповіді без частої допомоги інших людей;

B) уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно й усебічно перевіряти всі висунуті положення і висновки.