ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ

Кожна популяція займає окреслену територію суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників: наявності умов існування виду, кількості особин у популяції, маси особин тощо.

У рослинних угрупованнях просторова структура популяцій вияв­ляється через характерне розміщення особин даного виду; вони можуть виступати поодинці, парами, групами або ж скупченнями. Ix розміщення залежить від біологічних особливостей виду, стадії розвитку популяції, умов місцезростання. Відносно ж тварин, то тут важливим фактором є пора року (лялечка зимує в лісовій підстилці, гусениця живе в кроні дерева).

В багатьох випадках трапляється скупчення особин одного виду у біогрупи, або парцели. В грабово-буковому лісі таку горизонтальну струк­туру творять береза, граб, липа, жостір, а з трав’яних рослин — яглиця, печіночниця, копитень, плющ, осока волосиста. Таке скупчення особин дас їм можливість витримати дію несприятливих умов середовища, а також міжвидову конкуренцію.

Вертикальна структура популяції характерна для багатовікового на­садження. Типовим прикладом є букові праліси, де верхній ярус займа­ють 200-250-літні буки, а нижні — особини різного віку аж до самосіву. У лісових фітоценозах популяції дерев-едифікаторів розташовані у пер­шому ярусі, дерев-субедифікаторів — у другому, а асектаторів — у тре­тьому чи четвертому. Чагарники і трав’яні рослини утворюють нижні яруси. Кожний з цих ярусів представлений певними популяціями тва­рин.

4.2.5.