Можливості адаптації організмів до токсикантів

Показано, що процеси пристосування організму до токсиканта досить різноманітні. Всі вони направлені на збереження життя особини. Різноманітні реакції особини на екстремальний вплив має пристосувальне значення.

Процеси пристосування знаходять свій прояв у змінах біохімічних, біофізичних, фізіологічних, поведінкових та інших показників. Можливості індивідуальної (фізіологічної) пристосованості обмежені границями, спадково закріпленими. Кожна особина має свої можливості до пристосування. В системі взаємодій гідробіонта з токсикантами пристосованість організму досягається на основі генетичної норми реакцій, і кожний організм в умовах незначних змін середовища переходить від однієї пристосованості до іншої через ланцюги процесів пристосованості. З’ясування механізмів, що забезпечують пристосованість особини і популяції до змін середовища (наприклад, поява властивостей токсичності), вимагає використання різних методів вивчення. Різноякісність особин в популяції забезпечує їй більш широкі можливості пристосовуватись, ніж можливості кожної окремої особини в популяції. Розширення ефективності пристосовуваності популяцій здійснюється за рахунок елімінації найбільш чутливих до даного токсиканту особин (Строганов, 1983).

Токсиканти в значно нижчих концентраціях, ніж неотруйні речовини, можуть викликати реакції водних організмів всіх категорій: 1 - забезпечення обміну; 2 - стимуляція; 3 - адаптивної реакції фізіологічних процесів; 4 - захисній реакції особини; 5 - пригнічення; 6 - загибель. Але межі концентрацій, в яких можуть проявлятися ці реакції, дуже вузькі, а деякі повністю випадають (Карпевич, 1983).

Головний шлях пристосування тварин до токсикантів - це відбір або здійснення генетичної адаптації. На рибках гупі Poecilia reticulata проведено досліди по відбору за токсикорезистентністю, які показали, що саме цим шляхом риби набувають пристосованості до токсикантів (Флеров, 1983). Вже перше покоління було в 5 разів стійкішим до фенолу, ніж вихідне.

За три покоління резистентність зросла в 6,5 разів. Роль відбору в набутті стійкості підтверджена в експериментах із поліхлорпіненом. Стійкість особин першого покоління, одержаного від риб, що вижили в розчині поліхлорпінена, була в 2,5 разів вище вихідної. Інші варіанти експериментів показали, що набута стійкість має неспецифічний характер. Риби, резистентні внаслідок відбору до поліхлорпінену, ставали одночасно стійкими до фенолу, і навпаки (Флеров, 1971). Працями американських вчених показано, що гамбузії з деяких зрошувальних систем дельти Міссісіпі за своєю резистентністю до хлорорганічних пестицидів на три порядки перевищували звичайних риб (Wells, Yarbrough, 1973). У стійких до пестицидів гамбузій мембрани клітин зв'язують мічений С-14 ендрин сильніше, ніж у чутливих.

Таким чином, формування адаптаційних механізмів до підвищеного вмісту токсикантів у зовнішньому середовищі можливе, головним чином, шляхом відбору в низці поколінь за токсикорезистентністю.

Контрольні запитання до розділу

1. Дайте визначення терміну «забруднення».

2. Назвіть основні типи забруднень різних екосистем.

3. Чи можливі адаптації організмів до забруднення?

4. У чому особливості забруднення важкими металами?

5. Як впливає нафта та нафтопродукти на живі організми?

6. Як впливає іонізуюча радіація на організми?

7. Що таке «референційні умови»?

8. Що таке пестициди і чим вони небезпечні для живого?

9. Чому з кожним роком зростає роль важких металів у забрудненні екосистем?

<< | >>

↑

Источник: Екологія. Навчальний посібник. Видання 3-тє, перероблене і доповнене. - К,2012. - 390 с.. 2012

Еще по теме Можливості адаптації організмів до токсикантів:

- Общая экология -