9.3. СУЧАСНИЙ ДАОСИЗМ

Сьогодні даосизм належить до найбільших релігій світу. Точ­ну кількість даосів порахувати неможливо. Однак відомо, що на Тайвані живе близько восьми мільйонів даосів; а кількість даосів у Китайській Народній Республіці перевищує 60 міль­йонів осіб.

• ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ ДАОСИЗМ

Першою системою сучасного даосизму є церемоніальний дао­сизм. Під ним розуміють ті аспекти даосизму, які включають у себе вчення про вищі сили та способи їх вшанування. Даоси ві­рять у безліч божеств та духів. Жоден із них не може вважатися Абсолютом, оскільки статус божества або духа вони отримують на тій основі, що вони є носіями і актуалізаторами Дао. Оскільки Дао є вищою категорією, аніж божества й духи, то вони є тільки підпорядкованими сутностями, а отже, жоден із них не є Абсо­лютом. Поняття Абсолюту в даосизмі відсутнє; даоси зосеред­жують свою увагу на космічному принципі, який в інших релі­гіях є вираженням Абсолюту, а в даосизмі став сприйматися як самодостатня категорія буття. До числа даоських божеств, окрім автентичних даоських безсмертних та духів древніх китайських вірувань, увійшли навіть деякі буддійські бодгісатви та конфу- ціанські мудреці. Тому в християнській термінології їх доречні­ше іменувати святими, а не богами, або ж у загальноприйнятій релігієзнавчій термінології - божествами, відмежовуючи це по­няття від Абсолюту. Перше місце в єрархії даоських божеств за­ймає Тайшан-Лао-цзюнь, тобто Лао-цзи, піднесений до статусу вищої сутності. Цей титул вперше згадувався у ІІІ столітті після РХ. Його сприймають за втілення Дао. Наступний ступінь єрархії даоських божеств займає тріада чистих (сайнь-цін), тобто три еманації Тайшан-Лао-цзюня, які є владиками трьох сфер бут­тя: сфери Нефритової чистоти (юй-цін), сфери Великої чистоти (тай-цін) і сфери Верховної чистоти (шан-цін). Ці три сфери, і відповідно три еманації Тайшун-Лао-цзюня, символізують три рівні осягнення безсмертя та злиття з Дао, де сфера Нефритової чистоти є найвищим рівнем, а сфера Верховної чистоти - най­нижчим. На третьому рівні єрархії перебуває Нефритовий імпе­ратор (Юй-ді), який є владикою Неба, і який володіє людськи­ми долями, судить людей, карає за зло і нагороджує за добро.

Кожне з цих божеств відповідає за якусь сферу людського життя, і щоби вони виявляли до людей свою милість, їх потрібно вшановувати. До системи церемоніального даосизму належить цілий комплекс обрядів, завданням яких є вшанування божеств. У даоській літургії використовується місячний календар. Кож- ного місяця в різні дні випадає декілька свят у честь різних бо­жеств. Оскільки кожне свято присвячене іншому божеству, то й обряд кожного свята інший. Деякі святкування можуть тривати і декілька днів. Даоси дуже вимогливо ставляться до точного дотримання приписаних ритуалів. Для того, щоби виконати всі обрядові рубрики, священнослужителі проходять тривалу під­готовку, за час якої вони вивчають детальні приписи обрядів та довгі тексти, які під час богослужінь рецитуються з пам'яті.

• ДАОСЬКА МАГІЯ

Другою системою даосизму є даоська магія. Вона ґрунтується на переконанні в тому, що світ наповнений божествами і духа­ми: в кожній природній стихії, предметі та явищі міститься свій дух.

Найбільш відомим аспектом даоської магії, відомим далеко поза китайською культурою, є виготовлення захисних талісма­нів. Поширеним даоським талісманом є знак тай-цзи ([), який є символічним поєднанням енергій інь та янь. Часто вони об­рамлені триграмами та сакральними надписами.

