Основні екологічні закони

1. Закон біогенної міграції атомів (або закон В.І. Вернадсь- кого): міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біос­фері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої ре­човини, організмів.

2. Закон внутрішньої динамічної рівноваги: речовина, енергія, інформація, динамічні якості окремих природних систем і їх ієрар­хії дуже тісно пов’язані між собою, так що будь-яка зміна одного з показників неминуче призводить до функціонально-структур­них змін інших, але при цьому зберігаються загальні якості сис­теми - речовинно-енергетичні, інформаційні та динамічні.

Необхідно зазначити, що незначна зміна одного показника може спричинити сильні відхилення в інших і в усій екосистемі.

3. Закон генетичної різноманітності: усе живе генетично різне і має тенденцію до збільшення біологічної різноманітності (наприклад, виникаючі мутації тощо).

4. Закон історичної необоротності: розвиток біосфери і людства як цілого не може відбуватися від пізніших фаз до по­чаткових, загальний процес розвитку однонаправлений.

5. Закон константності (сформульований В.І. Вернадсь- ким): кількість живої речовини біосфери (за певний геологічний період) є величина постійна.

6. Закон кореляції (закон Ж. Кюв’є): в організмі, як цілісній частині, всі його частини відповідають одна одній як за будовою, так і за функціями. Зміна однієї частини неминуче викликає зміни в інших.

7. Закон максимізації енергії (закон Одума-Реймерса): у конкуренції з іншими системами зберігається та з них, яка найбіль­ше сприяє надходженню енергії та інформації і використовує мак­симальну їх кількість найефективніше.

8. Закон максимуму біогенної енергії (закон Вернадського- Бауера): будь-яка біологічна та «біонедосконала» система з біо­тою, що перебуває в стані «стійкої нерівноваги» (динамічно рух­ливої рівноваги з довкіллям), збільшує, розвиваючись, свій вплив на середовище.

9. Закон мінімуму (закон Лібіха): стійкість організму визна­чається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб. Якщо кількість і якість екологічних факторів близькі до необхід­ного мінімуму організму, він виживає, якщо менші за цей міні­мум, організм гине, екосистема руйнується.

10. Закон обмеженості природних ресурсів: усі природні ре­сурси в умовах Землі вичерпні.

11. Закон однонаправленості потоку енергії: енергія, яку одержує екосистема і яка засвоюється продуцентами, розсіюється або разом з їх біомасою необоротно передається консументам 1-го, 2-го, 3-го та інших порядків, а потім редуцентам, що супро­воджується втратою певної кількості енергії на кожному трофіч­ному рівні в результаті процесів, що супроводжують дихання.

12. Закон оптимальності: ніяка система не може звужува­тись або розширюватись до безкінцевості.

13. Закон піраміди чисел (закон Р. Ліндемана): з одного тро­фічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у серед­ньому не більше 10 % енергії.

14. Закон рівнозначності умов життя: усі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі.

15. Закон розвитку довкілля: будь-яка природна система ро­звивається лише за рахунок використання матеріально-енерге­тичних та інформаційних можливостей середовища. Абсолютно ізольований розвиток (саморозвиток) - неможливий.

Наслідки цього закону:

- абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

- будь-яка більш організована біотична система (високоор- ганізована) у своєму розвитку є потенційною загрозою для менш організованих систем. Тому в біосфері Землі неможливе повторне зародження життя - воно буде знищено вже існуючими орга­нізмами;

- біосфера Землі як система розвивається за рахунок внут­рішніх і космічних ресурсів.

16. Закон зменшення енерговіддачі в природокористуванні: у процесі одержання з природних систем корисної продукції з ча­сом (в історичному аспекті) на її виготовлення в середньому вит­рачається дедалі більше енергії (зростають енергетичні витрати на одну людину).

17. Закон сукупної дії природних факторів (закон Мітчерлі- ха-Тінемана-Баулє): обсяг урожаю залежить не від окремого фак­тора, а від усієї сукупності екологічних факторів одночасно.

18. Закон толерантності (закон Шелфорда): лімітуючим фактором процвітання організму може бути як мінімум, так і мак­симум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до даного фактора. Від­повідно до закону будь-який надлишок речовини чи енергії в еко­системі стає її ворогом, забруднювачем.

19. Закон ґрунтостомлення (закон зменшення родючості): поступове зниження природної родючості ґрунтів відбувається через тривале їх використання і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також внаслідок тривалого вирощування мо­нокультур (в результаті накопичення токсичних речовин, що ви­діляються рослинами, залишків пестицидів, міндобрив).

20. Закон фізико-хімічної єдності живої речовини (закон В.І. Вернадського): уся жива речовина на Землі має єдину фізико- хімічну природу.

21. Закон екологічної кореляції: в екосистемі, як і в будь-якій іншій, усі види живої речовини і абіотичні екологічні компоненти функціонально відповідають одне одному. Випадіння однієї час­тини системи (виду) неминуче призводить до вимикання пов’я­заних з нею інших частин екосистеми і функціональних змін.

Природа - це єдина книга з великим змістом на кожній сторінці...

Й. Гете

2.3.