ВСТУП

Проблеми довкілля являють собою органічне переплетення економіч­них, політичних, правових, етичних, а також наукових й технологічних компо­нентів. Уся діяльність людей, у тому числі й наукова, споконвічно була спря­мована на те, щоб найповніше розкрити таємниці природи, приборкати і під­порядкувати її задоволенню своїх різноманітних і постійно зростаючих по­треб.

І хоча ставлення людини до природи принципово не змінилось, екологіч­на криза досить істотно протверезила частину людства. Велика планета Земля в нашій свідомості раптом стала на диво малою і слабкою, а незлі­ченна кількість її мешканців — пасажирами одного човна. Сувора реаль­ність вимагає чіткого усвідомлення, що краще вжити заходів зараз, до того, як станеться біда, ніж потім долати її згубні наслідки. Але дуже непросто відмови­тись від усталеного порядку, який мас лише ту перевагу, що добре зна­йомий усім, хто ним користується. Прикро, але факт, що багато фізиків, хіміків, металургів, агрономів, громадських діячів не переглянуть своїх по­зицій, не відмовляться від технократичних інтенцій, доки якесь потрясіння не змусить їх це зробити. Але, як відомо, хто живе тільки минулим чи сьо­годнішнім, неминуче прогледить майбутнє.

Олюднення природного середовища в планетарному масштабі покладає величезну відповідальність як на вчених, так і на всіх без винятку жителів планети. Змушені розгортати багатоаспектну природоохоронну діяльність, ми раптом виявили, що не маємо належної інформації про середовище сво­го проживання. Весь попередній багатовіковий досвід людства був спрямо­ваний, головним чином, на дослідження і використання окремих фрагментів природного оточення з метою одержання необхідних матеріальних благ.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного ком­плексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарст­ва, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювало­ся найбільш «дешевим» способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, ад­міністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що еколо­гічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.

Для того, щоб виправити становище і не допустити на території Укра­їни повної і незворотної екологічної катастрофи, необхідно створення ефе­ктивної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. В цій системі одне з найважливіших місць посідає де­тальний еколого-економічний аналіз намічуваної та діючої господарської діяльності, який складається з багатьох соціально-економіко-екологічних стандартних процедур.

Формування еколого-економічних поглядів відповідно до сьогодення, ускладнюється існуючими стереотипами. Стара модель господарювання за­безпечення відтворювання за рахунок використання додаткових ресурсів — надто живуча і її переборення є надзвичайно складною справою. Зламати помилкову дилему (або зростання виробництва, або збереження природи, а третього нема) серед управлінської та фінансово-економічної еліти є пер­шочерговим завданням екологічного виховання і освіти майбутніх спеціа­лістів.

Екологізація економічного і фінансового середовища має цілком реа­льні та відчутні для підприємства форми — це і екологічні обмеження на ресурси, і вплив екологічних витрат на прибуток, вплив екологічної сприя­тливості на реальну ринкову ціну капіталу.

Одержані в курсах економічних дисциплін знання і навички об'єктив­ної оцінки екологічного стану підприємства представляють можливість закріплення та поглиблення елементів загальної екологічної культури, а також практичного використання цих матеріалів в інтересах підприємств. Такий підхід виявляється ще більш важливим у світлі перспективи не­ухильного розширення штрафних санкцій за порушення санітарних норм природокористування.

Словом, в умовах сучасності необхідно негайно зробити природокорис­тування більш раціональним і науковообгрунтованим. Тут величезна роль належить, звичайно, економічній екології. Розгляду основних питань з даної га­лузі сучасної екологічної науки і присвячується посібник.