Показники економічної і соціальної ефективності природоохоронних заходів

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показ­ників загального економічного ефекту від цих заходів.

Економічним результатом (повним економічним ефектом) природоохоронних заходів, за розрахунком загальної ефективно­сті природоохоронних витрат, є:

• у сфері матеріального виробництва — приріст обсягів чистої продукції або прибутку, а в окремих галузях або на підприємст­вах — зниження собівартості;

• у невиробничій сфері — економія витрат на виробництво робіт і надання послуг;

• у сфері приватного споживання — скорочення витрат з осо­бистих коштів населення.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

• відвернені економічні збитки від забруднення навколишньо­го середовища, тобто здійснені завдяки зменшенню забруднення навколишнього середовища затрати в матеріальному виробницт­ві, невиробничій сфері та витрати населення;

• приріст економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, збереження чи поліпшення їх завдяки реалізації природоохорон­них заходів;

• приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки повній утилізації сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохо­ронних заходів.

Екологічний рівень природоохоронних заходів зумовлюється зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище і вияв­ляється в обмеженні надходження забруднювальних речовин у біо­сферу, збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до вико­ристання земельних, лісових, водних та інших природних ресурсів.

Соціально-економічний рівень природоохоронних програм передбачає підвищення екологічного комфорту проживання на­селення і збільшення національного багатства. Соціальні резуль­тати відбиваються в поліпшенні фізичного стану людини і зни­женні захворюваності, збільшенні тривалості життя, поліпшенні умов праці і відпочинку; у підтриманні екологічної рівноваги, збереженні естетичних цінностей природних ландшафтів, пам’я­ток природи, заповідних зон та інших територій; у створенні сприятливих умов для зростання творчого потенціалу особистос­ті і розвитку культури, вдосконалення свідомості людини,

Соціально-економічні результати грунтуються на економії або запобіганні втратам природних ресурсів, живої і минулої праці у всіх сферах економіки, а також у сфері особистого споживання, що досягається завдяки здійсненню природоохоронних заходів.

Економічне обгрунтування екологічних програм передбачає загальноекономічний підхід, що означає якомога повніше охоп­лення усіх соціально-економічних результатів щодо варіантів природоохоронних заходів у різних сферах економіки на най­ближчу і віддалену перспективу; врахування всіх витрат, пов’яза­них із здійсненням варіантів, що розглядаються; врахування ча­сового фактора при оцінці витрат і результатів програм; міжгалу­зевий підхід до обгрунтування природоохоронних заходів по те­риторії в цілому.

Економічне обґрунтування екологічних програм будується на зіставленні економічних результатів з витратами на їх здійснення за допомогою системи показників загальної і порівняльної ефек­тивності природоохоронних витрат і чистого економічного ефек­ту природоохоронних заходів відповідно до Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності здійснення при­родоохоронних заходів і оцінки економічних збитків внаслідок забруднення навколишнього середовища.

При розрахунках чистого економічного ефекту економічним результатом природоохоронних заходів вважається загальна су­ма, яка складається із суми збитків, яких вдалося уникнути за­вдяки зниженню забруднення навколишнього середовища, ви­трат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і відпо­відних витрат населення; приросту економічної (вартісної) оцін­ки природних ресурсів, які заощаджуються внаслідок природо­охоронних заходів; приросту вартісної оцінки реалізованої про­дукції, який одержано завдяки утилізації сировинних, паливно- енергетичних та інших матеріальних ресурсів в результаті здійс­нення природоохоронних дій. Економічний результат природо­охоронних програм, який розраховується для визначення чистого економічного ефекту, може застосовуватись і в розрахунках зага­льної економічної ефективності відповідних природоохоронних витрат.

Загальна економічна ефективність природоохоронних витрат розраховується як співвідношення річного обсягу повного еко­номічного ефекту до суми приведених витрат, які сприяли цьому ефекту.

