Теорії демократії

У сучасній політичній науці створено декілька концепцій демократії, які дещо відрізняються в розумінні сутності та механізмів функціонування цього полі­тичного режиму.

Партисипаторна (учасницька) теорія обґрунтовує необхідність участі ши­роких верств населення не лише у виборах чи на референдумах, а й участі безпосе­редньо в політичному процесі - у підготовці та впровадженні в життя владних рі­шень.

Протилежних поглядів дотримуються прибічники теорії елітарної демок­ратії, які наголошують на необхідності обмеження участі мас в управлінні суспіль­ством. За Й. Шумпетером, демократія є конкуренцією потенційних керівників за довіру виборців. Реальна влада має належати політичній еліті, а народу - тільки право періодичного, головним чином електорального контролю за складом еліти. При цьому необхідно впроваджувати політичні механізми, які б сприяти подолан­ню тенденцій до її замкненості, олігархізації, відчуження від мас, формували б від­критість доступу і вступу до еліти представників усіх соціальних верств, можли­вість її своєчасного і якісного оновлення.

Теорія плюралістичної демократії обґрунтовує ідею про те, що народ є вкрай неоднорідною спільнотою, він складається з груп інтересів, які конкурують між собою, а тому неможливо прийти до єдиного розуміння «народного блага» і сформувати «спільну волю», спрямовану на його досягнення. Тому сучасні демок­ратія має бути не просто безпосереднім волевиявленням народу, а складним механі­змом артикуляції, представництва та узгодження інтересів, і здійснюватись компе­тентними людьми, здатними приймати непрості політичні рішення. Демократія розглядається як форма правління, що забезпечує баланс сил між конфліктуючими економічними, соціальними, етнічними та іншими групами інтересів.

Сучасним варіантом плюралістичної демократії постає теорія поліархії Ро­берта Даля. Поняття «поліархія» він визначає як політичний устрій, що відрізняється двома широкими характеристиками: поширенням громадянства на відносно велику частку дорослого населення та включенням до громадянських прав можливості бути в опозиції і голосувати проти найвищих посадових осіб в уряді. Основними інститутами поліархії, за Р. Далєм, є: здійснення влади виборними уря­довцями; вільні і чесні вибори; право змагатися за здобуття урядових посад; загаль­не виборче право; свобода висловлювань; альтернативна інформація; наявність асоціацій, що діють автономно; наявність механізмів, що роблять владу відповідальною перед народом.