<<
>>

Логіка зв’язку між рівнями знання

У логічній структурі наукових теорій виокремлюють два рівні нау­кового пізнання і знання: емпіричний і теоретичний. Звідси логіка зв’язку між рівнями знання як напрям логіки науки.

Логіка зв’язку між рівнями знання - це логічне моделювання емпіричного і теоретичного рівнів наукового пізнання і знання та характеристик відношень між ними.

Емпіричне і теоретичне як філософсько-методологічні категорії виражають роздільність і взаємопов’язаність двох рівнів наукового пізнання й відповідні характеристики набутого наукового знання.

Емпіричне знання (від грецьк. етрігіа - чуттєвий досвід) - це нижчий рівень наукового знання, яке здобувається в досвіді, отри­мується у результаті контакту з дійсністю чи завдяки практиці.

Він безпосередньо співвідноситься з об’єктом наукового пізнання і ви­ражається у формі наукового факту. Емпіричне пізнання, головними ме­тодами якого є спостереження, вимірювання та експеримент, дає змогу отримати інформацію про зовнішні властивості речей і явищ об’єктивної дійсності, описати їх у формі протоколів, графіків, таблиць тощо. Проте впливати на речі та явища об’єктивної дійсності можна лише за умови знан­ня їх сутності, що досягається на теоретичному рівні пізнання і знання.

Теоретичне знання - це вищий і відносно самостійний рівень на­укового знання, яке будується або шляхом узагальнення наукових фактів та існує у формі індуктивної наукової теорії, або шляхом дедуктивного виведення із раніше набутого наукового знання та існує у формі дедуктивної наукової теорії. На теоретичному рівні наукового пізнання, яке послуговується аналогіями, гіпотезами, математичним апаратом, різноманітними моделями тощо відбувається побудова наукової теорії - систематизованого, узагальненого, внутріш­ньо несуперечливого наукового знання про сутність досліджуваних явищ, їх внутрішні, суттєві та необхідні властивості.

Між емпіричним і теоретичним науковим пізнанням та знанням немає різкої межі.

Вони перебувають в органічній єдності: без нагро­мадження емпіричного матеріалу наукове пізнання реальної дійсності неможливе, проте лише теоретичне знання, що підтверджується прак­тикою, дає змогу проникнути в сутність явищ та ефективно діяти, до­сягати поставлених цілей. Хоча емпіричні й теоретичні знання зна­ходяться в органічній єдності, їх неможна підміняти одне одним, а саме не можна методами емпіричного пізнання виразити знання теоретичне.

Емпіричне знання - це множина тверджень про реальні або ем­піричні об’єкти. Реальні об’єкти виокремлюють в об’єктивній дійс­ності, емпіричні об’єкти в науковій теорії.

Реальні об’єкти - це фрагменти дійсності, які спостерігаються у певному місці та у певний час. Наприклад, явище, річ, процес, подія.

Емпіричні об’єкти - це реальні об’єкти наукової теорії, які ма­ють просторово-часове існування й доступні чуттєвому сприйняттю та спостереженню. Враховуючи властивості емпіричних об’єктів, їх інколи називають спостережуваними об’єктами, а терміни, що їх позначають — термінами спостереження.

Теоретичне знання - це множина тверджень про теоретичні об’єкти. Теоретичні об’єкти створюються за допомогою узагальню- вальної інтерпретації реальних об’єктів або логічної реконструкції емпіричних об’єктів. В дійсності вони не існують.

Теоретичні об’єкти - це моделі реальних або емпіричних об’єк­тів, які не мають просторово-часових визначень та доступні лише раціональному пізнанню і абстрактному мисленню.

Видами теоретичних об’єктів є гіпотетичні об’єкти, ідеалізовані об’єкти, абстрактні об’єкти, конструктивні об’єкти, віртуальні об’єкти та ідеальні об’єкти.

Гіпотетичні об’єкти - це теоретичні моделі, які вводяться у конкретну науку для пояснення досліджуваних явищ. Наприклад, при побудові наукових гіпотез з метою пояснення хімічних і фізичних явищ у хімію та фізику були введені електрони, атомні ядра, енер­гетичні рівні тощо. Ці об’єкти розглядаються як реально існуючі, але їх обгрунтовано відносять до теоретичних, а не до реальних, оскільки вони введені у наукову теорію на підставі інтелектуальної діяльності й може виявитися так, що в природі вони не існують, як і не існує скажімо, флогістон чи ефір.

Ідеалізовані об’єкти - це теоретичні моделі, створені у кон­кретній науці шляхом ідеалізації реально існуючих об’єктів. На­приклад, ідеалізованими об ’єктами є точка у геометрії, ідеальний газ, абсолютний нуль температурну фізиці, ідеальний тип у соціології.

Абстрактні об’єкти - це теоретичні моделі, які виникають в ре­зультаті ізолюючого абстрагування властивостей реально існуючих об’єктів. Наприклад, абстрактні об’єкти у математиці - число, вектор, величина, множина, у логіці — відношення, властивість, по­няття, судження, вивід, концепція, теорія.

Конструктивні об’єкти - це абстрактні об’єкти, побудовані з інших абстрактних об’єктів шляхом теоретичного конструювання. Наприклад, конструктивними об’єктами є математичні об’єкти, об ’єкти сучасної символічної логіки.

Віртуальні об’єкти (від лат. VirtuaIis - здібний, сильний) - це аб­страктні об’єкти, існування яких неможливо зафіксувати безпосе­редньо, але існування яких допускається й іноді підтверджується ефектами, котрі можна виміряти за наявності певних умов. На­приклад, віртуальним об’єктом є віртуальний світ, який виникає на екрані монітора комп ’ютера у процесі взаємодії людини із комп 'ютером.

Ідеальні об’єкти - це абстрактні об’єкти, які не мають аналогів в реальній дійсності та виступають в ролі особливих інструментів пізнання. Наприклад, ідеальними об’єктами є меридіани, паралелі, система координат, вісь обертання небесної сфери.

6.

<< | >>
Источник: Некласична логіка : Навчальний посібник : Курс лекцій із практикумом / Я. С. Гнатюк. - Івано-Франківськ: Сим­фонія форте,2014.-192 с.. 2014

Еще по теме Логіка зв’язку між рівнями знання:

  1. Некласична логіка : Навчальний посібник : Курс лекцій із практикумом / Я. С. Гнатюк. - Івано-Франківськ: Сим­фонія форте,2014.-192 с., 2014
  2. Абстрактне мислення і його характерні особливості
  3. Деконструкція «онтологічного аргументу»: логіка, економіка, етика
  4. Система доказовості в аналітичній філософії
  5. ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
  6. ВСТУП
  7. Саморегуляція соціального організму
  8. НАРОДЖЕННЯ І ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ: CBlflOMICTb ЧИ ІНСТИНКТ?