Повний економічний ефект природоохоронних витрат розра­ховується за різницею в прибутку у сфері матеріального вироб­ництва, витрат у невиробничій сфері, витрат з державного бю­джету і особистих коштів громадян за стану навколишнього середовища, що склався (або стану, що може виникнути внаслі­док відмови від проведення природоохоронного заходу), і того, що проектується.

Загальна ефективність природоохоронних витрат визначається на всіх стадіях розробки і виконання програм у галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання при­родних ресурсів у цілому і за регіонами, міністерствами, відом­ствами та недержавними структурами, при проектуванні об’єктів природоохоронного призначення, а також при оцінці результатів виконання екологічних заходів.

Загальна економічна ефективність природоохоронних витрат визначається з метою виявлення загальноекономічних результатів витрат на охорону навколишнього середовища, визначення дина­міки ефективності цих витрат і темпів їх зростання або скорочен­ня, оцінки галузевих та регіональних пропорцій при розподілі ка­пітальних вкладень, характеристики розрахункової і фактичної ефективності витрат, прийняття рішень щодо черговості виконан­ня природоохоронних заходів.

Показник загальної економічної ефективності природоохо­ронних витрат розраховується як відношення річного обсягу пов­ного економічного ефекту до суми приведених витрат, які сприя­ли досягненню цього ефекту (тобто експлуатаційних витрат і ка­піталовкладень, приведених до однакової розмірності згідно з нормативом ефективності).

Загальна економічна ефективність капітальних вкладень у при­родоохоронні заходи визначається діленням річного обсягу повно­го економічного ефекту, за винятком експлуатаційних витрат на утримання і обслуговування природоохоронних об’єктів, на суму капітальних вкладень, що забезпечили цей результат.

• відношення показника зменшення негативного впливу гос­подарської та іншої діяльності на навколишнє середовище до ви­трат, що сприяли цьому зменшенню;

• відношення показника покращання стану навколишнього середовища регіону до витрат, що сприяли цьому покращанню.

Крім того, визначають загальний і розрахунковий економіч­ний ефект від здійснення природоохоронних витрат.

Загальний економічний ефект стосується галузей виробничої і невиробничої сфери і визначається на основі приросту економіч­ної оцінки природних ресурсів або приросту продукції.

Розрахунковий економічний ефект стосується окремих під­приємств, адміністративних районів, виробничо-промислових комплексів, промислових вузлів і визначається на основі прирос­ту прибутку або зниження собівартості продукції.

В галузях, організаціях і установах невиробничої сфери, які повністю або частково фінансуються за рахунок державного бю­джету, методи визначення загального і розрахункового ефекту за­лежать від економії середньорічних витрат.

Загальний економічний ефект від скорочення захворюваності робітників завдяки покращанню стану навколишнього середови­ща в результаті виконання природоохоронних заходів визнача­ється як сума наступних показників:

а) ефект від запобігання втратам продукції за час хвороби ро­бітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

б) ефект від скорочення суми виплат (за рахунок фонду соціа­льного страхування за період тимчасової і постійної непрацездат­ності) робітникам і службовцям, які захворіли внаслідок забруд­нення навколишнього середовища;

в) скорочення витрат у системі охорони здоров’я на лікування робітників, що захворіли внаслідок забруднення навколишнього середовища.

Повний економічний ефект від підвищення продуктивності праці робітників в умовах покращання стану навколишнього се­редовища і збереження естетичної цінності ландшафту, покра­щання стану рекреаційних зон визначають так:

• загальний ефект у матеріальному виробництві — за річним приростом продукції, а в галузях невиробничої сфери — за ско­роченням витрат на виробництво робіт і надання послуг;

• розрахунковий ефект на підприємствах — за річним прирос­том прибутку, в організаціях і установах невиробничої сфери — за економією витрат на виконання робіт і надання послуг.

