Клінічні ознаки меланоми шкіри

Меланома може виникнути в будь-якому місці, де знахо­дяться меланоцити, але в більш ніж 90 % випадків вона ло­калізується в шкірі. Інші можливі місця розвитку меланоми - це очі, респіраторний тракт, мозкові оболонки, шлунково- кишковий тракт (в тому числі пряма кишка), уретра, вагіна.

За характером росту меланоми клінічно поділяють на такі типи:

1. Меланома з поверхневим (горизонтальним) характером росту (70 % усіх меланом шкіри), яка розвивається з уже існуючих диспластичних невусів і росте повільно (від кількох місяців до кількох років) у вигляді плоского пігментного утво­ру з нерівними краями. Пігментація утвору може бути різно­манітною: окремі ділянки коричневого кольору з чорними, фіолетовими й темно-синіми вкрапленнями (вкл. - рис. 22). Гістологічно така меланома поширюється лише в епідермісі, й тому вона має відносно сприятливий прогноз при своєчасно здійсненому лікуванні. Але в тих випадках, коли не зверта­ють уваги на зміни пігментного утвору або коли його трав­мують (наприклад, під час гоління) чи “лікують” домашніми засобами (чистотілом, часником та ін.), меланома з фази го­ризонтального росту переходить у фазу вертикального (по­являється вузол) з інфільтрацією глибоких шарів шкіри й схильністю до метастатичного поширення.

2. Вузловамеланома (15-20 %) - найбільш біологічно агреси­вна пухлина, характеризується швидким ростом (декілька місяців) та інфільтрацією дерми. Макроскопічно - це темного кольору (різні відтінки чорного в поєднанні з темно-синім чи фіолетовим забарвленням) пухлина, відносно правильної фо­рми, діаметром 0,5-1,5 см, переважно розвивається в чистих ділянках шкіри без невусного компонента. Якщо таку пух­лину не прооперують, то в подальшому вона, інфільтруючи підлеглі тканини, швидко збільшується в розмірах (3-5 см і більше), стає горбистою, поверхня ерозується, кровоточить, з часом пухлина розпадається, з’являються метастатичні ву­зли (вкл.

3. Лентиго-меланома (4-10 %) найчастіше зустрічається в осіб старшого віку в результаті переродження тривало існу­ючих (5-10 років) пігментних плям шкіри обличчя і шиї (на­приклад, меланозу Дюбрейля; вкл. - рис. 24). Клінічно - це велика (> 3 см), пігментна (кольору загару) пляма з непра­вильними краями й повільним горизонтальним характером росту; вертикальна фаза росту спостерігається дуже рідко (у 5 %). Прогноз сприятливий.

4. Акральналентиго-меланома (2-8 % меланом серед людей білої раси і 35-60 % - у кольорових) характеризується розвитком пухлин на шкірі долонь, підошов, під нігтями, на слизових (кон’­юнктива, ротова порожнина, анус, вагіна) переважно в людей негроїдної і жовтої рас. Піднігтьова меланома в 75 % випадків появляється на великому пальці стопи або кисті і, як правило, спочатку не розпізнається. Найбільш типові помилкові діагно­зи: грибкове ураження нігтів, врослий ніготь, травма. Переваж­но піднігтьова меланома починає свій ріст у ділянці нігтьового ложа й розвиток її до певного часу є прихованим. У багатьох випадках єдиним симптомом росту є поява темної лінії на пластинці нігтя.

5. Безпігментна меланома - це найбільш небезпечна в плані хірургічних помилок пухлина. Всі чотири типи меланом мо­жуть бути в незначній кількості випадків безпігментними (на­приклад, нодулярна меланома - в 5 % випадків; вкл. - рис. 25).