Принципи природокористування

Домінуючим принципом природокористування до недавна залишався економічний принцип, згідно з яким: критерієм ефек­тивності господарської діяльності є одержання максимально можливої вигоди при якнайменших затратах.

Впровадження у практику (в 60-х - на початку 80-х років XX ст.) еколого-економічного принципу природокористування дало певні позитивні наслідки - сприяло утвердженню в суспіль­ній свідомості нового природоохоронного мислення, усвідомлен­ню більшістю населення всієї гостроти сучасної соціоекологічної кризи, розробці та частковому впровадженню у виробництво ма- ловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих техноло­гій, замкнених циклів водопостачання, очисних споруд та при­строїв, розширенню мережі об’єктів державного природно-запо­відного фонду, зокрема створенню біосферних заповідників.

На сучасній стадії взаємодії суспільства і природи природо­користування повинно ґрунтуватися на новому соціоекологічному принципі: критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов’язковому збереженні динамічної рівноваги геоекосистем, що досягається неперевищенням антропогенними навантажен­нями гранично допустимих меж. Це означає перехід від пасивних галузевих природозахисних дій, спрямованих на боротьбу з нега­тивними наслідками непродуманої діяльності, до наступальних випереджувальних - створення такої територіальної системи ра­ціонального природокористування, яка б охоплювала і раціональ­не використання природних ресурсів, і охорону природи, і опти- мізацію життєвого середовища людей, а значить, виключала б саму можливість виникнення конфліктних ситуацій між приро­дою і суспільством.

Раціональне природокористування можна визначити як зба­лансовану взаємодію суспільства і природи, що забезпечує досяг­нення компромісу між соціально-економічними потребами суспіль­ства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Охорона природи є, у свою чергу, складовою частиною раціонального природокористування і без якої природокористування не може вважатися раціональним.

У загальному вигляді принципи раціонального природоко­ристування можуть бути сформульовані таким чином:

- принцип «нульового рівня» споживання природних ресур­сів: за нульовий рівень береться обсяг первинних природних ре­сурсів, використаних підприємством за попередній рік, а на нас­тупний - зменшення рівня споживання, наприклад, на 2-7 %. У випадку перевищення з порушника стягується штраф, який може перевищити прибутки підприємства;

- принцип відповідності антропогенного навантаження при­родно-ресурсному потенціалу регіону: дотримання даного прин­ципу дозволить уникнути порушень природної рівноваги завдяки чітко визначеному збалансованому циклу використання і віднов­лення. Таке порушення законів функціонування природних сис­тем відбувається у двох випадках:

а) за перевищення рівня антропогенного навантаження, що виражається у надмірній концентрації виробництва (саме завдяки цьому загострюється надто екологічна ситуація);

б) за невідповідності спеціалізації виробництва специфіці природно-ресурсного потенціалу;

- принцип збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання: у результаті господарської діяльності необхідно обов’язково враховувати іс­торично сформовані взаємозв’язки між компонентами довкілля, оскільки зміна людиною одного або декількох призводить до пев­них перебудов в екосистемі, завдяки чому втрачається її опір, стійкість, саморегуляція;

- принцип збереження природообумовленого кругообігу ре­човин у процесі антропогенної діяльності: забруднення речови- нами-ксенобіотиками (тобто чужими, невластивими природі) призводить до порушення природних процесів і, відповідно, до розвитку і поглиблення екологічних проблем різного рівня;

- принцип погодження виробничого та природного циклів: будь-яка екосистема і кожний її компонент підпорядковується своєму часовому ритмові. Для того, щоб екосистема зберігала рів­новагу, необхідно, щоб загальна швидкість її внутрішніх процесів керувалася найповільнішою ланкою, оскільки будь-який антропо­генний вплив, який змушує якусь частину циклу працювати швид­ше, ніж працює екосистема, призведе до порушення стабільності самої екосистеми;

- принцип пріоритетності екологічної оптимальності на довгострокову перспективу відносно економічної ефективності поточного природокористування: у сфері природокористування усі негативні екологічні наслідки господарської діяльності незворотні.

2.3.4.