Фашизм і нацизм. Неофашизм

Фашизм (від італ. fascιo - жмут, зв’язка, об’єднання; лат. fasces - пучок пов’язаних прутиків) - ультраправа політична течія із тоталітарною й ієрархічною структурою, цілком протилежна демократії та лібералізмові.

Фашистські організації виникли в Італії в 1919 р., і вже в 1922 р. цей рух, очолюваний Б. Муссоліні, прийшов до влади. Паралельно в Німеччині сформувався нацизм (націонал-соціалізм) - Націонал-соціалістична робітнича партія під проводом А. Гітлера в 1933 р. прийшла до влади, встановивши тоталітарний режим і розв’язавши згодом Другу світову війну, в якій Німеччина та її союзники зазнали нищівної поразки. В Іспанії та Португалії фашистські режими зберігалися до середини 70-х років. Історично термін «фашизм» відноситься до відповідної політичної течії Італії, для якої було характерно прагнення корпоративної єдності держави (у дусі солідаризму) і заперечення як класової боротьби, так і демократичної боротьби партії. Німецький нацизм додав до цього вкрай расистську та антисемітську віру у вищість німців-арійців від решти народів і культур (обґрунтувуючи її як біологічно-фізіологічними, так і містично-релігійними доказами), а також впроваджував своєрідну форму державного соціалізму.

Сьогодні ідеології фашизму і нацизму, як правило, не розрізняються. Для них характерний антикомунізм, шовінізм і расизм (боротьба за чистоту «вищої раси»), проповідь «корпоративної нації» й вождізму, нестримна соціальна демагогія, знищення демократичних свобод, культ насильства. Прагнучи відновлення чистоти нації та її панування, фашизм (нацизм) приймає такі засоби досягнення цієї мети: утвердження авторти- тарної і антиліберальної держави; тотальний контроль однієї партії над поілтичними об’єднаннями, засобами масової інформації та суспільством в цілому; державне спрямування праці і споживання на створення самодостатньої економіки; панування харизматичного лідера, що втілює «справжні» інтереси мас і надихає їх.

В останні десятиріччя в деяких європейських країнах з’явився неофашизм, тобто нові ультраправі екстремістські течії, які використовують атрибутику, символіку та ідеологію класичного фашизму, хоча й вимушені камуфлювати деякі відверто антигуманні погляди. Боротьба сучасних неонацистів за національну і расову чистоту часто спрямовується проти іммігрантів, переважно з арабських, азіатських та африканських країн.

<< | >>

↑

Источник: Алієв Г.Є.. Політологія Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ,2007. – 280 с.. 2007

Еще по теме Фашизм і нацизм. Неофашизм:

- Основы политологии -