До магів даоси часто звертаються з проханням про благо­словення, здоров'я і довголіття. Маги не самі дарують благо­словення, а випрошують їх у духів, з якими контактують. Також завданням магів є ворожіння на піску. Цей спосіб ворожіння є одним із найскладніших у світі. Маг входить у транс, передає духам запитання від людини, яка просила мага про ворожіння, а отриману відповідь записує паличкою на піску. Вийшовши з трансу, маг не пам'ятає, що саме він писав. У більшості випадків маги самі не можуть розшифрувати свої надписи. Тому з ними в парі працюють знавці, які запам'ятовують і тлумачать написа­не. Маг також допомагає заблуканим душам знайти шлях до по­мешкання мертвих, де душі очищуються і очікують наступного народження. Даоси вірять, що між світом живих і світом мертвих пролягає прикордонна зона, наповнена злими духами, які нама­гаються перешкодити душі потрапити до домівки мертвих. Маг входить у цю сферу, щоби провести померлого до його цілі. Як­що душа потрапила в полон до злих духів, то маг б'ється з ними, щоби звільнити душу. Також маг бореться зі злими духами, які шкодять людям. Маг виловлює духа, ув'язнює його або знищує.

• ДАОСЬКЕ ВОРОЖІННЯ

Третьою системою даосизму є даоське ворожіння. Ворожіння відрізняється від магії тим, що маги намагаються вплинути на дії духів, а ворожбити - передбачити майбутнє, а також тим, що маги отримують силу й інформацію від духів, з якими контак­тують, а ворожбити - від сил природи, які є вираженням Дао. Даоси прагнуть передбачити майбутнє не тільки для того, що­би знати, що відбуватиметься з людиною, а й тому, що вірять у можливість змінювати майбутнє. Джерелом усього сущого є Дао. Оскільки Дао є раціональним принципом, то це дає можли­вість прослідкувати закономірності процесів, а також, змінюю­чи деякі елементи поведінки і побуту, впливати на зміни цих процесів. Основними закономірностями, які формують косміч­ні процеси, є співвідношення протилежних енергій інь та янь, а також календарні особливості. В даоському ворожінні особли­во популярні два його види: астромантія і геомантія. Даоська астромантія ґрунтується на китайських уявленнях про кален­дар. Визначаючи періоди народження і астрономічні особли­вості часу, можна визначити специфіку долі людини. Цей метод став відомим як китайський гороскоп. Часовий цикл китайців складається з шістдесяти років, які утворюються внаслідок спів- ставлення десяти небесних стволів (цзя, і, бін, дін, у, цзі, ген, сінь, жень, гуй) та дванадцяти земних гілок (цзи, чоу, інь, мао, чень, си, у, вей, шень, ю, сюй, хай). Кожен рік є відображенням сили Неба, яка діє через небесні стволи, та сили Землі, яка діє через земні гілки. Поза Китаєм популярним стало формувати горо­скопи за дванадцятирічним циклом, який враховує тільки земні гілки. Такий календар ніколи не використовувався у Китаї для ворожіння. Він використовувався тільки для навчання фахів­ців із астромантії як перший етап фахової підготовки. Щоби на­вчити астролога складати гороскопи, китайські вчителі спершу роз'яснювали дванадцятирічний цикл земних гілок, тоді деся­тирічний цикл небесних стволів, а тоді їхнє поєднання. Псевдо- астрологія, яка поширилася в пострадянських країнах, увібрала перший цикл, а наступні проігнорувала. Таке спрощення при­таманне масовій культурі та шарлатанському бізнесу. В резуль­таті з'явилося те, що називають «китайським гороскопом», хоч насправді з даоською астромантією воно нічого спільного не має. Даоська геомантія виразилась у мистецтві фен-шуй. Во­но ґрунтується на переконанні, що космічна енергія рухається по всій Землі. Залежно від того, які особливості має ландшафт, таку енергію він і притягуватиме. Складний, нерівний, небез­печний ландшафт, різкі повороти на дорогах, скелясті схили, закриті простори тощо притягують негативну енергію. Рівні та світлі ландшафти, плавні повороти, відсутність небезпечних схилів тощо притягують позитивну енергію. Ці принципи даоси враховують при будівництві будинків, закладанні міст та про­кладанні доріг. Ті самі принципи стосуються і домів. Закутки і приміщення, які не використовуються, старі й непотрібні речі, неестетичні меблі тощо є місцем накопичення не тільки бруду, а й негативної енергії. Мистецтво фен-шуй - це комплекс порад, за допомогою яких можна визначити потенційні місця зосеред­ження позитивної та негативної енергій, та розпланувати жит­тєвий і робочий простір так, щоби більшість часу проводити в місцях накопичення позитивної енергії.

