ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ

Ключові слова і поняття: політичний конфлікт, конфліктоло- гія, конфліктна ситуація, інцидент, ескалація.

Резюме: визначення сутності політичних конфліктів як особ­ливого різновиду політичної взаємодії, розгляд впливу політич­них конфліктів на суспільство, з’ясування значення сукупності різних факторів на специфіку виникнення, перебігу та можливі способи вирішення політичних конфліктів.

Знання та вміння: формування у студентів знань про сутність, зміст та механізми розгортання політичних конфліктів у сучасному суспільстві; сприяння формуванню у студентів умінь самостійно аналізувати перебіг політичних конфліктів як у світі загалом, так і в Україні зокрема; надання рекомендацій щодо запобігання ескалації конфліктів як на міжособистісному, так і на міжгруповому рівні.

Рекомендована література

Основна:

1. Прикладна політологія: Навчальний посібник / За ред. В. П. Гор- батенка. — K.: Академія, 2008. — 472 с.

2. Ііценко Μ. П. Політологія: питання теорії і методики: Навчально- методичний посібник / Μ. П. Іщенко. — Черкаси: Черкаський універси­тет ім. Б. Хмельницького, 2006. — 320 с.

Додаткова:

1. Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів: Навчальний посібник / А. Т. Ішмуратов. — K.: Наукова ду­мка, 1996. — 191 с.

2. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта: Учебное пособие / А. Г. Здравомыслов. — M.: Аспект Пресс, 1995. — 317 с.

3. Калакура О. Четверті Kypaci вські читання «Політичні конфлікти в сучасній Україні: сутність, витоки, шляхи подолання» / О. Калакура // Історичний журнал. — 2008. — № 6. — С. 120—123.

Що являє собою політичний конфлікт?

Політичний конфлікт — це різновид і результат конку­рентної взаємодії двох і більше сторін (окремих осіб, соціаль­них груп, держав), які сперечаються з приводу отримання та реалізації владних повноважень і ресурсів. Політичний кон­флікт являє собою один з можливих варіантів взаємодії полі­тичних суб’єктів.

Які є базові виміри та елементи політичного конфлікту?

Основні виміри політичного конфлікту: J особа — група;

-J група — група;

-J група — держава;

J держава — держава.

Політичний конфлікт — це завжди конкурентна взаємодія сторін. Конфлікт може виявлятися у відкритій формі або у латен­тному (прихованому) протистоянні.

Які типи політичних конфліктів можна виокремити

Типологія політичних конфліктів за різними критеріями

♦ За ступенем і характером нормативної регуляції (Л. Козер) — інституціалізовані (здатні підпорядковуватися діючим чинним політичної гри) та неінституціалізовані (відбуваються поза ме­жами встановлених правил).

♦ За глибиною суперечностей і ступенем протистояння (К. Маркс) — антагоністичні (вирішення конфлікту пов’язане зі знищенням однієї з сторін конфлікту) та неантагоністичні (ви­рішення конфлікту передбачає збереження сторін конфлікту).

♦ За ступенем інтенсивності — ескаловані (конфлікти екска- лації, наприклад, із застосуванням збройної сили) та конфлікти низької інтенсивності (затяжний характер, менш виражений сту­пінь протистояння сторін).

♦ За темпоральними (часовими) характеристиками — довго­тривалі (мають затяжний характер, можуть відбуватися впро­довж життя кількох поколінь) та короткотривалі (відбуваються швидко, вирішуються протягом украй короткого часу).

♦ За специфікою побудови й організації — вертикальні (ха­рактеризують взаємини суб’єктів, що належать до різних рівнів влади) та горизонтальні (розкривають зв’язки однопорядкових суб’єктів політики).

Y чому полягає специфіка причин політичних конфліктів?

Основні причини політичних конфліктів'.

J соціальна нерівність;

J дефіцит життєвих благ;

J боротьба за кращі позиції у суспільстві;

J розбіжність цінностей індивідів та суспільства;

J несумісність інтересів людей;

егоїстичні інтереси окремих осіб або соціальних груп;

S погана інформованість і непорозуміння;

J недосконалість людської психіки.

Що таке джерела політичних конфліктів?

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ

Які стратегії використовують для керування конфліктами?

Основні стадії керування конфліктами:

♦ ініціація конфлікту — перманентне загострення суспільних суперечностей, посилення ескалації конфліктів;

♦ рутинізація конфлікту — свідома підтримка напруженості у відносинах сторін конфлікту для використання її у своїх інтересах;

♦ запобігання конфліктові — недопущення переходу конфлік­ту у відкриту фазу протиборства;

♦ врегулювання конфлікту — зняття (повне або часткове) гос­троти протиборства сторін;

♦ вирішення конфлікту — ліквідація причини конфлікту, ви­черпання предмета суперечки;

♦ витіснення конфлікту — перенесення відповідальності за різноманітні способи завершення конфлікту на інший рівень по­літичної системи.

Як назрівають І як розгортаються політичні конфлікти?

