Поняття правової держави.

Парадигма "правової держави" передбачає раціональне співвідношення індивідуальної та громадянської свободи з державною владою, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, опираючись на усталені правові норми, встановлені у визначеному конституцією порядку, що виникає на основі консенсусу.

Правова держава — це вища форма державного буття, найдосконаліший ступінь державної організації.

Основним принципом організації і діяльності правової держави є поділ влади. Цей принцип визначає, з одного боку, верховенство законодавчої влади, а з іншого - підзаконність виконавчої і судової влади. Розмежування єдиної державної влади на три відносно самостійні та незалежні галузі попереджує можливі зловживання владою та виникнення тоталітарного управління державою, не пов'язаного правом. Кожна з цих влади займає своє місце в загальній системі державної влади і виконує властиві тільки їй завдання та функції. Вони гарантують незалежність однієї влади від іншої в межах тих же повноважень.

Правова держава - багатомірне явище, що розвивається. У ході суспільного прогресу воно набуває нових властивостей, наповнюється новим змістом, відповідним конкретним умовам існування суспільства і рівню його розвитку. Неминущим загальним початком будь-якої правової держави є його зв'язаність правом. Правова держава - це така форма організації діяльності державної влади, яка будується у взаємовідносинах з індивідами і їх різними об'єднаннями на основі норм права.

Економічною основою правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатоукладності, на різних формах власності (державної, колективної, орендної, приватної, акціонерної, кооперативної та інших) як рівноправних і однаковою мірою захищених юридично.

Соціальну сторону правової держави складає саморегулююче громадянське суспільство, яке об'єднує вільних громадян-носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такої держави знаходиться людина, його різноманітні інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей; забезпечується плюралізм думок, особисті права і свободи.

Етичну основу правової держави утворюють загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свободи особистості, її честі і гідності. Режим правової державності реально затверджує їх визначальну роль в житті суспільства, виключає свавілля і насильство над особистістю. Конкретно це виражається в демократичних методах державного управління, справедливості правосуддя, в пріоритеті прав і свобод особистості у взаємовідносинах з державою, захисті прав меншості, терпимість до різних релігійних переконань і т. п.

Правова держава - суверенна держава, яка концентрує в собі суверенітет народу, націй і народностей, що населяють країну. Здійснюючи верховенство, загальність, повноту і винятковість влади, така держава забезпечує свободу суспільних відносин, заснованих на початках справедливості, для всіх без винятку громадян. Воно обмежує свободу людини, якщо його поведінка загрожує свободі інших людей.

Політична природа держави найбільш чітко проявляється в його суверенітеті. Саме в суверенітеті концентрується вся гама потреб і інтересів різних ланок політичної системи суспільства. Завдяки суверенітету координуються інтереси державних і недержавних організацій, забезпечується їх справедлива правова рівновага і вільний розвиток.

1. Верховенство закону у всіх сферах суспільного життя. У системі правових цінностей вищою формою вираження, організації і захисти волі людей є закон. У законах держава встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, які повинні максимально враховувати об'єктивні потреби суспільного розвитку на засадах рівності і справедливості. Саме тому закон володіє вищою юридичною силою. Всі інші правові акти повинні відповідати закону. Підзаконні акти при необхідності можуть лише конкретизувати деякі положення законів, але ні в якому разі не "вдосконалювати", не "підправляти", не "змінювати" закон.

Основний закон правової держави - конституція. У ній сформульовані правові принципи державного і суспільного життя. Ніякий інший правовий акт держави не може суперечити конституції. Пріоритет конституції - невід'ємна риса правової держави. Тому правова держава - це конституційна держава.

2. Реальність прав особистості, забезпечення її вільного розвитку. Правова держава визнає за індивідом певну сферу свободи, за межі якої втручання держави неприпустимо. Обов'язок "невтручання" державної влади відповідає праву індивіда вимагати дотримання цього. У разі порушення цього права воно забезпечується судовим захистом. У цих умовах фактична свобода перетворюється в право свободи. Право стає загальним масштабом і рівною мірою свободи. Реальний його прояв охоплюється формулою: "Все, що не заборонено індивіду, йому дозволено", і навпаки: "Все, що не дозволено владі, їй заборонено".

