Групи тиску. Лобізм

Групи тиску - це зацікавлені суспільні групи (підприємницькі, проф­спілкові, релігійні та ін.), які здійснюють тиск на політичні інститути з метою прийняття відповідних політичних рішень на свою користь.

Групи тиску формально не зв’язані з політичною владою, вони впливають на неї непрямо, частіше за допомогою налагодженої системи економічних, політичних, фінансових зв’язків. Засобами впливу є субсидії політичним партіям, фінансування політичних та виборчих кампаній, про­ведення громадських акцій із метою підтримки або осудження будь-кого, використання засобів масової інформації тощо. Це може бути вплив безпо­середньо на владу, на політичні партії або на громадську думку. Але голо­вним об’єктом груп тиску є законодавча сфера, де їх діяльність спрямована на створення сприятливих правових умов (напр., податкових пільг). Діяль­ність груп тиску буває відкритою і прихованою.

Група тиску - це громадське об’єднання, яке добивається задово­лення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інсти­тути публічної влади. Якщо поняття «групи інтересів» указує взагалі на політичний вимір цих груп, то поняття «групи тиску» визначає лише фор­му їхньої дії, метод впливу на ті чи інші політичні рішення. Поняття «ло­бі», як і поняття «групи тиску», наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення, тоді як поняття «групи інтересів» указує на суб’єкти цього впливу.

У деяких західних країнах утворився офіційний механізм впливу груп тиску на процес прийняття рішень органами державної влади - лобізм (англ. lobby - кулуари). Лобіст - це той, хто професійно обстоює інтереси клієнтів або консультує клієнтів, як їм вплинути на формування і запрова­дження державної політики у власних інтересах.

а) лобістські структури великих корпорацій, професійних спілок, асоціацій;

б) спеціальні юридичні лобістські контори або фірми з політичного консалтингу.

Специфіка лобізму полягає у тиску переважно на законодавчий про­цес або конкретний політичний курс переважно через парламент. Форми діяльності лобістських структур досить різноманітні:

• виступи на слуханнях у комітетах парламенту;

• надання відповідної інформації депутатам;

• створення проектів законів;

• організація пропагандистських кампаній і «тиску з місць»;

• фінансування потрібних кандидатів;

• прямий і непрямий підкуп урядовців та депутатів.

Із 1966 р. в США узаконений іноземний лобізм, тобто діяльність, спрямована на здобуття військової, економічної, політичної допомоги від­повідними країнами. У 1995 р. був прийнятий новий закон із характерною назвою - «Акт про відкритість лобізму».

У багатьох країнах (зокрема і в Україні) існує неофіційний (нелега­льний) лобізм, який ще називають «тіньовим», або нецивілізованим. Лобі­стською діяльністю в органах виконавчої й законодавчої влади активно займаються банківські, промислові, підприємницькі, аграрні, галузеві, кла­нові групи, що призводить до фактичного зрощування бізнесу (нерідко також «тіньового») з бюрократичним державним апаратом та поширення корупції.