<<
>>

Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні

Природно-заповідний фонд України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтво­рення і використання з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання зага­льного екологічного балансу.

3а роки незалежності площа природно- заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Сьогодні до його складу входять понад 7607 територій та об’єктів загальною площею 3,3 млн га, що становить 5,4% території держави. Це, зокрема, 19 природних та 4 біосферних заповідника, 38 національних природних парків, 55 регіональних ландшафтних парків, 3203 пам'яток природи, 2853 заказників, 635 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків- пам'яток садово-паркового мистецтва, 800 заповідних урочищ.

Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%.

Значна різниця між фінансовими потребами ПТ та наявними коштами проявляється у виникненні постійних загроз для біорозмаїття глобального значення, яке знаходиться в українських ПТ. Насамперед, мова йде про руйнування і деградацію ареалів існування, а також надмірне проріджування видів. З метою зміцнення фінансової стійкості та інституційного потенціалу системи ПТ України впроваджується проект Проект Програми розвитку ООН в Україні та Глобального Екологічного Фонду «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні».

З метою збереження унікальних і цінних типових природних компле­ксів, сприятливого навколишнього природного середовища, попередження та стабілізації негативних процесів і явищ в Україні прийнято програмні та правові акти щодо охорони природних територій та об’єктів. До них нале­жать: Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні, за­тверджена Верховною Радою України 22 вересня 1994 року, Загальнодер­жавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Верховною Радою України 21 вересня 2001 року, Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, закони України «про охорону навколишнього природного сере­довища», «Про природно-заповідний фонд», «Про курорти» тощо.

Природно-заповідний фонд України - сукупність ділянок суходолу і водного простору, виділених з метою збереження природної різноманіт­ності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загально­го екологічного балансу. Його функціонування регулюється Законом Укра­їни «Про природно-заповідний фонд України». Включає території та об’єкти таких категорій: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам’ятка природи, заповідне урочище,ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва.

Природні заповідники - вища категорія природоохоронних ділянок, де законом зберігається в незайманому стані весь природний комплекс, до­сліджується природний хід процесів та явищ, що відбуваються в них та розробляються наукові основи охорони природи.

Біосферні заповідники - екологічно репрезентативна ділянка, виді­лена з метою збереження різноманітності природно-територіальних ком­плексів та генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, проведення досліджень, моніторингу навколишнього середовища, природоохоронної освіти та підготовки кадрів. Концепція біосферних заповідників розробле­на в рамках Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» з метою формуван­ня міжнародної мережі територій, що підлягають особливій охороні, обмі­ну інформацією щодо охорони природи та раціонального використання екосистем, а також для забезпечення проведення моніторингу та можливо­сті порівняння результатів досліджень аналогічних проблем і природних комплексів у різних регіонах світу. В Україні - це Карпатський, Чорномор­ський, Дунайський та Асканія-Нова. Біосферні заповідники є природоохо­ронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моні­торингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера.

Для біосферних заповідників установлюється диференційований ре­жим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - включає території, призначені для збереження і від­новлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропо­генними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тва­ринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання нега­тивного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного зе­млекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, в ній забороняється ми­сливство.

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіона­льні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням ви­мог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.

Зонування території біосферних заповідників проводиться відповідно до проекту організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.

Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними орга­нізаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галу­зі охорони навколишнього природного середовища.

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього при­родного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійсню­ються з урахуванням міжнародних програм.

Національні парки (національні природні парки) - достатньо ве­ликі території, де охорона природи поєднується з рекреацією. Перший у світі національний парк - Єллоустонський - був створений у 1872 р.

за рі­шенням конгресу США.

Територія національних парків складається з однієї або кількох еколо­гічних систем чи природних ландшафтів високої естетичної цінності, мало або зовсім не змінених діяльністю людини, де охороняються рослини, тва­рини і ландшафти. Головне завдання національних парків - створення та підтримування природних екологічних, геоморфологічних і естетичних цінностей даної території. Рекреаційні заходи підпорядковані цій головній меті.

В Україні є дев’ять НІШ.: Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вінницький, «Синевір», «Подільські Товтри», «Святі гори», Деснянсько- Старогутський, Яворівський.