Взаємна відповідальність держави і особистості. Відносини між державою як носієм політичної влади і громадянином як учасником її формування і здійснення повинні будуватися на засадах рівності і справедливості. Визначаючи в законах міру свободи особистості, держава в цих межах обмежує себе у власних рішеннях і діях.

Обов'язковість закону для державної влади забезпечується системою гарантій, які виключають адміністративний свавілля. До них належать відповідальність депутатів перед виборцями (відкликання депутатів); відповідальність уряду перед представницькими органами;

дисциплінарна, цивільно-правова або карна відповідальність посадових осіб держави будь- якого рівня за невиконання своїх обов'язків перед конкретними суб'єктами права.

На тих же правових началах будується відповідальність особистості перед державою. Застосування державного примусу повинно носити правовий характер, не порушувати міру свободи особи, відповідати тяжкості скоєного

правопорушення.

Природний прогрес людського життя вносить і буде вносити нові елементи в теорію і практику будівництва правової держави.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Тема №5: Політична влада

Мета заняття: розглянути сутність і зміст політичної влади, визначити спільне і відмінне між політичною та державною владою, розглянути фактори легітимації влади; формувати у здобува- чів вищої освіти політико-правовий світогляд, правову культуру в умовах демократизації суспільства та розбудови держави; виховувати вміння публічного виступу та навички наукової полеміки.

Навчальні питання

1. Поняття і форми політичної влади.

2. Легальність та легітимність політичної влади.

3. Держава як вища форма політичної влади.

4. Правова держава.

Терміни і поняття для засвоєння: політична влада, державна влада, політичне панування, верховенство влади, легальність влади, легітимність влади, ресурси влади, ознаки влади, ерозія влади, відчуження влади, ефективність влади.

Теми рефератів

1. Політичне життя і владні відносини.

2. Легітимність влади як соціальна проблема.

3. Реалізація влади в демократичному суспільстві.

4. Концепції походження та сутності політичної влади.

5. Реалізація влади в демократичному суспільстві.

6. Влада: ґенеза, компоненти, методи функціонування.

7. Структура політичної влади.

8. Принципи і сутність поділу влади в демократичному суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття легітимність політичної влад

2. З'ясуйте структурні елементи політичної влади.

3. Дайте визначення понять «політична влада», політичне пану­вання, політичний авторитет

4. Що таке джерела, ресурси та засоби політичної влади?

5. Розкрийте зміст аксіом політичної влади за О. Ільїним.

6. Які особливості політичної влади в Україні?

7.

8. Якою мірою ідея Аристотеля про змішану форму правління може бути здійсненною в демократичних державах сучасності ?

9. Легітимність влади - це здатність влади підтримувати у громадян лояльність і довіру до існуючих політичних інститутів. На що може піти влада, вичерпавши всі способи легального впливу на маси? Висловіть власну точку зору.

10.Чи є, на Вашу думку, протиотрута проти розбещення індивідів владою?

Тестидо теми № 5. «Політична влада»

1. Що таке «політична влада»?

а) влада - це сила, могутність;

б) влада - це мистецтво;

в) влада - це правила взаємин між окремими індивідами і соціальними інститутами;

г) влада - це можливість і здатність одного учасника відносин робити визначальний вплив впливати на поведінку інших

2. Що таке легітимність політичної влади?

а) юридична законність влади;

б) схвалення влади населенням, переконаність у необхідності підпорядкування;

в) верховенство і повнота влади держави на всій її території, а також незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах;

г) здатність впливати на поведінку окремих людей, соціальних груп, організацій або суспільства в цілому з метою досягнення певних цілей

3. Що є предметом вивчення політології?

а) політична культура;

б) владні відносини;

в) держава;

г) все вище вказане

4. Метою політики є:

а) забезпечення панування одних суспільних груп над іншими;

б) узгодження соціальних інтересів;

в) діяльність груп, партій, держави, пов'язаних з реалізацією загальнозначущих інтересів за допомогою політичної влади;

г) визначення лідера

5. В якій позиції перераховані джерела політичної влади?