ОСНОВНІ СТАДІЇ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ

Процедура розвитку конфліктної ситуації

Які основні елементи характеризують розви- ток політичного конфлікту?

Складові розвитку політичного конфлікту:

♦ Конфліктна ситуація — нагромадження суперечностей, пов’язане з діяльністю суб’єктів соціально-політичної взаємодії, що об’єктивно створює підґрунтя для розгортання реального протиборства між ними.

♦ Інцидент — активізація діяльності однієї зі сторін конфлікту, яка утискує інтереси інших суб’єктів соціально-політичної взаємодії.

♦ Неподільність об 'єкта конфлікту — це те, на що претендує кожна із сторін конфлікту і що спричиняє їхню протидію.

♦ Предмет конфлікту — об’єктивна проблема, яка потребує вирішення і є причиною розбрату сторін конфлікту.

♦ Розгортання безпосередньо конфлікту — може характери­зуватися як етапами посилення агресії сторін, так і відступами та уникненням конфлікту.

♦ Вирішення конфлікту — завершення інциденту. Ліквідація об’єкта і предмета конфлікту.

♦ Післяконфліктна стадія — остаточне усунення суперечно­стей сторін конфлікту.

Що являють собою параметри політичного конфлікту?

Які умови розв'язання політичних конфліктів можна назвати?

Умови розв’язання політичного конфлікту

Якими способами можна досягти завершен- ня політичного конфлікту?

Завершення конфлікту у формі примирення сторін можна до­сягти двома способами.

1. Мирним урегулюванням конфлікту в результаті:

S досягнення компромісу на основі збереження вихідних по­зицій сторін конфлікту;

J укладання асиметричної угоди, яка передбачає нерівні по­ступки сторін;

J виснаження ресурсів сторін конфлікту;

J досягнення взаємоповаги між сторонами конфлікту;

≠ віднайдення принципово нового рішення.

2. Примиренням на основі примусу через:

≠ явну перевагу сил і ресурсів однієї із сторін конфлікту;

J ізоляцію однієї зі сторін конфлікту;

S знищення однієї із сторін конфлікту.

Поміркуйте! Kai

1. Згідно з визначенням відомого німецького соціолога Г. Зім- меля, «певний рівень конфлікту не обов’язково дисфункціональ- ний, але є суттєвою складовою як процесу становлення групи, так і її стійкого існування». У чому полягають «групотвірні функ­ції» конфлікту? Чи можливо розглядати в такому розумінні полі­тичні конфлікти у сучасній Україні?

2.

3. Багато представників конфліктології помічають, суспільстві «перекрещиваются расколы», які можуть стати «засобом зміц­нення і підтримки почуття спільності». Як можна пояснити такий ефект політичних конфліктів? Які подібні розколи в Україні ви можете назвати? Проаналізуйте їх.

4. За визначенням Г. Зіммеля, «найефективніша передумова запобігання конфліктові — точне знання порівняльної сили обох сторін — найчастіше вона виявляється тільки у ході реального конфлікту». «Розшифруйте» сенс зазначеного парадоксу. Як він виявляється у поточному політичному житті сучасної України?

5. На інтенсивність конфліктів, за словами авторитетного ні­мецького конфліктолога Р. Дарендорфа, впливає ступінь того, що можна визначити як «нашарування або розподіл соціальних структурних сфер», у яких ці конфлікти розгортаються. Як ви ро­зумієте зазначений висновок. Наведіть приклади.

6. За словами авторитетного французького дослідника А. Ту­рена, сила демократичних інституцій — у їхній здатності транс­формувати соціальні конфлікти в інституціональні правила. Які механізми такого «трансформування» ви можете назвати? Чи розвинені вони у сучасній Україні?

7. На думку відомого ліберального мислителя І. Берліна, на­віть у найбільш гідному суспільстві політичні зіткнення будуть повторюватися, адже «сам конфлікт позитивних цінностей ро­бить це неминучим». Проаналізуйте наведене твердження, ви- словіть власні міркування з цього приводу.

8. Розглядаючи засади варіабельності соціально-політичних конфліктів, Р. Дарендорф виокремив як «особливо важливі» дві змінні — інтенсивність та насилля. Проаналізуйте взаємозалеж­ність цих змінних на прикладі політичних конфліктів в Україні та в будь-якій іншій країні світу.

9. Заповніть таблицю.

Запитання до теми

1. Дайте визначення політичного конфлікту.

2. Які причини розгортання політичних конфліктів ви можете на­звати?

3. Що таке джерела політичних конфліктів? Охарактеризуйте їх.

4. Назвіть механізми розгортання політичного конфлікту.

5. Які стадії політичного конфлікту виокремлюють у сучасній полі­тології?

6. Які типи політичних конфліктів ви знаєте?

7. Які функції політичних конфліктів ви можете назвати?

8. У чому полягає специфіка розгортання політичних конфліктів?

9. Які умови розв’язання політичних конфліктів ви знаєте?

10. Які наслідки політичних конфліктів можна назвати?