Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства

Власних понять, категорій релігієзнавство виробило мало, послуговуючись у своїх студіях як загальнофілософськими, конкретно-науковими (психологічними, правовими та ін.), так і спеціальними теологічними категоріями.

До загальнофілософських належать категорії “буття”, “сві­домість”, “пізнання”, “відображення”, “символ”, “істина”, “ома­на”, “фантазія”, “суспільство”, “матеріальне і духовне виробни­цтво”, “культура”, “відчуження”. Часто вдається воно до понять із царини логіки, етики, естетики: “знак”, “значення”, “суть”, “со­вість”, “відповідальність”, “милосердя”, “співчуття”, “краса”. Із загальнонаукових найпоширенішими в релігієзнавстві є понят­тя “система”, “структура”, “функція”, “роль”, “закон”.

З-поміж конкретно-наукових найчастіше використову­ються поняття “епоха”, “право”, “ілюзія”, “віра”, “почуття”, “на­стрій”, “страждання”, “спілкування”, “мова”, “життя”, “смерть”.

Найуживаніші релігієзнавчі поняття - “релігія”, “теоло­гія”, “релігійний культ”, “церква”, “конфесія”, “храм”, “молит­ва”, “теїзм”, “деїзм”, “пантеїзм”, “атеїзм”, “скептицизм”. Особ­ливе місце посідають терміни “Бог”, “ангел”, “рай”, “бодхисат- ва”, “карма” та ін. Окремі поняття відображають динаміку ре­лігійних процесів: “сакралізація”, “секуляризація”, “церквоут- ворення”, “розцерковлення”, “сектоутворення”, “детеологіза- ція”, “деміфологізація”, “модернізація”.