а) легітимність, результативність, терпимість, самокритичність;

б) право, авторитет, примус, популізм, переконання;

в) панування, керування, контроль, координація, організація;

г) сила, багатство, престиж, інформація, авторитет

6.

а) цінності, ідеали, переконання;

б) емоції, почуття, переживання;

в) потреби, інтереси;

г) програми, платформи, декларації

7. Демократична система влади не передбачає...

а) поділу влади;

б) плюралізму думок;

в) монополізації влади;

г) елітарності

8. Згідно політичної науки, держава це:

а) офіційний підрозділ країни;

б) група людей, завжди пов'язаних спільною культурою;

в) політичне об'єднання, що володіє вищим суверенітетом;

г) орган примусу (насилля)

9. Основним атрибутом держави є:

а) публічна влада;

б) населення;

в) ресурси;

г) територія

10. Виберіть з перерахованих визначень держави найбільш точне:

а) держава - це сукупність організацій та установ, що реалізують функції управління в рамках певної території на основі встановлених юридичних норм і правил;

б) держава - це система органів та інститутів, що здійснюють владні повноваження на основі верховенства права, поділу влади і визнання рівності і свободи за всіма учасниками суспільних відносин;

в) держава - це центральний інститут політичної системи суспільства, який створюється для організації і управління життям населення на певній території за допомогою публічної влади, що має обов’язковий характер;

г) держава - це інструмент насильства пануючих класів над пригнобленими масами;

ЛІТЕРАТУРА

Обов'язкова:

1. Конституція України. - Суми: ТОВ «ВВП Нотіс», 2018. 56 с.

2. Декларація про державний суверенітет України. К., 1991. 8 с.

3. Теорія політики: підручник / Денисенко В. М., Бліхар В. С., Требін Н. П., та ін. - Л.: Ліга-Прес, 2015. 668.

4. Історія політичної думки: підручник / за заг. ред. Н. М. Хоми. - Л.: Новий Світ-2000, 2016. 1000 с.

5. Політологія: навч. посіб. / М. П. Гетьманчук, В. К. Грищук, Я. Б. Турчин та ін.; за заг. ред. М. П. Гетьманчука. - К.: Знання, 2011. С. 38­46.

6. Політологія: хрестоматія / [Гетьманчук М. П., Грищук О. В., Ти­таренко Д. М., Сусліков В. Є.] / за ред. Гетьманчука М. П. - Львів: ЛьвДУВС, 2011. С. 105-158.

Додаткова:

1. Актуальні питання сучасної політики: словник-довідник для працівників ОВС / за ред. проф. М. П. Гетьманчука.- Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. 118 с.

2. Гетьманчук П., Грицук В.К. Політологія. Навчальний посібник. К. : Основи, 2010. 415 с.

3. Воронянський О.В., Кулішенко Т.Ю. Політологія. Підручник. Харків. ХНТУСГ ім. П. Василенка, 2017. 180 с.

4. Демиденко Н.М. М.С. Грушевський: деякі аспекти концепції

державотворення.Сіверянський літопис : зб. наукових праць /

Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства Національної академії наук України.Вип.8. Київ - Глухів. 2016. С. 407­411.

5. Демиденко Н.М. «Заповіт борцям за визволення» Володимира

Винниченка. Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 травня 2019 р.) / Сумська філія Харківського

національного університету внутрішніх. Суми: Видавничий дім «Ельдорадо», 2019. С.191-194.

6. Демиденко Н.М. Концепція автономії і федерації у період українського визвольного руху : погляд з ХХІ століття. Збірник матеріалів V Міжнародної науков.- практ. конференції, 25-26 жовтня 2016 р. м. Вінниця / Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Вінниця, 2016. С. 16-17.

7. Демиденко Н.М. «Заповіт борцям за визволення» Володимира

Винниченка. Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 травня 2019 р.) / Сумська філія Харківського

національного університету внутрішніх. Суми: Видавничий дім «Ельдорадо», 2019. С.191-194.

8. Демиденко Н.М. Концепція автономії і федерації у період українського визвольного руху : погляд з ХХІ століття. Збірник матеріалів V Міжнародної науков.- практ. конференції, 25-26 жовтня 2016 р. м. Вінниця / Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Вінниця, 2016. С. 16-17.