Статичні показники популяції

До статичних показників належать: загальна чисельність і щільність популяції, різноманітні характеристики популяційної структури (вікової, розмірної, статевої, генетичної тощо).

Визначити загальну чисельність організмів у природних популяцій досить складно, часто - практично неможливо.

Віковий склад популяції є її важливою характеристикою, яка істотно впливає на народжуваність, смертність тощо. Співвідношення вікових груп у популяції визначає її здатність до розмноження в даний момент часу і показує, чого можна очікувати у майбутньому, тому віковий склад дає цін­ну інформацію про популяцію і для прогнозування її стану (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Типи вікового складу популяцій: з високою смертністю молодих особин (А), з рі­вномірним виживанням різних вікових групп (В), з домінуванням певних вікових групп (С)

Зазвичай у популяціях, які швидко збільшують свою чисельність, зна­чну частку складають молоді особини (рис. 5.2, а); при повільному зрос­танні чисельності віковий розподіл більш рівномірний (б); популяції, що знаходяться у стаціонарному стані, мають значну частку старих особин (в).

Рис. 5.2. Віковий склад населення в 1970 р.: а - у Мексиці (швидке зростання населення); б - у США (повільне зростання популяції); в - у Швеції (стаціонарний стан популяції)

Для кожної стійкої популяції характерний стабільний віковий розпо­діл (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Віковий склад популяції зубра в Біловезькій Пущі: а-розроджувальна активність, б-обмежена розроджуваність, в-особини, які не беруть участі в розроджуваності

Дещо спрощено, в популяції можна виділити три екологічні вікові групи: пререпродуктивну, репродуктивну та пострепродуктивну. Трива­лість цих періодів по відношенню до загальної тривалості життя значно варіює у різних організмів. У одноденок личинковий період розвитку у во­ді триває від одного року до кількох, а у дорослому стані вони живуть кі­лька діб. Від величини загибелі особин різних вікових групп залежить за­гальний характер смертності популяції, який може бути представлений відповідними для кожного виду кривими (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Типи кривих виживання у різних організмів

Щодо просторового розподілу, то можна виділити три основні типи:

середовища) і характером внутрішньопопуляційних взаємин. Так, якщо ре­сурси у просторі знаходяться рівномірно, то можливі два варіанти розподі­лу - випадковий (за відсутності територіальності) і рівномірний (проявля­ється територіальна поведінка особин). Найчастіше як ресурси, так і окремі умови середовища мають мозаїчний малюнок, йому відповідає плямистий тип розподілу особин у просторі.

До певної міри агрегацію можна пояснити і принципом оптимальної щільності популяції. Згідно принципу Олі (Allee, 1931, 1938, 1951) як недо- населення, так і перенаселення може виступати лімітуючим чинником. Для кожної популяції в певних умовах існує оптимальна щільність, за якої виживання особин буде максимальним.

5.4.