<<
>>

Психологія вмирання та подолання страху смерті

Ставлення до власного життя у похилому віці стає новим ставленням до себе, власної тлінності й вічності. Людина відчуває, що психологічний час ніби виривається з-під контролю, надто швидко минає.

Нову траєкторію життєвого шляху обрати вже майже неможливо. Необхідно зрозуміти і прийняти своє минуле з усіма його помилками, невдачами, хибними рішеннями. Людина, яка спромоглася дати позитивну оцінку своїй життєвій історії, набуває мудрості на цьому вирішальному етапі життєвого шляху і має можливості для подальшого особистісного зростання. Але вік капітулює перед нереалізованими планами, творчими задумами. Настає час відвойовування себе для себе самого.

Ставлення до себе стає ставленням до життя і смерті. Це вже не абстрактна смерть, не смерть близької людини, а власна, персональна, емоційно наповнена, яка загрожує поглинути все найдорожче: кохання, сподівання, бажання, спомини. Страх смерті не є хворобливим явищем, він притаманний усім людям. Це не показник невротичних чи вікових відхилень — він обслуговує потребу у самозбереженні.

Якби смерть була переможена й рецепт безсмертя був знайдений, яким би стало нескінченно довге життя? Чи не таким жахливим, як життя Агасфера, довічно приреченого мандрувати світом, чекаючи на друге пришестя Христа, котрий один може позбавити його страшної кари — набридлого безсмертя? Життя, яким не варто дорожити, позаяк воно нікому не потрібне.

Людина завжди знає про свою смертність і водночас відмовляється діяти відповідно до цього знання, розвиваючи особисте відчуття неперервності й сталості, створюючи індивідуальну концепцію символічного безсмертя. Існує кілька моделей символічного безсмертя, за допомогою яких людина намагається уявити своє продовження у світі, котре триватиме понад реально відпущені роки. Символізація смерті через біологічний модус передбачає фізичне продовження себе у нащадках.

Теологічна модель стверджує можливість іншого існування після смерті, наголошуючи на безсмерті душі. Креативна модель дає змогу вірити, що продукти творчості продовжать своє існування і переживуть творця. Природна модель допомагає відчути себе у неперервному циклі розвитку і взаємоперетворень в універсумі.

Віра в те, що індивідуальність кожного з нас сягає далеко за межі одиничного "Я", що можливе досягнення нехай символічного, але безсмертя, є найважливішою особистісною потребою, й перешкоди на шляху її задоволення переживаються наприкінці життя особливо гостро. Страх смерті негативно корелює з цією фундаментальною потребою у збереженні Й розвиткові особистого відчуття неперервності, постійності існування. Тому пошук власних моделей символічного безсмертя — це й імунізація проти руйнівного страху небуття, і звернення до нових життєвих смислів.

Смерть не вінчає життя. Вона ходить за кожною людиною по п'ятах і мовчки про щось нагадує. Жити під знаком вічності — це зробити щось таке, що залишиться назавжди. Жити під знаком плинності — це пам'ятати про кін це вість людського існування, і тоді кожна хвилина може стати вічністю. Віки життя сплітаються між собою, підтримують один одного, наповнюючи життя унікальним смислом.

<< | >>
Источник: Киричук О.В.. Основи психології. Київ: Либідь,2006. — 632 с.. 2006

Еще по теме Психологія вмирання та подолання страху смерті:

  1. Функції страху
  2. Суб’єктивне переживання страху
  3. Подолання конфліктної ситуації в процесі прийняття рішення.
  4. § 2. Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим
  5. Емоція страху - викликана отриманою прямою або непрямою інформацією про реальну чи уявну небезпеку, очікування невдачі.
  6. Дж. Морено: соціометрична революція, психодрама. Неофрейдизм (Е. Фром, Е. Еріксон). Класичний біхевіоризм (Дж. Уотсон, І. Павлов, Б. Скінер) та необіхевіоризм (А. Бандура). Гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, І. Ялом). Генетична психологія Ж. Піаже.
  7. Миф о шариате: страхи и надежды
  8. Вікова психологія.
  9. Економічна психологія.
  10. Диференціальна психологія.
  11. Психологія спорту.
  12. Юридична психологія.
  13. Соціальна психологія.
  14. Психологія праці
  15. Політична психологія.