Регіональні ландшафтні парки - природоохоронні, рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних ком­плексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпо­чинку населення,зокрема PJHl «Гранітно-степове Побужжя» є одним з найбільш мальовничих куточків нашої країни

Заказники - ділянка, в межах якої (постійно чи тимчасово) заборо­нені окремі види і форми господарської діяльності з метою забезпечення охорони одного чи багатьох видів тварин, рослин, екосистем, одного чи кі­лькох екологічних компонентів або загального характеру місцевості. Як правило, заказник не є основним землекористувачем охоронної території.

Резервати - природоохоронна територія або пам’ятник природи із заповідним або заказниковим режимом, де основним об’єктом охорони є один з елементів природоохоронного комплексу. Як правило, це невеликі урочища (гаї, озера, ділянки долини тощо) та окремі об’єкти (водоспади, печери, унікальні інші утвори тощо), запаси мисливсько-промислових пта­хів, звірів або риб, рідкісні види тварин, рослин тощо.

Пам’ятки природи - об’єкт природи, у т. ч. нерідко пов’язаний з пе­вними історичними подіями чи особами, що виділяється як природна (осо­бливо) охоронна територія невеликого розміру (геологічне оголення, дуже старе дерево, екзотична група рослин, джерело, скеля тощо) з їхнім безпо­середнім оточенням.

Заповідні урочища - лісові, степові, болотні та інші відокремлені ці­лісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення з метою збереження їх у природному стані.

Штучно створені об’єкти, такі як:

Ботанічні сади - науково-дослідні природоохоронні установи, що створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використан­ня рідкісних і типових видів місцевої та світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навча­льної та освітньої роботи.

Дендрологічні парки - науково-дослідні природоохоронні установи, що створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для най­більш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого вико­ристання.

Зоологічні парки - природоохоронні культурно-освітні та науково- дослідні установи, що створюються з метою організації екологічної освіт­ньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та міс­цевих видів тварин, збереження їх генофонду. Вивчення дикої фауни і роз­робки наукових основ їх розведення у неволі.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва - природоохоронні рекреаційні установи, що створюються з метою охорони і використання найбільш визначних та цінних зразків паркового будівництва в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Порядок організації, використання і охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законо­давством України та Автономної Республіки Крим.

Курортні та лікувально-оздоровчі зони - території, які мають ви­ражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. З метою захи­сту цих зон встановлюються округи їх санітарної охорони.

У межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяль­ність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впли­вати на лікувальні якості та санітарний стан території, що підлягає особли­вій охороні.

Рекреаційні зони - ділянки суходолу та водного простору, призначе­ні для організованого масового відпочинку населення і туризму. Такі зони повинні використовуватися лише за цільовим призначенням, тому на їх те­риторії забороняються:

Господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколиш­нє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільо­вим призначенням,

<< | >>
Источник: Екологія. Навчальний посібник. Видання 3-тє, перероблене і доповне­не. - К,2012. - 390 с.. 2012

Еще по теме Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні:

  1. Природні території особливої охорони
  2. Суб’єкти та об’єкти екологічної експертизи
  3. Тема 3. ІНДИВІД (ОСОБИСТІСТЬ) ЯК СУБ'ЄКТ І ОБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ
  4. 4. Суб’єкти та об’єкти політики
  5. Особистість як об’єкт та суб’єкт соціальних відносин.
  6. 3.1 Особистість як первинний суб'єкт і об'єкт політики
  7. Природні ресурси, їх класифікація та економічна оцінка
  8. Природні ресурси та їх класифікація
  9. Політична участь і політичне функціонування як особливі сфери політичної діяльності людини
  10. 10.3 Природні та невід’ємні права людини
  11. Природні кадастри
  12. Природні ресурси України
  13. 2. ПРИРОДНІ ЗАСАДИ ІСТОРІЇ. ПРИРОДА І СУСПІЛЬСТВО
  14. 9.3 Підстави та механізм реалізації процедури примусового видворення іноземців та осіб без громадянства з території України.
  15. § 5.3. Порядок в'їзду та перебування на території України іноземців та осіб без громадянства.