<<
>>

Керівні групи суспільства. Правлячі та політичні еліти

Реальний розподіл влади в суспільстві, як правило, не збігається з її формальним механізмом, тому аналіз інститутів політичної системи має доповнюватись аналізом реальних відносин між суб’єктами влади.

Крім того, слід мати на увазі багатоступеневість суб’єктності влади, тобто існу­вання первинних суб’єктів - класів, соціальних прошарків, націй тощо - і суб’єктів вторинних. Такими вторинними - у даному контексті безпосере­дніми - суб’єктами влади є керівні групи суспільства. До них належать:

• керівні центри громадсько-політичних інституцій суспільства (держав, партій, об’єднань, блоків);

• правлячі та політичні еліти;

• групи тиску або лобіювання інтересів певних суспільних спіль­нот.

Керівні центри громадських рухів і формальних політичних інсти­туцій є реальними носіями влади, хоча їх влада може бути не оформленою, не легітимізованою. Тому слід розрізняти формальні й неформальні центри. Перші мають відповідний мандат, чітке коло повноважень та від­повідальності, певний рівень пасивної чи активної підтримки суспільства. Це той випадок, коли формальні владні інституції - уряд, президент, прав­ління партії - дійсно реалізують свої керівні повноваження. Але паралель­но завжди існують неформальні керівні групи, які не мають чіткого манда­ту, повноважень та відповідальності, але мають вплив і здатність приймати рішення. Це або неформальні групи в середині формальних центрів (напр., група найвпливовіших членів уряду чи правління партії; радники президе­нта, які за своїм впливом перевищують свої формальні повноваження); або керівні центри, що знаходяться поза межами формальних владних струк­тур. В останньому випадку формальні керівники стають маріонетками тих, хто фактично не має відповідного мандата, але здійснює керівництво дер­жавою та суспільством (партійні, церковні, військові структури, «сірі кар­динали» монархічних дворів, масонські ложі, родові клани, мафіозні угру- пування тощо).

Слід також згадати про керівні центри не тільки державного, але й наддержавного, транснаціонального рівня.

Тут також поряд із формаль­ними структурами (ООН, НАТО, партійними інтернаціоналами, об’єднай- нями церков) є впливові неформальні центри (Велика вісімка, Трьохсто- роння комісія, Римський клуб, об’єднання масонів тощо). Деякі з неформа­льних керівних центрів не приховують власного впливу, намагаючись фак­тично формалізувати його; інші, навпаки, віддають перевагу таємниці.

Керівні центри є найбільш активними, дієвими органами більш ши­роких суб’єктів влади, які називають правлячими та політичними елітами. Політичною елітою називають осіб, які здійснюють у державі владу, при­ймають у межах політичної системи головні рішення, віддають накази й контролюють їх виконання за допомогою бюрократичного апарату. Під правлячою елітою розуміють представників як політичної, так і економі­чної, військової, церковної, культурної та інших еліт, які так чи інакше бе­руть участь у керівництві суспільством. Таким чином, правлячі еліти - від­носно організовані меншини, які здійснюють політичну владу над суспільст­вом загалом або впливають на цю владу та контролюють її. Приналежність до еліти, як правило, супроводжується низкою привілеїв, що пов’язані з ви­соким соціальним престижем і володінням правом прийняття рішень на та­кому рівні, який не доступний іншим особам, що не входять до еліти.

<< | >>
Источник: Алієв Г.Є.. Політологія Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ,2007. – 280 с.. 2007

Еще по теме Керівні групи суспільства. Правлячі та політичні еліти:

  1. Поняття та головні ознаки соціальної групи. Класифікація соціальних гцуп (великі соціальні групи, середні соціальні групи, малі соціальні групи).
  2. ЛЕКЦІЯ: ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ І ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО.
  3. Поняття малої групи. Класифікація малих соціальних груп (первинні/вторинні; формальні/неформальні; референтні/групи членства; квазігрупи). Структура малої групи. Динамічні процеси в малій групі. Соціально-психологічний клімат групи. Конформізм, конформна поведінка і конформність. Згуртованість.
  4. 8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
  5. Тема 8 Політичні партії та їх роль у політичній системі суспільства
  6. Тема 14. Політичні еліти і політичне лідерство
  7. Тема 14. Політичні еліти та політичне лідерство
  8. 15. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ І ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО: СВІТОВИЙ ДОСВІД І УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
  9. Поряд з державою та іншими елементами політичної системи важливу роль у політичній організації сучасного демократичного суспільства відіграють політичні партії
  10. Тема 8. ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ І ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
  11. Сутність політичних партій та їх місце в політичній системі суспільства
  12. Громадські організації та рухи у політичній системи суспільства
  13. Тема 10. Політичні партії. Громадські організації та рухи в політичному житті суспільства
  14. Типологія і рекрутування політичної еліти
  15. 14. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ І РУХИ.