Природні ресурси та їх класифікація

Як відомо, для нормального життя та діяльності людей не­обхідні: біологічні ресурси (повітря, вода, харчові продукти тва­ринного і рослинного походження); мінеральні й енергетичні ре­сурси - руди, нафта, вугілля тощо; кліматичні; простір для жит­тя, роботи та відпочинку.

Природні ресурси - це об’єкти, умови, процеси природи, які використовуються або можуть бути використані в суспільному ви­робництві як засоби виробництва та предмети споживання для задо­волення матеріальних, наукових і культурних потреб людини тощо.

Їх поділяють на:

- реальні - ті, що використовуються у виробництві з ураху­ванням сучасного рівня розвитку продуктивних сил;

- потенційні - ті, що поки ще не можуть бути використані.

Природні ресурси використовуються у народному господар­стві за допомогою продуктивних сил і виробничих відносин. Став­лення людини до природних ресурсів змінюється залежно від рів­ня розвитку науки і виробництва. Наприклад, нафта і кам’яне ву­гілля ще в середні віки належали до потенційних ресурсів, а зараз вже вони реальні. Залежно від впливу людини на природні ресур­си останні поділяються на невичерпні та вичерпні.

Невичерпні - це природні ресурси, нестача яких не відбува­ється тепер і не передбачається у майбутньому (наприклад, енер­гія морських хвиль, вітру, сонячної радіації, морських припливів і відпливів тощо).

Вичерпні - це природні ресурси, які при експлуатації мо­жуть бути повністю вичерпані (наприклад, ресурси земних надр, біологічні). Вичерпні ресурси, в свою чергу, поділяються на від­новні, відносно-відновні та невідновні.

Відновні природні ресурси - це ресурси, що здатні до само- відновлення за період господарської діяльності людини.

Невідновні - це ресурси, які не відновлюються у процесі ви­користання людиною. Прикладом можуть бути корисні копалини.

Відносно-відновні - це, наприклад, лісові ресурси, ґрунти. Ґрунт вважається відносно-відновним природним ресурсом, тому що для відновлення порушеного шару ґрунту в 1 см природі пот­рібен великий проміжок часу - 250-350 років. Важливою особли­вістю відновних природних ресурсів є те, що при раціональному використанні їх запаси постійно відновлюються. Але це відбува­ється лише за певних умов і протягом певного часу.

Для раціонального використання природних ресурсів існує правило - не брати від природи більше, ніж потрібно, а також ві­дновлювати все те, що піддається відновленню (наприклад, рос­лини і тварини, природні ландшафти, родючість ґрунтів тощо). Охорона та раціональне використання природних ресурсів, а саме невідновних, повинні проводитись у двох напрямах: економне використання відомих родовищ та пошуки нових відкладів. Під економним використанням потрібно розуміти зменшення обсягу розробок цих ресурсів та повне і раціональне використання родо­вищ. Існувала практика, коли видобували лише половину запасів нафти і кам’яного вугілля (інших корисних копалин) і коли видо­буток ставав важчим і дорожчим, родовище просто залишали. А це і зруйновані цілі мезоекосистеми, ландшафти, кругообіг речо­вин тощо.

Основною формою бережливого ставлення до корисних ко­палин є максимально можливе підвищення коефіцієнта їх вилу­чення при добуванні, а також підвищення коефіцієнта ефектив­ності їх використання. Невичерпні природні ресурси можуть ло­кально або навіть глобально перетворюватися у більш або менш дефіцитні. Наприклад, зниження інтенсивності сонячної радіації при надмірній запорошеності атмосфери. Водночас невідновні ресурси можуть бути за умови їх рециклювання (повторного ви­користання після відповідної обробки) переведені у категорію ві­дновних (наприклад, більшість металів).

Проблема відновних ресурсів набрала нині надзвичайної го­строти. Деякі відновні ресурси починають абсолютно виснажува­тися, що негативно позначається на забезпеченості продуктами харчування.

2.3.3.