Реальне освоєння світу.

Трудова діяльність сприяє розширенню власного буття людини. У процесі праці не лише породжується деякий продукт праці суб'єкта, а й формується сам суб'єкт, розкриваючи свої здібності, формуючи уміння, навички, світ своїх ціннісних орієнтацій.

Як через вчинок розкривається суб'єкт, так і через нього суб'єкт реально пізнає світ, освоює об'єктивне багатство його, змінюючи сам себе.

Для уможливлення змін самої людини необхідна зміна обставин, приведення їх у відповідність людській природі. Саме зміна довколишнього середовища у відповідності з природою людини і є освоєнням світу. В цьому акті як результаті праці людина знаходить дійову опору буття, це реальна міць людини. Головними моментами освоєння світу виступають адаптація до нього та реальне його перетворення — творчість. На цій основі проходить становлення особистості: необхідність адаптуватися до світу для того, щоб згодом накласти на нього печать індивідуальності, неповторності свого буття.

Таким чином, освоєння світу не обмежується пристосуванням до нього. Психічне не тільки чомусь слугує, а й переживається як щось самодостатнє, що виражається у творчості. Реальне освоєння світу людиною відбувається в процесі досягнення цілі. Усвідомлена ціль визначає і характер, і спосіб дії. Через практичні дії людина пізнає реальний зміст цілі та перетворення її у відповідності з потребами людини. Інструментом такого перетворення виступає засіб, який виникає на базі цілі, відображає її суттєві риси. Це і є адаптація і творчість.

В яскравому уявленні того, що треба здійснити, формується суб'єктивна готовність до вчинкової дії. Таке моделювання приводить до значних переживань, емоційних потрясінь. Поступово, після.багаторазового уявлення людина може планувати ситуацію, передбачати наслідки.

Реальне освоєння світу через творчу діяльність передбачає об'єктивацію продуктів творчості в культурі. Об'єктивація творчої діяльності знаходить свій вираз у продуктах праці художника, письменника, музиканта, винахідника, конструктора, робітника. У цьому процесі передбачається не тільки відчуження, але й освоєння дійсності. Втілення задуму в довколишній предметний світ — об'єктивація як зіткнення суб'єкта з реальним світом — невід'ємне від набування суб'єктом змісту об'єктивного, не залежного від нього світу, привласнення цього змісту.

Перетворення дійсності невідривне від уяви, фантазії. В процесі освоєння світу уява — спочатку наслідок, а потім і передумова діяльності людини. Уява як перетворення дійсності в свідомості тісно пов'язана з реальним її перетворенням, хоча часто далеко виходить за його межі. В уяві здійснюється відхід, відліт від дійсності, щоб потім глибше в неї проникнути з метою освоєння через ланцюг практичних дій, через працю.

Своїми реальними діями людина виділяє себе із оточуючого світу. Об'єктивні зовнішні зміни взаємовідношень людини з оточенням через її реальні дії, відбиваючись в її свідомості, змінюють і внутрішній стан людини, перебудовують її свідомість, ставлення, до інших людей і до самої себе, що відображається в досвіді людини, проявляючись у самовідчуванні своїх психічних особливостей, своїх станів.