Повний економічний ефект від запобігання (скорочення) втра­там сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів, твер­дих відходів, неочищених стічних вод, шкідливих газів і пилу розраховують так:

• загальний ефект — за річним приростом продукції;

• розрахунковий ефект — за річним приростом прибутку як множення придатних до використання сировини, палива і готової продукції на ціну з відрахуванням поточних витрат на їх вироб­ництво з відходів.

Загальний ефект від продуктивнішого використання основно­го виробничого обладнання в умовах покращання стану навко­лишнього середовища оцінюється за річним приростом продукції через скорочення простоїв обладнання в ремонті, збільшення фо­нду машинного часу, скорочення витрат на всі види ремонту і обслуговування, зростання продуктивності праці робітників, які зайняті на обслуговуванні обладнання з підвищеною надійністю і ремонтопридатністю.

Розрахунковий ефект від запобігання передчасному зношенню основних фондів при використанні природних ресурсів низької якості або роботи обладнання в забрудненому середовищі розра­ховується як економія витрат на поточні капітальні ремонти плюс приріст прибутку від збільшення строків експлуатації обладнання.

Розрахунковий ефект від підвищення продуктивності сільсь­когосподарських угідь визначають за допомогою приросту при­бутку в середньому за рік (при зміні собівартості продукції у зем­лекористувача після проведення природоохоронних заходів).

Загальний ефект від підвищення (або від запобігання знижен­ню) якості промислової продукції, продукції рибного і сільського господарства оцінюють за річним приростом продукції після про­ведення природоохоронного заходу, а розрахунковий ефект ви­значають як різницю між прибутком від реалізації продукції до та після проведених заходів.

Загальний ефект від скорочення (або від запобігання збіль­шенню) витрат на додаткову очистку забрудненої води, атмосфер­ного повітря, скорочення рівнів шуму або вібраційного впливу до нормативних вимог, що застосовуються в технологічних процесах або в умовах невиробничого використання ресурсів, визначають за річним приростом продукції в сфері матеріального виробницт­ва або за скороченням поточних витрат у невиробничій сфері, а розрахунковий ефект визначають як різницю між собівартістю ресурсу, що використовується, у перерахунку на собівартість продукції.

У випадках, коли запобігання забрудненню води і повітря, які використовуються на виробничі, господарсько-питні або житло­во-комунальні потреби, пов’язане з ліквідацією основних фондів, у розрахунках економічної ефективності природоохоронних за­ходів враховують залишкову вартість, яку оцінюють як різницю між відновлюваною вартістю і значенням нарахованої амортиза­ції, за винятком суми реалізації.

Загальний ефект від скорочення витрат житлово-комуналь­ного господарства та інших галузей невиробничої сфери на сані­тарну очистку і прибирання забрудненої території, від ремонту житла і споруд, відновлення зелених насаджень визначають за сумою економічних витрат (для невиробничих потреб) і приросту продукції для галузей і підприємств, які працюють на принципах самоокупності. В цьому випадку розрахунковий ефект визнача­ють завдяки скороченню середньорічних реальних витрат у від­повідних галузях і на підприємствах.

Загальний ефект від проведення природоохоронного заходу, спрямованого на запобігання втратам, підвищення продуктивно­сті і відновлення лісових насаджень, на які негативно вплинула господарська діяльність, визначається приростом річної економіч­ної оцінки природних ресурсів.

Запроектовані показники загальної економічної ефективності природоохоронних витрат мають бути, як правило, не нижче за відповідні нормативи і звітні показники за минулий рік. Якщо цю вимогу не задовольняють варіанти заходів у галузі охорони нав­колишнього середовища, відібрані за критеріями мінімуму витрат або максимуму економічного ефекту, а також при встановленні факту різноспрямованості економічних і додаткових показників, що характеризують результати природоохоронних заходів, необ­хідно здійснити додатковий контроль і аналіз доцільності віді­браних варіантів шляхом збільшення кількості варіантів, що по­даються на розгляд, і пошуку додаткових резервів підвищення економічності природоохоронних дій.

8.3.