<<
>>

ВСТУП

Проблеми довкілля являють собою органічне переплетення економіч­них, політичних, правових, етичних, а також наукових й технологічних компо­нентів. Уся діяльність людей, у тому числі й наукова, споконвічно була спря­мована на те, щоб найповніше розкрити таємниці природи, приборкати і під­порядкувати її задоволенню своїх різноманітних і постійно зростаючих по­треб.

Тож наука, особливо на попередніх етапах цивілізаційного розвитку, ви­ступала засобом підкорення людиною всіх природних сил і ресурсів, які вважалися невичерпними, а права людини на володіння і розпорядження ними — необмеженими.

І хоча ставлення людини до природи принципово не змінилось, екологіч­на криза досить істотно протверезила частину людства. Велика планета Земля в нашій свідомості раптом стала на диво малою і слабкою, а незлі­ченна кількість її мешканців — пасажирами одного човна. Сувора реаль­ність вимагає чіткого усвідомлення, що краще вжити заходів зараз, до того, як станеться біда, ніж потім долати її згубні наслідки. Але дуже непросто відмови­тись від усталеного порядку, який мас лише ту перевагу, що добре зна­йомий усім, хто ним користується. Прикро, але факт, що багато фізиків, хіміків, металургів, агрономів, громадських діячів не переглянуть своїх по­зицій, не відмовляться від технократичних інтенцій, доки якесь потрясіння не змусить їх це зробити. Але, як відомо, хто живе тільки минулим чи сьо­годнішнім, неминуче прогледить майбутнє.

Олюднення природного середовища в планетарному масштабі покладає величезну відповідальність як на вчених, так і на всіх без винятку жителів планети. Змушені розгортати багатоаспектну природоохоронну діяльність, ми раптом виявили, що не маємо належної інформації про середовище сво­го проживання. Весь попередній багатовіковий досвід людства був спрямо­ваний, головним чином, на дослідження і використання окремих фрагментів природного оточення з метою одержання необхідних матеріальних благ.

То­му він виявився надто «фрагментарним» і «спеціалізованим». Відновлення порушеної рівноваги здійснювалося самою природою. Нині її поновлюва­льні можливості майже вичерпані.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного ком­плексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарст­ва, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювало­ся найбільш «дешевим» способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, ад­міністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що еколо­гічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.

Для того, щоб виправити становище і не допустити на території Укра­їни повної і незворотної екологічної катастрофи, необхідно створення ефе­ктивної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. В цій системі одне з найважливіших місць посідає де­тальний еколого-економічний аналіз намічуваної та діючої господарської діяльності, який складається з багатьох соціально-економіко-екологічних стандартних процедур.

Формування еколого-економічних поглядів відповідно до сьогодення, ускладнюється існуючими стереотипами. Стара модель господарювання за­безпечення відтворювання за рахунок використання додаткових ресурсів — надто живуча і її переборення є надзвичайно складною справою. Зламати помилкову дилему (або зростання виробництва, або збереження природи, а третього нема) серед управлінської та фінансово-економічної еліти є пер­шочерговим завданням екологічного виховання і освіти майбутніх спеціа­лістів.

Одним із видів екологічних знань, якими повинен володіти еконо­міст, є витрати на природоохоронні заходи і штрафи за порушення екологі­чних норм і стандартів. Звідси виникає необхідність навчання студентів методикам збору, використання та економічного аналізу показників оцінки екологічного стану підприємства на основі існуючого законодавства, оскі­льки кваліфікований економіст, а також керівник повинен уміти прогнозу­вати можливість погіршення життєдіяльності підприємства (а іноді банк­рутства) і запропонувати заходи щодо нейтралізації екологічних загроз.

Екологізація економічного і фінансового середовища має цілком реа­льні та відчутні для підприємства форми — це і екологічні обмеження на ресурси, і вплив екологічних витрат на прибуток, вплив екологічної сприя­тливості на реальну ринкову ціну капіталу.

Одержані в курсах економічних дисциплін знання і навички об'єктив­ної оцінки екологічного стану підприємства представляють можливість закріплення та поглиблення елементів загальної екологічної культури, а також практичного використання цих матеріалів в інтересах підприємств. Такий підхід виявляється ще більш важливим у світлі перспективи не­ухильного розширення штрафних санкцій за порушення санітарних норм природокористування.

Словом, в умовах сучасності необхідно негайно зробити природокорис­тування більш раціональним і науковообгрунтованим. Тут величезна роль належить, звичайно, економічній екології. Розгляду основних питань з даної га­лузі сучасної екологічної науки і присвячується посібник.

<< | >>
Источник: Юрченко Л. І.. Екологія. Навчальний посібник. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури,2009. - 304 с.. 2009

Еще по теме ВСТУП:

  1. ВСТУП
  2. вступ
  3. ВСТУП
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. вступ
  7. ВСТУП
  8. вступ
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВСТУП
  12. Вступ
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. Вступ
  16. Вступ
  17. Вступ
  18. ВСТУП
  19. Вступ
  20. Вступ