• ВНУТРІШНЯ АЛХІМІЯ

Четвертою системою даосизму є внутрішня алхімія. В сучас­ному даосизмі повністю зникла практика зовнішньої алхімії, дискредитувавши себе численними смертями адептів, спричи­неними використанням отруйних мінералів. Зникла й idee fixe пошуку безсмертя штучними засобами. Вона переросла у праг­нення пошуку здоров'я і довголіття. Ці прагнення реалізовува­лися засобами внутрішньої алхімії. Її адепти вірять, що в люд­ському організмі є достатньо енергії, щоби зберегти здоров'я і довголіття. Цю енергію потрібно сконцентрувати і направити в потрібне русло. Адепти внутрішньої алхімії послуговуються тер­мінологією зовнішньої алхімії, але надають їй особливого трак­тування. «Еліксир безсмертя» для адептів внутрішньої алхімії - це внутрішня енергія людини. Для концентрації розсіяної енер­гії людини і скеруванні її в потрібному руслі, даоси розробили безліч практичних порад. Вміння володіти і керувати власною енергією з’являється внаслідок тренувань, які тривають упро­довж усього життя. Для того, щоби навчитися керувати влас- ною енергією, потрібно скористатися допомогою професійного вчителя; самостійно опанувати це мистецтво неможливо. Окрім опанування внутрішньою енергією, адепт внутрішньої алхімії може навчитися переймати енергію інших людей. Найбільш діє­вим способом отримувати чужу енергію є сексуальна алхімія. Поза Китаєм про цей метод поширилися легенди, які розповіда­ють, начебто китайські шукачі безсмертя намагалися вступити у статевий зв’язок з якомога більшою кількістю партнерів, і це мало би дарувати їм безсмертя. Це, звичайно, спотворена кар­тина сексуальної алхімії. Насправді, адепти цього методу вірять, що під час статевого збудження, життєва енергія людини кон­центрується і досягає піку своєї інтенсивності, але під час еяко- ляції й оргазму енергія втрачається. Щоби практикувати сексу­альну алхімію, її адепт повинен навчитися не відчувати жодно­го задоволення під час статевого акту, повністю контролювати себе, досягти максимального збудження, щоби сконцентрувати якомога більше внутрішньої енергії, але не допустити до еяко- ляції чи оргазму, щоби енергію не викинути назовні свого орга­нізму. Тоді власна енергія потече в напрямі підсилення здоров’я і довголіття. Сексуальний партнер, який допускає еяколяцію чи оргазм, віддає енергію, а той партнер, який панує над собою і затримує енергію в собі, забирає енергію партнера, який не па­нує над собою. Статевий акт у рамках сексуальної алхімії - це не тільки відсутність природних відчуттів, а й егоїстичне викорис­тання іншої людини, відбирання її життєвої енергії. Щоби від сексуальної алхімії отримати якомога більше користі, потрібно обирати молодих і здорових партнерів, і то якомога більше.

П’ятою системою даосизму є школа дії і відплати, історія якої тягнеться з минулих століть, і в центрі якої стоїть переконання, що кожен людський вчинок несе за собою адекватні наслідки: зло спричинює покарання, а добро - нагороду. Даоські богосло­ви писали: «Якщо людина живе в гармонії з Дао, в неї попереду успіхи... Потрібно проявляти доброту і співчуття до всіх істот. Будь-яку справу потрібно виконувати зі старанням. допомага­ти вдовам і сиротам, виражати пошану до старших і піклуватися про малих, не завдавати шкоди деревам, траві й комахам, ста­витись до чужих бід, як до своїх власних, а на чужі радощі ди­витись, як на свої. Потрібно допомагати людям, які погрузли у злиднях, рятувати людей від бід» (Тай шан гань ін пянь: IV).

Отже, в сучасному даосизмі важко виділити конфесії. В ньо­му, однак, виокремлюються системи, які себе взаємно доповню­ють, але зосереджуються на різних духовних і практичних по­требах людини. Серед систем сучасного даосизму виділяються церемоніальний даосизм, даоська магія, даоське ворожбитство, внутрішня алхімія та школа дії й відплати. Кожна з них заповни­ла не тільки нішу в даоській релігійності, а й вплинула на інші культури сучасного глобалізованого світу.